Бориспiль
C

Головні новини

Негативні наслідки страйку для працівників


На тлі сьогодення постає важливим питання вирішення колективних трудових спорів. Основним механізмом, який активно застосовується і багатьма вважається найбільш дієвим, є страйк. Тоді як мало хто звертає увагу на негативні наслідки, які тягне за собою такий, крайній по своїй суті, засіб вирішення конфлікту.

Резолюцією ПАРЄ 1442 (2005) «Право на страйк у сфері надання життєво важливих послуг: економічні наслідки», ухваленою 6 червня 2005 року, зазначено таке:

«У час, коли в Європі проходять процеси швидкої політичної, економічної, соціальної і культурної інтеграції — як в межах Європейського Союзу, так і на географічному просторі держав-членів Ради Європи загалом, все більш явною стає вразливість кожної країни перед дестабілізацією ситуації в інших країнах. У час інтенсифікації міжнародних зв’язків та мобільності працівників це також стосується страйків у сфері надання життєво важливих послуг, незалежно від того, чи вони перебувають у державній, чи у приватній власності, — таких як послуги у транспортному секторі (особливо в авіаперевезеннях) або у сфері охорони здоров’я. На цьому тлі великі розбіжності у законодавстві та практиці європейських країн все більше розходяться із загальним процесом європейської інтеграції та є шкідливими для неї».

Відповідно до ст.44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок реалізації права на страйк встановлено Законами України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про транспорт» з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Згідно з с.1 ст.17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Частиною 2 статті 18 цього ж Закону передбачено, що страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об'єднання організацій роботодавців ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору(конфлікту).

Вказаним Законом також передбачено процедуру вирішення колективного трудового спору, яка передбачає багатоетапний процес із здійснення заходів примирення, і лише в разі недосягнення згоди у ході примирних процедур, або в разі ухилення власника або уповноваженого ним органу від них, працівникам надається право на оголошення страйку як крайнього заходу з вирішення колективного трудового спору.

Однак для працівників підприємств транспортної галузі, діяльність яких має безперервний характер і безпосередньо впливає на безпеку пасажирів під час їх обслуговування і перевезення, проведення страйку заборонено приписами ст.18 Закону України «Про транспорт» і ч.1 ст.24 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Істотне значення у даному питанні також має обсяг відповідальності ДП МА «Бориспіль», як експлуатанта аеропорту, визначений частиною 1 статті 72 Повітряного кодексу України: «Експлуатант аеропорту несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування, організацію і проведення пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних робіт у разі аварійних чи надзвичайних подій з повітряними суднами на території аеропорту та в районі аеродрому, ефективне надання послуг користувачам аеропорту».

А належність ДП МА «Бориспіль» до переліку підприємств транспортної галузі, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, формує його політику, цілі і завдання.

Трудовий колектив аеропорту, діючи чітко і злагоджено, сприяє ефективному розвитку підприємства, постійному зростанню його економічних показників, а отже — зростанню соціальної захищеності, забезпечення і гарантій працівників.

Припинення роботи з метою реалізації права на страйк, по-перше, є порушенням наведених норм чинного законодавства, по-друге, спричиняє негативні наслідки як для аеропорту, так і для кожного учасника страйку.

Зупинення виконання всіх або частини процесів аеропорту тягне за собою порушення прав пасажирів на отримання якісних і своєчасних послуг; завдає збитків контрагентам, належне виконання якими своїх функцій нерозривно пов’язано з роботою аеропорту у цілому. Як наслідок, виникає визначений нормами матеріального права України обов’язок відшкодувати завдані юридичним і фізичним особам збитки, спричинені неправомірними діями.

Законодавством (глава 82 Цивільного кодексу України) передбачено, що шкоду відшкодовує особа, з вини якої її заподіяно. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником лише під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ст.1172 ЦК України). Оскільки страйк — це добровільне припинення виконання трудових обов’язків, відповідальність за шкоду, заподіяну участю у страйках, визнаних судом незаконними, несуть виключно працівники.

Важливо! Йдучи у напрямку сталого економічного і соціального розвитку, застосування переговорної процедури у вирішенні колективного трудового спору є більш дієвим і ефективним методом у порівнянні зі страйком. Політика підприємства, спрямована на захист інтересів трудового колективна, дозволяє вести конструктивний діалог і спільно знаходити відповідні рішення.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
Календар публікацій
«    Червень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930