Жк Мрия
Бориспiль
C

Головні новини

Щастя там, де діти


Щастя там, де діти

Домашній затишок, розуміння, злагода та любов панують у цьому домі. А ще тут живуть за законом: «Чужих дітей не буває»! Ідеться про будинок сімейного типу родини Ставцевих.

Ця велика сім’я переїхала на Бориспільщину із Донецька ще у 2014 році, коли там почалась війна. У родині на сьогодні мешкає 9 дітей, шестеро з яких — дітки із дитячих будинків. За словами батьків, у їхній сім’ї всі діти є рівними та по-справжньому рідними.

У липні цього року родина Ставцевих відзначала першу річницю свого проживання у Борисполі. До цього вони мешкали у реабілітаційному центрі у Циблях Переяслав-Хмельницького району, а зараз добре обжилися в орендованому домі, який стоїть на балансі КП «ЖЕК-1».

Згідно із законом, тато і мама будинків сімейного типу не повинні ходити на роботу — їхнє робоче місце там, де діти. За це подружжя отримує щомісячну зарплату (а раніше і робочий стаж зараховувався). Їхнім головним обов’язком є догляд за дітьми, їхнє виховання, навчання, розвиток. Та для подружжя Ставцевих ні зарплата, ані стаж не є на першому місці. «Найважливіше — діти. Це наш стимул у житті», — говорить Сергій Дмитрович, голова чималої родини.

Складається враження, що дітвора в цьому домі скрізь: у розмові за обіднім столом, за роботою на подвір’ї, на фото у коридорі… Може, через те, що їх багато, а може тому, що їх тут по-справжньому люблять.

«Кожен шукає свій сенс життя, а для нас це є діти. Без них ми не уявляємо своє перебування на цьому світі, — розповідає Оксана Ставцева. — А «перші дзвіночки», перші думки про те, щоб взяти дитину із дитячого будинку з’явилися, коли у нас вже було троє власних. Тоді я перебувала в лікарні з наймолодшим 10-місячним сином та вдосталь надивилася на тамтешніх, ще немовлят, які були кинуті батьками. Спочатку ми боялися, довго вагались, але, мабуть, там — на небі — хтось переміг наші страхи. От і маємо таку велику родину».

У цій родині діти живуть дружньо, підтримують один одного, допомагають. Та, зі слів батьків, так було не завжди, були і негативні моменти у житті. Особливо на початковому етапі перебування нових діток у сім’ї. Та це і так зрозуміло, не кожен зможе спокійно перенести дитинство без мами.

Три місяці тому родина Ставцевих поповнилась новим членом великої родини. Вони взяли до себе 13-річну дівчинку з дитячого будинку села Сезенків Баришівського району, хоча сама дитина з Борисполя. Сьогодні дівчинка вже звиклась із новою родиною і намагається ні в чому не відставати від інших.

Так склалося, що всі діти в сім’ї є спортсменами. Одні займаються баскетболом, інші — дзюдо, хтось полюбляє кінний спорт. До речі, мешкаючи в Донецьку, будинок сімейного типу родини Ставцевих двічі ставав переможцем і один раз срібним призером Донецьких обласних спартакіад серед будинків сімейного типу та прийомних сімей. Сергій Дмитрович говорить, що все ж таки там спорт краще фінансувався і мав більшу підтримку влади, ніж у Борисполі. Та, не зважаючи на це, діти все ж намагаються займатися улюбленою справою.

Діти родини Ставцевих навчаються у ЗОШ №1 імені Ю. Головатого і, як кажуть батьки, пізнання науки їм дається досить легко, тому вчаться майже на відмінно. А вдома кожен має свої обов’язки і не порушує сімейні правила. Допомагають мамі на кухні та наводити лад у будинку, змалечку привчаючись до самостійного дорослого життя.
Проблемою для родини Ставцевих, на жаль, є місцеві перевізники маршрутних автобусів. За бориспільськими правилами, водій маршрутки має перевозити одночасно не більше двох пенсіонерів та в необмеженій кількості інших пільговиків (у цьому переліку є і діти з багатодітних сімей). Але коли одночасно п’ятеро дітей їдуть на одному маршруті до школи, водій відмовляє їм у безкоштовному проїзді. До того ж, від місця, де живе родина, ходить лише одна маршрутка — київська. Тому ця ситуація є фінансово неприємною для великої сім’ї. Можливо, колись наші перевізники змінять свої правила та нададуть можливість дітям цієї родини хоча б до школи менше затрачати.
• • •
Створити подібну сім’ю може кожен із нас, але не кожному це буде до снаги. Адже родина — це неабияка праця. У першу чергу моральна та психологічна. А прийомна родина — удвічі складніша праця. Але це добра справа, і вона
заслуговує величезної нагороди!

довідка
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. Діти перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

За інформацією Мінсоцполітики, станом на 1 квітня 2016 року в Україні функціонує (без урахування АР Крим, м. Севастополя, територій Донецької, Луганської областей, непідконтрольних українській владі) 946 дитячих будинків сімейного типу, у яких виховуються 6 тис. 221 дитина та 3 тис. 858 прийомних сімей, у яких виховуються 7 тис. 87 дітей. Загалом у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу станом на 1 квітня 2016 року виховується 13 тис. 308 дітей.

За даними служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації на кінець 2015 року в області функціонувало 73 дитячих будинків сімейного типу, в тому числі 11 ДБСТ внутрішньо переміщених з тимчасово окупованої території Сходу України.

Тетяна ХОДЧЕНКО

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
Купити квартиру в Києві
Календар публікацій
«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031