Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Місце роботи — аптека душі

Місце роботи — аптека душі

Посадіть перед глядачами оркестр, що складається із найталановитіших музикантів, і попросіть заграти мелодію, не давши в їхні руки жодного музичного інструмента. Таке порівняння для сучасного життя центральної бібліотеки міста навела директор Бориспільської центральної бібліотечної системи Жанна Кручиніна.
Місце роботи — аптека душі

Розвиток ІТ-технологій не розлучив містян з бібліотекою, але вони не завжди можуть знайти тут необхідне. «Розмаїття супермаркетів — не показник цивілізації, — розповідає Жанна Борисівна. — І те, що ми живемо поруч із п’ятьма магазинами, що на відстані витягнутої руки, пікреслює, що ми споживачі. Замість, наприклад спілкування, людина вишукує, в якому супермаркеті купити певний товар за дешевшу ціну. Це говорить про зубожіння духовності. А розвиток країни вимірюється, насамперед, рівнем її духовності. Де ж її віднайти? В першу чергу, у книгах. А сьогодні купити книгу — розкіш... За «паперовими друзями» йдуть до бібліотек…»

І вислухають, і порадять
Про це не з розповідей знає її господиня.
— Буває, до нас приходять і заявляють: «Я хочу працювати в бібліотеці!» В такому випадку завжди запитую: «Що ж ви будете робити?» Відповідають: «Як що? Книжки видавати!» Люди думають, що бібліотекарі не знають, що таке втома. Наша робота багатогранна. Ми і психологи, і лікарі душі, і актори, і вчителі водночас. Як-то кажуть: місце нашої роботи — аптека душі. І це правда: лікар виписав тобі рецепт і ти — вільний. Ідеш в аптеку, а там нікого не цікавить, є в тебе щось у кишені чи ні. Заходиш до крамниці по хліб: продавець з тобою розговорюватися не буде, он черга яка. Тоді йдуть до бібліотеки і розповідають все це нам. А ми й вислухаємо, й пораду дамо, й чаєм пригостимо.

Часом, бібліотекарям і сісти ніколи. Робота, проведення заходів, надання послуг у різноманітних сферах… Тут по-справжньому кипить життя в усіх його проявах, а іноді справжні перипетії відбуваються, тож життєвий досвід буде неабияким.

Ми ведемо індивідуальну роботу з читачами. Основна група, що потребує уваги — підлітки: в когось проблеми в сім’ї, когось душить несправедливість у суспільстві — переломних моментів дуже багато. До психолога поговорити такі діти самі не підуть. А вони повинні відчувати, що є люди, готові вислухати їх. Тож ми тут справжніми друзями стаємо: і переносимо стелажі, і книги розкладаємо, а потім влаштовуємо спільне чаювання.
Та не все так гладко. Нещодавно стався прикрий випадок, коли ми позбавили людину права користуватися бібліотекою через регулярне порушення правил поведінки. Постійні лайки з нецензурними висловами, завади працювати іншим читачам допекли.

Читали б, та нема чого!
Сьогодні полиці бібліотеки новими надходженнями поповнюються повільно. В основному, це відбувається завдяки програмі «Українська книга».
— Щороку маємо приблизно 300-500 екземплярів на три бібліотеки: центральну, дитячу і бібліотеку-філію, — продовжує розповідь Жанна Борисівна. — Найкращі перли літератури до нас приходять у вигляді подарунків. Борис Абрамович Шапіро тільки побачить достойну новинку, що засвітилася на ярмарку, виставці чи в серйозному видавництві, одразу нам приносить. Часто навіть з автографом автора.

Приносять книги і читачі. Ми ретельно розглядаємо такі: одні беремо на облік, інші або збираємо, щоб передати в зону АТО чи в шпиталі (нас часто про це просять), або виставляємо на стелажі у фойє, де кожен, не переступаючи поріг абонементу, може забрати їх собі або обміняти. Іноді така книга — знахідка для людей.

Нині інформаційний потік настільки бурхливий, що за ним важко навіть слідкувати. Є книги, про які говорять скрізь, а в нас їх і в руках не тримали. Молодь хоче читати сучасну літературу, а ми не можемо задовольнити їхні потреби, тому й втрачаємо читачів. Хтось зазирне в бібліотеку один раз, другий — у нас немає цієї книги, а втретє він просто не прийде. Хочеться, щоб у програмі розвитку міста кожного року була закладена певна сума коштів на придбання нової літератури. Якби виділялася хоча б символічна сума, ми були б щасливі, адже могли б задовольнити попит читачів принаймні по одному примірнику на кожного автора.

Буває, забирають назавжди
Всі знають, що багатство бібліотеки вимірюється її книжковим фондом. Здавалося б, черпаючи воду з океану, його не висушиш. Однак книгозбірня — не водойма, тут кожен примірник на вагу золота, адже часто «мешкає» у закладі лише в одному екземплярі. Люди не враховують цих фактів і не повертають книги назад. А робити що?
— Раніше повернути книгу було простіше: обходили в санітарний день місця прописки, як бідні родичі з мішками в руках. Зараз телефонуємо за номером, зазначеним у формулярі, а він уже є недійсним. Адреси теж змінюються, до того ж, потрапити додому до читачів заважають домофони, високі паркани та інші обставини, — розповідають бібліотекарі. — Ця проблема не афішується, але вона існує. Думаємо, як з нею боротися. Як варіант розглядаємо можливість виставляти списки боржників у Facebook. Тож якщо у вас залежалася книга (неважливо: на кілька місяців чи років), принесіть її. Ми не будемо нікого «виховувати», нам важливо, щоб примірник повернувся додому і ще комусь послужив.

Періодика не «доходить»
— Це дуже наболіле питання, — бідкається Жанна Борисівна. — Велика кількість читачів зазирає до бібліотеки саме задля знайомства зі свіжою пресою. Періодику тут зберігають протягом 5 років, після чого відправляють на макулатуру. А місцеву пресу бережуть як зіницю ока, тож за бажанням у читальному залі можна знайти примірник будь-якого бориспільського ЗМІ «надцятирічної» давності.
Лише останнім часом «Укрпошта» підводить: на традиційно оформлену підписку доводиться чекати тижнями. Бібліотекарі намагаються самотужки забирати свіжі випуски з поштового відділення, та не завжди вдається: газети не розкладені, бо працівників нема, тож брати їх «не положено», як кажуть.

А у приміщенні бібліотеки вже черга. Альтернатив немає. Комусь терміново потрібен останній випуск газети. Можемо запропонувати інтернет-версію, та вона, як правило, з’являється через кілька днів після виходу паперового варіанту. Можемо оформити інтернет-підписку, тоді видання надходитиме одразу, коли ще його відправлятимуть до друку. Однак деякі читачі не визнають онлайн-версій: сприймають текст з друкованих носіїв. Ми втрачаємо читачів! Прикро, та деякі постійні гості вже до нас не зазирають, одразу відправляються у магазин преси. На носі чергова кампанія передплати. Відверто не знаю, як бути.

Комп’ютери важко дихають
На запитання, як у закладі з бібліотечними меблями, Жанна Борисівна відповіла, що вони прослужать ще довго, а змінювати щось лише тому, що мода вже інша, не варто.
Нещодавно закупили нові стільці. Ні для кого не секрет, що саме ці меблі — головна морока закладу. Вони постійно курсують з однієї зали до іншої (то на захід, то на засідання), тож швидко ламаються. Нового «запасу», як сподіваються бібліотекарі, вистачить з головою.

Однак уже назріває інша проблема — комп’ютерна. Завдяки участі в Міжнародному проекті бібліотека збагатилася на 15 таких агрегатів. Їх поділили на дитячу бібліотеку, бібліотеку-філію та центральну. Один вже відслужив своє, а іншим 9, що розмістилися в читальному залі центральної бібліотеки, дихати важко: відвідувачі не дають. Ще не було й години, щоб хоч один стояв вільним.

— Раніше нас обслуговували спеціалісти-партнери конкурсу, — пригадує Жанна Борисівна. — Вони завжди дивувалися: «Що Бориспіль робить? Чому по всій Україні комп’ютери тримаються, а у нас «лягають». А коли побачили на власні очі, були вражені, що онлайн-послуги користуються у нас великим попитом. Цього року виконавчим комітетом міської ради бібліотеці виділили кошти на обслуговування комп’ютерів.

Бібліотекарі мають вдосталь навичок і фантазії для створення ноу-хау: мріють і буктрейлери створювати, і відео з різноманітних заходів колекціонувати. Тільки ресурсів не вистачає: потужність наявних комп’ютерів не дозволяє закачувати відповідні програми, тож мріють працівники хоча б про один новенький. А ще дуже хочуть, щоб до їхніх лав долучалося більше молоді, щоб повчитися креативу й новосприйняття світу. Та от, на жаль, низька зарплата відлякує молоде покоління від праці в книжковій царині.

Ольга ОГНЯНИК, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Вопрос: 156+2
Ответ:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введите код:
стоматология
Календар публікацій
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930