Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

У музеї Борисполя експонуються пейзажі й традиційний стрій кінця XIX — середини XX століть

У музеї Борисполя експонуються пейзажі й традиційний стрій кінця XIX — середини XX століть

15 пейзажів з різних регіонів України й різнобарв’я строїв — виставкова зала державного історичного музею стала схожою на автентичну світлицю. Минулого тижня у ній відкрили виставку українського народного одягу кінця XIX — середини XX століть з приватної колекції Оксани Гордієць та полотен Олександри Гордієць, члена Національної спілки художників України.

Родинний проект назвали «Витоки», акцентувавши: це спосіб життя мисткинь, їхні стосунки із світом.
До уваги відвідувачів — костюми гетьманщини: 4 комплекти з Полтавщини, два з Чернігівщини, один Черкаський і три з Київщини. Щоб відтінити строї Центральної України, які по праву вважаються класичними, на виставці представлено 2 західних: тернопільський і буковинський.
У музеї Борисполя експонуються пейзажі й традиційний стрій кінця XIX — середини XX століть

У виставці «як в краплині води відображається теплий живий світ української вроди, української краси, української душі. Для мене це чудова можливість показати те, що вдалось зібрати, відреставрувати і фактично повернути із небуття за 30 років, а для зацікавленого глядача — нагода зануритися у часи, коли ці унікальні речі були частиною реального життя наших предків», — наголосила мистецтвознавець Оксана Гордієць. Жінка розповіла, що зацікавлення народним одягом відчула, коли близько тридцяти років тому потрапила у славнозвісний хор «Гомін». Тоді розмаїття строїв викликало в дитини асфальту (як вона себе означила) бажання мати розкішний український одяг.
У музеї Борисполя експонуються пейзажі й традиційний стрій кінця XIX — середини XX століть

«Коли людина має конкретну мету, вона посилає бажання в космос, і космос допомагає їй. Щось мені подарували добрі люди, щось я купила, щось мені дісталося в такому стані, що це не тільки не було експозиційним — навряд можна було подумати, що його можна буде колись на себе одягти. Але я майстер народної вишивки, вмію працювати з тканиною. Почала з малого, займалася тим, що робила костюм для себе... І вже в останні роки я зрозуміла, що костюми треба не тільки мати, їх треба показувати. Першими їх побачили дівчата із гуртка "Знаки", яким керує Тетяна Островська. Вони мали можливість малюнки перемалювати, відшити. Тож я продовжую життя українських сорочок і наших давніх знаків й традиційних вишивок. А пізніше я зрозуміла, що до сорочок мені треба підібрати комплекти, бо показувати український одяг треба у всьому аристократизмі і величі. Ви можете подивитися на стрій і зрозуміти: люди, які носили цей одяг були аристократами духу. Ілля Репін писав, що тільки українки й парижанки вміли одягатися зі смаком. Тобто це культура дуже вишукана, давня і висока», — зазначила жінка.
Для її доньки Олександри цей проект особливий, адже саме удвох з мамою вона виставляється вперше. Удвох вони подарували присутнім пісню, яка традиційно виконувалась у дівич-вечір.

Символічність зустрічі у стінах музею Олександра описала такою історією: «За кожним строєм стоїть образ окремої людини, окрема історія, окрема душа. Картини відтворюють тогочасну атмосферу, природне оточення наших прабатьків. В Німеччині у мене є друзі-художники, які все життя малюють дерева, бачать в деревах набагато більше душі, життя, чогось високого, духовного, божественного, ніж серед світу людей. Прагнучи віддячити деревам, вони започаткували проект концертів струнного квартету для дерев без людей. Вони грають там свої найкращі твори. І сьогодні в нас приблизно така ж ситуація. Бо людей, які носили ці строї, давно вже немає . А строї, як образ української культури, українського життя, побуту, національної ідентичності існують до сих пір. І саме завдячуючи цьому ми знаємо, хто ми є насправді.

Сьогодні відбувається концерт для гостей, для мої картин і українських строїв, а свято наше є пошануванням святих для нас Землі і Предків».
Художниця розповіла: намагалася відслідковувати життя місць, які зображала на полотнах, бо, малюючи, енергетично поєднувалася з довкіллям. Більшості хат вже не існує, але вони залишилися жити на картинах.

Директор історичного музею Наталія Йова відзначила, що робота закладу починається з новою силою і підйомом, попри те, що у інших залах ще тривають ремонтні роботи.

А заступник міського голови Людмила Пасенко зізналася, що експозиція відкрила в ній бажання взяти голку до рук: «Вчора я дивилася на сорочки і думала, коли я їх почну вишивати? Приємно, що в двадцять першому столітті, насиченому інформаційними технологіями, є місце тій святості, яка всіх нас робить українцями, нацією, народом».
Додавав атмосфери затишку спів гурту «Рідна пісня» у складі Валентини Орел, Катерини Левенко й Оксани Гордієць.

Всі охочі мають змогу побачити виставку на власні очі. Триватиме вона до кінця лютого.
Ольга Кацан, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Вопрос: 156+2
Ответ:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введите код:
Календар публікацій
«    Лютий 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728