Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

«Маємо в Борисполі зберегти інфекційну службу — це наша безпека!»

«Маємо в Борисполі зберегти інфекційну службу — це наша безпека!»

У попередніх номерах «Вісті» розповідали про потреби і проблеми терапевтичного і неврологічного відділень Бориспільської ЦРЛ. Сьогодні розмова із завідуючою інфекційним відділенням лікарні Наталією Пінчук.
«Маємо в Борисполі зберегти інфекційну службу — це наша безпека!»


— Наталіє Яківно, яка зараз ситуація з інфекційними захворюваннями в Бориспільському районі та м. Бориспіль?
— У нашому відділенні щорічно лікується 1500—2000 хворих. Це і діти, і дорослі. Серед захворювань вірусний гепатит, дизентерія, сальмонельоз, гастроентероколіт, інфекційний мононуклеоз, бореліоз (захворювання, яке передається кліщами) тощо. Більшість захворювань — кишкові інфекції. Колись санстанція займалася профілактикою, перевіряла санітарний стан закладів. Всі (і дитсадки, і школи, і заклади харчування, і лікарня) знали, що за недбалість доведеться відповідати. Зараз санстанцію ліквідували, ми досі не можемо зрозуміти, навіщо це було зроблено. Ситуація ускладнюється тим, що цю установу нічим не замінили. Немає ні контролю за дотриманням епідрежиму, ні профілактики. А тепер, наскільки відомо, хочуть ліквідувати інфекційне відділення і зробити його чи в Броварах, чи в Переяславі-Хмельницькому.
«Маємо в Борисполі зберегти інфекційну службу — це наша безпека!»

— Якщо такі плани запровадять, як це позначиться на епідситуації в районі?
— Уявіть, що значить хворих на дифтерію, дизентерію або кір возити по всьому району? Їх потрібно якнайшвидше ізолювати, поставити діагноз і терміново призначити лікування. Тільки тоді можна сподіватися на позитивний результат. Ось зараз у нашій лікарні ремонтують пологовий будинок, хірургічне відділення, купують сучасну апаратуру. Це правильно, потрібно і важливо. Але я не розумію, чому таке байдуже ставлення до інфекційного відділення. Захворювання в інфекціному гострі і небезпечні, які часто можуть закінчитися летально. Я постійно доводжу, що інфекційна служба має бути на особливому місці, тому що це, без перебільшення, національна безпека! Один мікроб холери — і захворіє півміста.
— А що, і холера спостерігалася?
— На щастя, ні. Але не забувайте, що поряд з нами — міжнародний аеропорт. Кілька років тому був випадок: повідомили, що в літаку, який прямував до аеропорту «Бориспіль», є хворий з підозрою на чуму. Літак тоді посадили в Житомирській області на військовому аеродромі. Розгорнули палатки, два тижні був карантин. Кажуть, що не підтвердилося, але ж це треба було пережити!
«Маємо в Борисполі зберегти інфекційну службу — це наша безпека!»

— А зараз до вас везуть з аеропорту хворих з небезпечними захворюваннями?
— Минуло року в нас було три випадки малярії. Люди приїхали з-за кордону. Цього року був один випадок, хворого відправили на лікування в Київ, тому що він там прописаний. А скільки мешканців міста і району працюють за кордоном, зокрема в країнах з неблагополучною епідситуацією?! Минулого року з аеропорту привезли хворих на черевний тиф. Прилетіли з Бангкока. Крім того, в нас є ще траса і залізничний вокзал. Дуже багато хворих знімали з потягу з підозрою на менінгіт, енцефаліт. Ви уявляєте, що значить возити непритомну людину районом? По-перше, є ризик спровокувати поширення інфекції, по-друге, хворий може не доїхати живим до лікарні, адже в таких випадках важлива кожна хвилина.
— Скільки хворих на кір було госпіталізовано у вашому відділенні?
— Торік було 38 хворих, здебільшого, діти. Це лише ті, хто перебував у стаціонарі.
— Кажуть, що кір — небезпечна, майже смертельна хвороба? Чи дійсно це так?
— Так, вона небезпечна ускладненнями. Як правило, це запалення легень, енцефаліти. Якщо так сталося, це майже 100% смертність. Навіть якщо після цього хворі виживають, то залишаються важкі наслідки, аж до інвалідності. У Борисполі ні летальних випадків, ні ускладнень кору не було. Так сталося, що хворих одразу направляли до нас у стаціонар, а якщо лікування розпочато вчасно, прогноз позитивний.
— А яка ситуація з грипом?
— У цьому році хворих на грип у нас не було. Проте є багато випадків важких гострих респіраторних захворювань у дітей.
За словами експертів, військові конфлікти знижують здатність країни протидіяти спалаху пандемії. Ми вже чотири роки перебуваємо в умовах такого конфлікту. Чи спостерігали ви пов'язані з цим спалахи інфекційних захворювань? І чи існує в нас загроза біотероризму?
— Теоретично така загроза є. З метою бактеорологічної війни можуть застосовувати сибірську язву, чуму, правець. Але таких випадків у нас не спостерігалося. Проте зараз є чимало звернень учасників АТО з вірусним гепатитом С.
Раніше інфекційне відділення Бориспільської ЦРЛ було науково-тренувальною базою з особливо небезпечних хвороб. До нас приїжджали лікарі, епідеміологи Київської області. Ми відпрацьовували весь алгоритм допомоги при спалахах небезпечних захворювань на кшталт чуми або холери, потім проводили «розбір польотів», вивчали помилки. Для того, щоб у реальних умовах, якщо виникне потреба, зробити все правильно і швидко, потрібні навички і досвід. Це як тренажер у пілотів. На жаль, минулого року тренувань на обласному рівні не було. Але ми на місцевому рівні провели тренувальні заняття в нашому відділенні.
— Тобто бориспільські фахівці мають знання, досвід. Чого бракує інфекційному відділенню ЦРЛ?
— Вважаю, що місту і району вкрай потрібне сучасне інфекційне відділення з нормальними умовами для лікарів і пацієнтів. Цей корпус був побудований у 1975 році за типовим проектом, саме для інфекційного відділення. Але потім десь згори вирішили віддати його під дитяче відділення. Тож його почали перебудовувати під заклад для соматичних захворювань. А це дещо різні речі. Потім, коли його нарешті віддали під інфекційне відділення, в нас спочатку було 45 ліжок, потім розширили до 60 ліжок. Було 8 боксів, це ідеальні умови для того, щоб розмістити та ізолювати пацієнтів з небезпечними хворобами. А згодом нас почали скорочувати. Скоротили частину ліжок, а за ними — і чимало працівників відділення.
З восьми боксів залишилося п'ять. Колись у підвалі були актовий зал, де проводилися навчання з персоналом, приміщення, де співробітники могли переодягнутися. Зараз труби вийшли з ладу, підвал періодично заливає, там цвіль і грибок. Тож один бокс ми були змушені виділити під приміщення для медперсоналу. Ще один бокс переобладнаний під кабінет інфекційної допомоги. Крім того, в нас є бокс для хворих на туберкульоз. Він ізольований від інших палат. За правилами, пацієнти там перебувають 2—3 дні, потім їх переводять у спеціалізовані диспансери. Але бувають випадки, коли одночасно поступають чоловік і жінка. І як їх розміщувати?
— Пацієнти часто скаржаться на несприятливі побутові умови у відділенні…
— Так, особливо обурюються мами, які перебувають тут із маленькими діточками. І вони мають рацію. Нормального ремонту у відділенні практично не було за всі роки з моменту будівництва цього корпусу. Два рази робили косметичний ремонт. Але що це за ремонт? Прийшли жіночки, поляпали по стінах, та й усе. Сантехніка майже вийшла з ладу. У ванну, якій уже понад 30 років, не ризикне увійти помитися жодна людина, яка себе поважає. Дах протікає, через це зіпсувалася проводка. Ще велика біда — грибок на стінах. Ми не можемо провести санобробку належним чином, бо все сиплеться. Вікна нам не міняли ніколи, в них величезні щілини, які взимку затикаємо самі чим можемо. Але все одно у приміщенні холодно. У стінах тріщини, будівля «гуляє». Мій кабінет на другому поверсі, іноді здається, що це крило обвалиться і я впаду разом з ним.
Я працюю тут усе життя, прийшла одразу після медичного університету ім. О.О.Богомольця. Мій стаж 92 роки (в лікарів-інфекціоністів рік рахується за два). Я часто жартую, що стільки не живуть, а я ще працюю. Але це несмішний жарт. Я можу зібрати свої речі, зачинити двері кабінета і більше не повертатися. Але в мене болить душа за наше відділення, за людей, які потребують допомоги, за безпеку нашого міста і району. Інфекційна служба, особливо в сучасних умовах, повинна в нас бути і працювати на високому рівні.

У підсумку
Про медичну реформу та її впровадження на місцях не написав тільки ледачий. Проте дивує, що у планах реформаторів не згадується інфекційна служба. Навпаки, інфекційні ліжка скорочуються. Не зрозуміло, яка доля чекає на спеціалізовані стаціонари, зокрема районні. Викликом суспільству став нещодавній спалах кору. Але це лише один приклад. Замість кору може з’явитися будь-яка інша інфекційна хвороба. Чи готові ми зустріти цю небезпеку так, як належить цивілізованій країні — це питання залишається відкритим. І його вирішення — у руках можновладців.

Наталія ДОЛИНА, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Календар публікацій
«    Жовтень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031