Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Олена Задорожня: «Люблю свою роботу і місто, в якому живу»

Олена Задорожня: «Люблю свою роботу і місто, в якому живу»

У 2018 році звання «Почесний громадянин міста Борисполя» присвоєно лікарю-педіатру Олені Іванівні Задорожній. Урочисте нагородження відбудеться на День міста. «Вісті» запросили лікаря на розмову.

Довідка:
Олена Задорожня
26 серпня 1951 року
Освіта вища медична. — Дніпропетровський медичний інститут.
Спеціальність — лікар педіатр, лікар вищої категорії. Стаж роботи 44 роки.


Професію обрала доля
Олена Іванівна родом із Полтавщини. Після закінчення інституту її розподілили працювати на Миколаївщину. Але чоловік її проживав у Борисполі, тому і забрав дружину сюди. Відтоді Олена Задорожня працює у Борисполі педіатром, уже підростає четверте покоління її підопічних.
— У дитинстві щодо професії у мене було два бажання: медицина або педагогіка, — ділиться спогадами Олена Іванівна. — Як тяжко захворіла мама, медицина взяла гору. Мама померла, коли мені було 13, батько пішов із життя ще раніше, зростала із тьотею і бабусею, але у великій любові. Довелося пережити і ще одну тяжку втрату, вже у зрілому віці. Помер мій перший чоловік. Він потрапив у автокатастрофу і я 17 років доглядала його, паралізованого. Але життя дало мені шанс вийти заміж удруге. Нинішній чоловік — професор-ентомолог в інституті захисту рослин України — хороша, інтелігентна людина. У нас велика різниця у віці — 16 років, але духовно ми близькі.
Нині наша велика родина гуртується навколо мене, бо я найстарша, у мене є двоюрідні брати і сестри по материній лінії. З родиною першого чоловіка у нас і зараз прекрасні стосунки.

«Педіатр – моє покликання»
— Я дуже люблю свою роботу, люблю дітей, завжди стою на боці дітей, захищаю їх, а не батьків. Батьки навіть ображаюся, коли я їх вичитую, якщо не дотримуються моїх рекомендацій у лікуванні. Проте поважають, знають, що я строга, але справедлива. Чого до мене йдуть люди? Якось почула розмову між батьками: «Підеш до неї, вона послухає, можна і на рентген не йти…»
Діти — вони чисті, як ангелочки. Приводять на прийом малюка, запитую: «Мама давала таблетки?» — «Мама каблетки не давала». Тоді перепадає мамі.
Коли діти заходять до мене в кабінет, вони почуваються, як удома. Їм нічого не забороняється, така атмосфера і малі мене слухаються. Якби мені довелося обирати професію, я б обов’язково стала педіатром.

«Дотримуватися режиму»
— Чому в нас діти такі ослаблені і часто хворіють? — розмірковує Олена Іванівна — Тому, що неправильно харчуються, неправильний режим дня у дітей, мало батьки дають фруктів, овочів. Я завжди рекомендую мамам не давати дітям кишенькових грошей у школу. Краще приготувати бутерброди з відварним м’ясом, дати яблучко. Бо діти на ті гроші купують горішки у приправах, хрустики, чіпси… А потім лікують холецистити.
Була якось у мене на прийомі мама першокласниці, скаржилася, що дитина схоплюється вночі. Я їй пояснюю, що о 21. 00. дитина має бути в ліжку. Перед тим попити теплого чаю з м’ятою, або молока з медом. Година спокою перед сном обов’язкова. Бо інакше все, що дитя «набігало» вдень, обертатиметься нічними страхами. Та й початок навчання у школі є стресом. Це все потрібно враховувати, не підвищувати голос, а намагатися спокійно все пояснити дитині. І дотримуватися режиму.

«Обережно із морем»
Олена Задорожня застерігає батьків: тижнева поїздка принесе більше шкоди, ніж користі. Тільки адаптація триває протягом 10 днів. А короткотривала поїздка розхитує нервову та імунну систему малюка. Тому часто після тижня на морі діти приїжджають застудженими і ослабленими.

Перші кроки у «первинці»
— Перехід із районної первинки до міської для мене фактично був переходом з одного кабінету до іншого. Документально у районі трохи гальмували процес, але все вже позаду.
Я вважаю, що міський центр має обслуговувати місто, а районний центр має обслуговувати район, бо на Бориспільщині в багатьох селах немає лікарів взагалі, адже вони сидять тут, пропонують підписувати декларації мешканцям міста, і зароблятимуть гроші для того, щоб розвивати села району. Я, як лікар, цього не розумію.
Зараз триває підписання декларацій. У мене вже їх понад 600. Уже отримала зарплату, яка враховує відсоток від підписаних декларацій, і це радує.

До свята
— Я жодного разу не пошкодувала по те, що живу і працюю у Борисполі. Місто мені подобається, воно змінюється в кращий бік. Як би не було добре на Полтавщині, де я народилася, дім у мене тут. Я горда за місто. Хочу побажати Борисполю, щоб він процвітав, ставав ще красивішим. Щоб люди раділи позитивним змінам, цінували те, що робиться і допомагали.


Ірина КОСТЕНКО, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: