Диво — напередодні купальської ночі пройтися вулицями сучасного Києва і послухати історії, у яких містика переплітається з реальністю. Журналіст «Вістей» разом із письменницею та шанувальниками її творчості пройшлася Лисими горами міста Києва а іншими місцями сили 6 липня.Штрихи до портрету письменниціЛада Лузіна — сучасна письменниця, яка вивчає історію Києва в контексті традицій українського народу. Базуючись на історичних фактах, археологічних дослідженнях, автор відображає цю історію у пізнавальних та художніх творах. Лада Лузіна називає себе Київською відьмою, вкладаючи у це слово його сакральне значення: відьма — та, що відає, має особливі знання. Письменниця періодично організовує екскурсії.
Подорож розпочалася на Володимирській гірці, біля пам’ятника князю Володимиру. Потім була гора Старокиївська, Київський дитинець, де стояв град князя Володимира, який потім розрісся до града князя Ярослава. Про таємниці та містику свята Івана Купала письменниця розповідала на східцях розташованого там Національного музею історії України.
Зі змісту розповіді. Івана Купала — це містичний день: весілля двох древніх Богів — Перуна і Макоші — поєднання води і вогню. У гостях у Перуна ми були на Володимирській гірці. А місце, де знаходилась Богиня Маком, було віднайдене на Старокиївській горі. Макош — богиня дощу, прядіння, покровителька торгівлі та жіночої долі, дарувальниця жіночого щастя, шлюбу, дітей. Цього дня завершувався період весняних русалій, коли різними ритуалами закликали дощ, щоб отримати урожай. Після Купала повинен піти дощ, а після Петрового дня він має припинитися. Воду необхідно прибрати, а Перуна уважити, щоб люди могли зібрати вирощений урожай сухим і зберегти його.
За легендами предків вважається, що цього дня тварини, дерева і квіти розуміють людську мову. Тому усі квіти, зірвані цього дня, особливо на замковій горі, є чарівними. Одним із древніх дерев є липа Петра Могили, яка росте на Старокиївській горі. У Києві реальна історія часто вибудовується так, що пояснити її можна тільки містикою.
Але наймістичнішим місцем вважається Замкова гора в центрі Києва. На ній у давнину стояло місто часів Кия. Але і те місто, і усі наступні спроби будівництва на Лисій Замковій горі терплять фіаско. Гора скидає із себе все, що будують люди, і залишається лисою.
Нині на горі знаходиться капище рідновірів, які проводять там свої служби. А учасники екскурсії на цьому капищі спалили папірці, на яких були написані проблеми і негаразди кожного, і яких хотілося позбутися.
Подорож старим цвинтарем Фролівського монастиря повернула екскурсантів на Андріївський узвіз. На гамірливу, переважно жіночу компанію у вінках, різних за віком, але об’єднаних спільною метою, з цікавістю поглядали перехожі. Екскурсійний маршрут завершився на причалі, де можна підійти до води і пустити за течією вінок. Відпускаючи вінки за водою, гадали не тільки на судженого. Кожен задумував те, що його турбувало найбільше, і вінок на Дніпрових хвилях віщував гарне майбутнє.
Ірина КОСТЕНКО
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
коментарі