Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Переяслав і санскрит

Переяслав і санскрит

26 червня, на першому пленарному засіданні чергової 44-ї сесії Переяслав-Хм. міської ради, сталася, без перебільшення, історична подія.

Цього дня був зроблений перший крок до повернення місту історичної назви Переяслав. За доленосне для міста й усієї України рішення проголосували 22 депутати. Двоє було проти, двоє утрималися, двоє не голосували. Хочеться вірити, що цим рішенням українці почнуть відновлення історичної пам’яті та історичної справедливості. Бо повернення Переяславу його справжнього імені, яким він називався протягом тисячоліть, не є актом декомунізації. Це вже деколонізація, дерусифікація (чи деросіянізація), це шлях від рабства до свободи.

У незалежній Україні ми живемо вже більше 26 років. І лише тепер до наших співвітчизників приходить усвідомлення того, що 1991-го ми самостійну державу не здобули, а тільки проголосили. І лише зараз ми розуміємо, що війна проти України почалася не 2014-го, не 1939-го чи 41-го, не 1918-го, й навіть не 988-го року, коли хрестили Русь, а значно раніше. Чому почалася? Мабуть, із заздрощів до Давньої України, яка була прабатьківщиною всієї Індо-Європи.

Адже саме тут зародилася Мізинська культура XXV-XV тисячоліть до н.е. (не століть!) Чому саме від знахідок у придеснянському селищі Мізин слід рахувати виникнення української нації? Та хоча б тому, що саме тут був знайдений так званий меандровий орнамент, який містить оптимістичну ідею безкінечності буття. Потім цей орнамент зустрічатимемо в трипільців. Він стане домінантним у всьому українському народно-прикладному мистецтві аж до сьогодні. Меандровий орнамент запозичили в нас Єгипет, Греція, Рим. Мізин подарував археологам ще чимало знахідок, які свідчать на користь гіпотези про український слід у цій культурі.

Людська цивілізація почалася з винайдення колеса, плуга, спечення сонцеподібної хлібини, приручення коня та собаки. Все більше вчених, і не тільки вітчизняних, схиляються до думки, що до всіх цих грандіозних подій причетні праукраїнці, спочатку трипільці, а потім орії. До слова, саме трипільці в кінці VI тисячоліття до н.е. заснували перше державне утворення – Аратту (Оратту). Цьому є багато археологічних та письмових підтверджень. Хоча офіційна наука і вважає, що цивілізація (державність) виникла в Шумері (Межиріччі), проте самі шумери вважали себе вихідцями з Аратти. Підтвердженням цього є знайдені протошумерські таблички, написи та зображення, зокрема, в Кам’яній Могилі на Запоріжжі (ХХIV тис. до н.е.)

Трипільська Аратта з часом переросла в наддержаву Оріяну. Цьому сприяв демографічний вибух у V-III тисячоліттях до н.е., коли в праукраїнських сім’ях народжувалося по 16-20 дітей. Щоб не перенаселювати землі, не вирубувати під земельні ділянки священні Перунові й Дажбогові ліси, гаї та пущі, волхви розробили концепцію обов’язкового мирного переселення давніх українців на нові землі. Перша хвиля переселення йшла до східного рубежу Оріяни — могутньої ріки, яка через багато років називатиметься Волгою, звідти трипільські вози котилися до Аральського (Оральського) моря. Тут молоді общини розходилися — одні прямували через землі, на яких нині знаходиться Туркменистан, до Месопотамії (Межиріччя), друга — через Памір до Індії. Друга та третя хвиля міграції проклали давнім українцям шляхи до Балкан, Малої Азії, Палестини, Єгипту, Північної Італії, на острів Крит, у Скандинавію та Західну Європу.

Давні українці принесли на нові землі високу культуру. Вони навчили диких аборигенів орати, сіяти, збирати врожай, пекти хліб, розодити худобу та птицю, будувати житла, добувати мідь і залізо, читати й писати. Проте тубільці, долучившись до оріянської цивілізації, поступово стали відплачувати своїм учителям насиллям, грабунками та фізичним винищенням. А найбільше «вдячні учні» намагалися позбавити нас історичної пам’яті. Цей процес почався в І тисячолітті до н.е. й триває до сьогоднішніх днів. «Ми тут жили ще до часів потопу. Наш корінь у земну вростає вісь. І перше, ніж учити нас, Європо, На себе ліпше з боку подивись. Ти нас озвала хутором пихато. Облиш: твій посміх нам не допече. Бо ми тоді вже побілили хату, Як ти іще не вийшла із печер» (Борис Олійник). Але особливо у манкуртизації українців відзначилися московіти.

Саме вони вигадали додавати до назв українських населених пунктів прикметники, як у випадку Володимира-Волинського, бо є російське місто Володимир-на-Клязьмі. Додавши до древнього Корсуня слово Шевченківський, відрізали історію аж по ХІХ століття, бо тепер назва цього міста асоціюється тільки з видатним українським поетом, а не, наприклад, із кримським Корсунем, який елліни переінакшили на Херсонес.

Те ж і з Переяславом: додавши до нього Хмельницького, відсікли тисячолітню історію і закріпили стійку асоціацію з Переяславською радою.
Тож закінчуючи свій коротенький історичний екскурс у далеке минуле, хочу запитати читачів: хто з них чув про викладені вище історичні факти? Хто що може сказати про Кіммерію, Урарту, Сарматію, Пелазгію (Лебедію), Венедію, Етрурію, Антію (Оратанію), Боспорську державу, яка проіснувала понад 800 років? Хто знає про славні діяння вождя Скитії (Скіфії) Богдана Гатила, якого нажахана Європа називала Атіллою? Хто читав про це у «Візантійській історії» сучасника Гатила Пріска Панійського? Хто знає, що писали у ІХ-Х століттях арабські автори Аль-Масуді, Ібн-Русте, Аль-Бекрі, Ібн-Хордадбех, Аль-Балхі, Аль-Істахрі, Ібн-Хаукаль, Ібн-Фадлан, Аль-Джайхані та деякі інші про держави на теренах України: Хорватію, Дулібію (столиця Суренж), Артанію (Родень), Куявію (Київ), Славію (Переяслав)?

1986 року побачила світ книга англійських дослідників Роберта Макрама, Вільяма Крена та Роберта Макнійла «Історія англійської мови», в якій переконливо доводиться походження всіх індоєвропейських мов із мовного середовища Середньої Наддніпрянщини. А в давні часи на українських теренах лунав санскрит. Вітчизняні санскритологи, зокрема, Степан Наливайко, стверджують, що Україна має величезну кількість прізвищ, гідронімів та ойконімів, які походять зі санскриту: Багаленко, Баглаї, Бака, Бакай, Бакайка, Баклаїр, Бакова, Баковецький, Бакота, Бакулин, Балабан, Балагура, Балбир, Баль, Банбиренко, Барди, Берда, Бердебера, Бердичів, Бердянськ, Бехи, Білан, Білаш, Білдей, Богуслав, Болудей, Борислав, Бористен, Бровари, Бровник, Буглів, Бут, Бушма і т.д. І це тільки на одну букву!

Бачать учені санскритський слід і в назві Переяслав. Загальноприйнята версія говорить про слов’янське ім’я Переяслав, хоча такого імені в слов’янських джерелах не виявлено. Назва міста тлумачиться за літописним переказом про русича, який здолав печеніжина й нібито «переяв славу». Зате в знаменитому давньоіндійському епосі «Велике сказання про нащадків Бгарати» («Магабгарата») вживається двоосновне воїнське ім’я Пар’яшравас, яке має складові «шравас» (слава) і «пар’я» (багато, дуже, винятково). Тобто, ім’я Пар’яшравас означає «Багатославний, Преславний». Воно й тотожне назві Переяслав. Іншими словами, є його етимологічним двійником.
Хочеться вірити, що обласна та Верховна Рада приймуть рішення про повернення Переяславу його історичної назви. Це буде чергова перемога в боротьбі за минуле та майбутнє українського народу.

Олександр МАТВІЄНКО
БКБМ

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Вопрос: 156+2
Ответ:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введите код:
стоматология
Календар публікацій
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930