Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

У переддень професійного свята заслужені вчителі Бориспільського району поділилися з читачами газети «Вісті» своїми неймовірними, кумедними історіями із учительського життя...

«Ось він прийде і скаже…»
Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

Ганна Дремлюга, колишній учитель початкових класів Гнідинської ЗОШ, співавтор посібників «Андрійкова книжка» (1988 р) та «Оповідки про Київський край» (2003 р). Педагогічний стаж 40 років. Кожен її урок неповторний, ніби справжнє театральне дійство з безліччю ігор і творчих завдань. Вона їздила переймати досвід до Грузії та Росії.

— Одного разу лише на хвилину запізнилася на урок, — згадує Ганна Юхимівна. — Відчиняю двері. У класі шумно, гамірно. Це був 1 клас. Я стала на порозі і кажу: «Діти, а ви не забули, чий кабінет знаходиться над нашим?» «Директора!» — гукають хором. «Ось він прийде і скаже: «Що ви тут таке робите, що заважаєте працювати?» — додаю. А діти всі витягнули ручки і показують пальчиками: «А він оно у Вас за спиною стоїть!» Це було і смішно, і тривожно… Директор Василь Іванович Галатенко нічого не сказав, але мені було соромно. За всі мої роки вчителювання це було єдине запізнення на урок.

«Хто варив вареники?»
Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

Юрій Йовбак, директор Щасливського НВК. Педагогічний стаж 41 рік. За фахом учитель фізики й астрономії. Нині Щасливський НВК — один з найкращих освітніх закладів в Україні, а за організацією фізичного виховання йому немає рівних у нашій країні (особлива увага приділяється футболу). За ініціативи директора школи створено кімнату Павла Чубинського, Світлицю рідного слова, музей історії школи.

— Багато цікавого було у моїй педагогічній практиці, — розповідає Юрій Юрійович. — Вважаю, що до всього треба ставитися з гумором, особливо у педагогічній практиці, бо інакше не вистачить ні здоров’я, ні сил. Та й не завжди тебе зрозуміють.
Пригадую, як мене, молодого вчителя, приймав на роботу завідувач Бориспільським райвідділом освіти Михайло Якович Корніяка. Ми з ним поспілкувалися, а потім він серйозно-жартома сказав, щоб я постриг своє довге волосся. Довелося постригтися…

Цікавий момент був, коли ми зустрічали Щербицького, першого секретаря ЦК компартії України. Він приїхав до Бориспільщини на жнива. Вирішили влаштувати йому прийом у школі. Тоді я працював директором у Рогозові. Ми якраз гарно розмалювали їдальню казковими героями. Наготували тоді всього! Чого тільки не було! Столи ломилися. А високий гість з’їв лише декілька вареників і почав нам казки розповідати, більше ні до чого не торкнувшись. Потім запитує: «Хто варив вареники?» «Ольга Іванівна …», — відповів. «Випиши їй премію, щоб вона мені ще таких наварила!..»

«А Ви були на могилі Ежена Потьє?»
Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

Надія Гриценко, учитель української мови та літератури Вороньківської школи. Педагогічний стаж 41 рік. Створила Музей літератури рідного краю, першу на Київщині світлицю рідної мови. Понад чверть століття очолює шкільний театр «Барвінок». Організувала у школі мистецький клуб «Дивограй».

— Це було ще на початку моєї шкільної кар’єри, — розповідає Надія Іванівна. — У Вороньківській школі для мене не було уроків української мови та літератури. І декілька років я викладала російську. Одного разу на урок до мене прийшла інспектор Катерина Никифорівна Шумило. Особливо вона любила бувати на уроках молодих вчителів. Як зараз пригадую тему з російської літератури: «Інтернаціонал» Ежена Потьє».
Триває урок. Розповідаю. Зрозуміло, що тремтячим голосом. Бо ж присутня інспектор. І прямо посеред заняття встає Катерина Никифорівна із задньої парти і запитує: «А Ви були на могилі Ежена Потьє?» Знаю, що він похований у Франції. Уявіть собі, я — у Франції, на початку 80-х? У мене німа пауза. Не знаю, що говорити. І вона йде до дошки і продовжує урок. Виявилося, інспектор була у складі делегації у Франції. Вона так гарно і цікаво розповідала про ту поїздку, про Ежена Потьє, що до кінця уроку залишилося кілька хвилин. А я стою, не знаю, що мені далі робити. Катерина Никифорівна повертається до мене і каже: «А тепер закінчуйте урок». Не знаю, як я закінчила, але потім у мене було море сліз. Інспектор суворим тоном сказала, що мені треба багато ще вчитися, що не вмію виходити із складних ситуацій, що я розгублююся і урок мій незадовільний. Вона і хвалила молодих вчителів, і сварила, але головне — вчила. Це була хороша школа для педагогів.

«Я козачка твоя, я дружина твоя…»
Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

Віктор Пихтін, колишній директор Вороньківської школи, вчитель фізики та трудового навчання. Педагогічний стаж понад 40 років. Очолювана ним школа тривалий час була зразковою у Київській області. За досвідом до навчального закладу приїжджали педагоги не тільки з усього колишнього Радянського Союзу, але із-за кордону. У 80-х роках у школі працював власний телецентр. Відкрито музеї історії школи, бойової слави, літератури рідного краю.

— Одного разу у Вороньківській школі проходив районний огляд художньої самодіяльності вчителів, — ділиться спогадами Віктор Миколайович. — У нас був великий хор педагогів. Микола Федорович Черпак, завгосп, запропонував зробити колоритний виступ — привести коня до актової зали. Тож, саме під час виступу нашого хору, він через боковий вхід завів коня. Я вистрибнув на нього. Ніна Іванівна Кохан, вчителька математики, веде коня за вуздечку, співає пісню «Я козачка твоя, я дружина твоя». Свято проходило у формі «вогнику», педагоги різних шкіл сиділи за столиками, пригощалися смачними стравами. А кінь злякався і якраз перед хором… навалив велику купу! Запах гною пішов залою… Одні сміялися, інші збентежилися… Зрозуміло, почали підмітати, прибирати.

«Дорогенька, так хто кого бив?»
Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

Ольга Грибок, колишній учитель української мови та літератури Любарецької школи. Педагогічний стаж 36 років. Освітяни називають її «вчителем учителів». Вона одна з перших запровадила уроки з народознавства у школі. Її учні перемагали на Всеукраїнських олімпіадах і літературних конкурсах. Протягом багатьох років очолювала районне методоб’єднання педагогів-філологів і школу молодого вчителя.


— Клас у мене був великий, — розповідає Ольга Інокентіївна. — Двоє дітей мого класу ходили до школи однією дорогою. Микола був спокійний, добрий. А Світлана постійно плакала. «Чому ти плачеш?» — запитую. «Микола бив», — каже вона. Я гляну на нього: та ж не може він битися, але ставлю його в куток… Це повторювалося у 5, 7 класі. До 9 класу ніяк не могла їх помирити. А то, виявляється, така любов була... Минають роки. Коли це приходять обоє до мене у двір. «Ви що, помирилися?» Вони сміються. Зайшли до хати і кажуть: «Ми прийшли Вас на весілля просити». Кажу: «На чиє?» Я все ще не могла зрозуміти, що вони запрошують на своє весілля. А тоді запитую у Світлани: «Дорогенька, так хто кого бив?» А вона каже: «Я його».
Живуть вони добре і сьогодні. Виховали двох синів, один повернувся з АТО. Нещодавно була зустріч 30 років після школи. І ми разом згадували цю історію.

«Робите ви, хлопці, добру справу…»
Цікаві історії з практики педагогів Бориспільщини

Галатенко Василь Іванович, колишній директор Ревненської та Гнідинської шкіл, учитель історії. Педагогічний стаж 32 роки. Вдумливий педагог, умілий організатор, особливу увагу приділяв патріотичному вихованню школярів, збереженню українських традицій. Створив Музей історії школи, вів пошукову роботу з дітьми. Разом із старшокласниками грав на сцені.


— Були у моїй педагогічній практиці справді неймовірні історії, — розповідає Василь Іванович. — Сьогодні здається, що такого трапитися взагалі не може. Найперше неймовірне те, що відразу після закінчення педінституту мене призначили директором Гнідинської 8-річної школи. Без жодного дня практичного досвіду і трудового стажу. А вже через рік роботи (1976 р.) я вирішив збудувати нову школу. Тут фундамент вже років 10 як стояв, але будівництво так і не розпочали.

Будувати вирішив народним методом. На рахунку було лише 1500 рублів. Я намалював проект. На Старинському заводі закупили цеглу. Взяли у радгоспі трактор і разом із батьками, які зголосилися на батьківських зборах підтримати будівництво, поїхали до Дніпра і на березі назбирали декілька причепів бутового каменю для відновлення фундаменту. За два роки разом із батьками учнями ми звели стіни. А коли починали робити перекриття і дах, мене перевели директором Ревненської школи. Будівництво завершував інший директор.

Під час будівництва була курйозна, неймовірна історія. Серед батьків було багато мулярів, штукатурів, які були згодні допомагати. Але ж вони працювали на будівельних підприємствах у Києві. І ось ми разом із тодішнім, нині вже покійним, Гнідинським сільським головою Миколою Івановичем Онищенком додумалися до того, щоб сільська рада від імені військкомату виписувала повістки батькам, які потрібні на будівництві. А повістка була на три дні… які батьки працювали на будівництві школи. Повістки здавали на виробництві, за що їм нараховували середню зарплату. І прогулів не було.
Ми так розмахнулися з повістками, що стало відомо про це тодішньому воєнкому, теж нині покійному, Івану Йосиповичу Коваленку. Нас з головою викликали до військкомату. Людина він був добра, бо якби захотів, то «запроторив» би нас до буцегарні. А він все розпитав, приїхав у село, пересвідчився, куди використані повістки і сказав: «Робите ви, хлопці, добру справу, але апетит трохи убавте». І встановив нам ліміт на виписування повісток. Ми продовжували виписувати повістки і таким чином будували нову школу. До речі, нині там знаходиться медпункт.


Лариса ГРОМАДСЬКА

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Вопрос: 156+2
Ответ:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введите код:
Календар публікацій
«    Жовтень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031