Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Денис Стоян: «Мені є що пригадати і розповісти молодим футболістам»

Денис Стоян: «Мені є що пригадати і розповісти молодим футболістам»

У 2003 році бориспільському «Борисфену» вдалося посісти друге місце у першій лізі і завоювати путівку до вищої ліги чемпіонату України. Наступні два сезони команда провела в елітному українському дивізіоні, посівши сьоме місце у сезоні 2003 — 2004. Це найкращий результат в історії бориспільського футболу.

Після вдалого виступу за гравцями провінційної команди вітчизняні гранди влаштували справжнє «полювання». У підсумку лідери «Борисфена» уклали угоди з провідними клубами. Серед них був і вихованець ДЮСШ (Щасливе) Денис Стоян, який перейшов в одеський «Чорноморець». Надалі він змінить багато команд, а по-справжньому заграє у полтавській «Ворсклі». Є у кар’єрі футболіста і виступи у молодіжних і юнацьких збірних України. Зокрема, у складі юнацької збірної до 19 років Денис дійшов до фіналу чемпіонату Європи у Німеччині у 2000 році. У 2012 році він завершив виступи у професійному футболі, зосередившись на аматорському. В інтерв’ю нашому кореспонденту 36-річний Денис Стоян розповів, як склалася його кар’єра у великому спорті.

— Денисе, на початку 2000-х Ви захищали кольори «Борисфена», були одним із лідерів колективу. Що змусило Вас залишити команду?
— Нам платили у «Борисфені» копійки, ми ж непогано проявили себе у вищій лізі. Хлопці хотіли отримувати за свою роботу пристойні кошти. До того ж, нам надійшли запрошення із сильних клубів. Зокрема, Руслан Бідненко перейшов у київське «Динамо», я ж поїхав у одеський «Чорноморець».

— На жаль, закріпитися в основі «Чорноморця» Вам не вдалося?
— Я був молодим гравцем. Тренери «Чорноморця» вважали, що я ще не готовий виступати в основному складі. Звичайно, кожному гравцеві хочеться постійно виходити на поле. Згодом відгукнувся на запрошення полтавської «Ворскли». Там пограв під керівництвом відомих тренерів Віктора Носова та Володимира Мунтяна. Був капітаном команди. До речі, після мене капітанська пов’язка полтавського клубу перейшла до нинішнього голкіпера національної збірної України та донецького «Шахтаря» Андрія П’ятова. Запам’яталося, коли президентом «Ворскли» призначили Олега Бабаєва. Зізнаюсь, настрій у футболістів був тривожний. Нам, звичайно, розповідали, що він не тільки любить дивитися футбол, а й сам непогано у нього грає, але для всіх це була нова людина. За підсумками першого тренувального збору стало зрозуміло, що амбіцій у нього достатньо. В Олега Мейдановича відразу підкупило те, що він не почав запрошувати у команду тренера з революційними ідеями. «Мені потрібен здоровий колектив», — сказав президент, представляючи Віктора Носова. Багато футболістів тієї «Ворскли» безмірно вдячні Бабаєву за те, що він покликав цього наставника. Інший тренер почав би проводити широкомасштабну селекцію, намагатися досягти результату за будь-яку ціну, а Віктор Васильович завжди цінував поетапність. Йому вдалося створив здорову атмосферу всередині колективу, про яку говорив президент. Колектив у нас тоді був, дійсно, божевільний! Мені є що пригадати і розповісти молодим футболістам.

— Футбольні фахівці твердять, що фундамент нинішнього успіху полтавської «Ворскли» заклав саме Олег Бабаєв…
— Так. За команду він переживав по-справжньому, ніколи нас не обманював. Все, що обіцяв, виконував. Але і запитати вмів. Мені добре запам'ятався один матч, перед яким він зайшов у роздягальню не у найкращому настрої. Сказав, мовляв, є у нього якась погана інформація. І додав: «Тільки спробуйте мене підвести…» Зізнатися, це був один з найскладніших поєдинків у моїй кар'єрі. Важке, в'язке поле, симпатії арбітра на боці суперника. Будь-яке падіння, будь-який неправильний підкат міг викликати такі підозри! Ми падали, вставали і знову відбивалися, а потім забили переможний гол. Ви б бачили його очі після матчу! Він зайшов у роздягальню і сказав: «Спасибі, хлопці. Я тепер точно знаю, що у нас буде команда.» А потім підійшов до кожного, потиснув руку і по-батьківськи обійняв. Таким я його і запам'ятав — вимогливим, але справедливим. Якщо ми зовсім уже погано грали, то він ніколи після матчу не заходив. Мудрий був — не те слово.

— Що можете сказати про свій виступ у Казахстані?
— У Казахстані грав у клубі «Кайсар». У складі цієї команди, окрім мене, виступали чотири легіонери: троє росіян та наш футболіст Валентин Горкун, який зараз грає у аматорському чемпіонаті Черкаської області. Рівень казахстанського чемпіонату досить таки пристойний.

— Ви довго грали у вищому дивізіоні, а як опинилися у першоліговій чернівецькій «Буковині»?
— Чернівецька «Буковина» шукала гравця на позицію центрального захисника. Мені запропонували спробувати свої сили у буковинській команді, тож і підписав контракт із клубом. Команда мала склад, який міг здобути путівку у першу лігу. Адаптуватися у Чернівцях мені допомогло те, що деяких хлопців я знав ще за виступами у полтавській «Ворсклі». Я грав у основі «Ворскли», а, наприклад, Сергій Дяченко та Олександр Донець виступали, переважно, за дублюючий склад. З тодішнім тренером «Буковини» Сергієм Черняком ми трохи розминулися. Я тільки прийшов у «Ворсклу», а Сергій Володимирович поїхав грати в азербайджанський «Інтер».

— У 2000 році юнацька збірна України (U - 19) здобула срібні нагороди чемпіонату Європи. У складі нашої команди виступали і Ви. Напевно, це були найприємніші миттєвості у Вашій футбольній кар’єрі…
— Таке не забувається ніколи. У Німеччині ми показали силу українського футболу. Цікаво, що після кожної перемоги до нашого тренера Анатолія Крощенка телефонував сам Валерій Лобановський та вітав наших хлопців із успіхом. Одним із лідерів української збірної був Олексій Белік, якого вже тоді залучав до основного складу донецького «Шахтаря» Віктор Прокопенко. На жаль, тоді у фіналі ми поступилися збірній Франції 0:1.

— Нині бориспільський футбол, якому Ви колись присвятили багато сезонів, переживає не найкращі часи. Вірите, що вони зміняться на краще?
— Так. Думаю у Борисполі через певний час з’являться справжні футбольні меценати, великі поціновувачі цього виду спорту, які зуміють відродити у місті найпопулярнішу гру на планеті.

Валерій ГІРЧЕНКО
БКБМ

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Вопрос: 156+2
Ответ:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введите код:
стоматология
Календар публікацій
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930