Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Дівчина на мільйон

Дівчина на мільйон

Задивлена у майбутнє, залюблена у море, замріяна чимось здійсненним, наша колега – журналістка «Вістей» Ольга Кацан – дивує багатогранністю своєї натури, широтою кругозору та своєрідним тлумаченням побаченого і відчутого нею. Ще б пак! Адже вона – поетеса!

Дівчина на мільйон – це не про троянди. І аж ніяк не про зелені хрусткі банківські купюри. Це – про юне ззовні, але із сильним внутрішнім стержнем створіння, яке на мільйон запитань має стільки ж відповідей, мільйон разів римувало неримоване, мільйонним накладом час від часу по друзях та знайомих розсилає гарний настрій, має мільйонну армію прихильників своєї творчості, пам’ятає кожну із мільйону своїх життєвих історій та несе в собі мільйон поетично заряджених часточок…

Ця дівчина – бориспілька Ольга Кацан. І сказати, що вона – поетеса – це не сказати нічого. Адже у дитинстві перепробувала все, що тільки можна: заняття в музичній школі (вокал), малювання, шиття, вишивку бісером та хрестиком, виготовлення м’яких іграшок та ляльок-мотанок, акторську майстерність, режисуру. Це – окрім написання поезій. За плечима у неї – участь у багатьох конкурсах, творчих заходах, поетичних фестивалях тощо. На сьогодні ж вона студентка II курсу інституту журналістики КиМУ, лауреат премії ім. П.Чубинського Бориспільської міської ради, член Асоціації поетів-ронделістів України, журналіст «Вістей», керівник гуртка «Літературне краєзнавство» при міському Центрі туризму та краєзнавства учнівської молоді.

Серйозний список, як для 18-річної дівчини, правда? І видають її молодість, звісно ж, очі: усміхнені, натхненні, ясні. А ще – віра у Діда Мороза. Адже ніде правди діти: він зробив усе для того, аби Оля під завісу 2017-го під своєю ялинкою знайшла чергову збірку своїх віршів…
Дівчина на мільйон

Перша справжня
Чи багато із нас по дорозі на роботу чи у своїх справах восени, приміром, може помітити, як у вітті дерев заплуталось сонце? Як воно грайливо розкидає блискітки по листочках, гладить теплою долонькою стовбур і підморгує перехожим… Думаю, небагато. А якщо конкретніше – майже ніхто. А от Оля одного сонячного осіннього дня змогла! Тоді вона не просто побачила крізь гілки дерева силует сонця, а охарактеризувала побачене, як «заплуталось сонце». Таку й назву дала своїй сьомій збірці поезій – «У вітті заплуталось сонце».
Збірка то сьома, але перша справжня, стверджує поетеса. Це тому, тому що в ній – такі нюанси, як ISBN – міжнародний номер, УДК, а також - справжнє видавництво «Український письменник». Саме звідти вона її забрала 27 грудня – нічогенький такий собі новорічний подарунок вийшов.
У цій книжці – доросла серйозна лірика. А процес її видання тривав майже 2 роки – просто не було часу на те, щоб довести її до ладу. Особливо багато мороки було з обкладинкою, а саме: вибором зображення. Та тепер, коли титанічний видавничий труд позаду, після довготривалої перерви Оля Кацан знову почала писати вірші. Можливо, буде і восьма збірка?...

Друкуватися цілком реально! Були б лиш кошти
У ході підготовки і випуску збірки в світ Оля переконалася, що видатися сьогодні цілком реально. Вона, зокрема, була свідком того, як із цією метою у видавництво приходили люди, які ще не мали свого імені, і їм не відмовляли. Звісно, ця справа коштує певних коштів. Але що в наш час є безкоштовним?
Дівчина професійно резюмує: «Якщо людина знайома із версткою, то може просто збити собі книжку від початку до кінця (щоб зекономити на послугах дизайнера), а потім її роздрукувати у видавництві. Сьогодні зробити модну книжку – не проблема. Єдине, що для цього потрібно мати багато грошей, бо друк і послуги дизайнера коштують дуже дорого. Через це книжки виходять малим накладом. І їх практично не побачиш на полицях в магазині. Тому треба самому собі вибивати ім’я. Реальніше (і дешевше) зараз кудись себе подавати на конкурс, де в подарунок можуть тебе надрукувати в альманасі чи ж видати твою збірку.
Продовжуючи тему видавничої справи, не погоджуся із твердженням, що сучасний літературний світ не розвивається. Навпаки: навколо стільки талановитої крутої молоді! І зараз таке пишуть, що ого-го!»

Кожна збірка – набутий досвід
Згадуючи свої попередні збірки, Оля з трепетом розповідає історію утворення кожної. Дійсно, до виходу в світ шостої збірки, вони випускалися більше для того, щоб твори просто були вкупці. Перші чотири збірки, приміром, видавалися для участі у літературних конкурсах «Таланти твої, Бориспільщино» та «Зерна доброти», коли вона ще вчилася в школі.
Перші дві із них, розповіла поетеса, - досить простенькі як в оформленні, так і в підбірці поезій. Третя має вже якийсь натяк на основи верстки, але все одно їй ще дуже далеко до ідеалу. А от четверта збірка - вже серйозна річ, із серйозною лірикою. Згадала п’яту: як її батьки подарували Олі на день народження. І нарешті шоста – єдина із цих збірок-початківців, якою дівчина пишається. Вона була таким собі плацдармом для створення сьомої справжньої збірки поетичних творів Ольги Кацан.
Дівчина на мільйон

Проза увійшла в її життя несподівано
Варто зазначити, що у період, коли тривала підготовка сьомої збірки, Оля практично нічого не римувала – давався взнаки брак часу. Але, як не дивно, у цей же час вона писала багато прози.
А писалася вона ось як. Справа в тому, що Оля ходить на гурток журналістики до одного її університетського викладача. Саме там на журналістській майстерності раз на тиждень студенти писали есе. Отак вона і почала писати прозу. Тому що це було домашнє завдання і не зробити його було неможливо. До того ж, ці завдання були такі цікавенні! Писали есе про вікно, старі черевики, про те, якби вони, дівчата-журналісти, стали чоловіками тощо.
Відтак прози назбиралося чимало. Одного разу промайнула навіть думка, щоб видати збірку прози. Але поки що цього не зроблено з тієї причини, що Олі здається, що вона більше розкривається саме в поезії, вона у неї серйозніша за прозу. Сама Оля каже, що збірка прози може вийти тоді, коли вона сама себе налаштує на те, що ця проза варта уваги.

Тандем «поезія-журналістика» вдався!
Кажуть, що хобі з професією поєднати неможна. Оля стверджує, що це – спірне питання. Ось щодо неї, наприклад, то робота журналістом скоріше не перешкоджає, а затрудняє, написання віршів у тому плані, що через журналістику не вистачає часу на поезію. До того ж втома від роботи – аж ніяк не найкраща Муза для творчості.
А ось написання поезії навпаки допомагає у роботі журналістом тим, що, коли вона пише вірші, підшукує якісь вишукані і влучні слова, дивиться їх значення у словниках. Потім цей досвід дуже допомагає у написанні статей, адже, пишучи той чи інший текст, вона може вільно гратися із будь яким жанром, вміло оперуючи словами.
Не дивлячись на це, Оля стверджує, що їй важко спілкуватися із людьми. І саме у цьому їй допомагає журналістика. Відверті і щирі розмови бувають у неї лише з людиною, до якої вона відчуває довіру.

Критикують – значить читають
А ось про критику поетеса говорить легко: «Якщо критика конструктивна – це нормально. Бо критика – це можливість удосконалити те, що є. Здорово також, якщо влучна критика чи зауваження стане поштовхом до чогось такого, до чого можна вирости. Це взагалі буде геніально! А якщо ж людина, критикуючи мої твори, просто хоче мені дошкулити, то я, звісно, на це болісно реагую. І я захищаюся.
А загалом, якщо поета оточують люди, які правильно покритикують (бо в поезії дуже важливо, щоб вірші не лише твоїй мамі подобались), то можна долетіти до чогось дуже високого і майстерного».

Тож легкого польоту тобі, дівчино-горлице!

Юлія ГАМАН

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Календар публікацій
«    Жовтень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031