Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Валентин Шуткевич «Є ідея: створити міську фонотеку і зібрати платівки, аудіоносії, касети, диски...»

Валентин Шуткевич «Є ідея: створити міську фонотеку і зібрати платівки, аудіоносії, касети, диски...»

До Дня святого Валентина «Вісті» поговорили з відомим у Борисполі Валентином — паном Шуткевичем — ведучим (конферансьє) багатьох культурно-мистецьких заходів Борисполя. Він любить експромт на сцені, однак у розмові утримувався від жартів. Яка вона індустрія розваг по-бориспільськи, про «рояль в кущах», колекцію краваток-метеликів і музей аудіотехніки та любов до роботи — у ексклюзивному інтерв’ю.

— Який нині попит на свята? Чи до веселощів людям?
— Ситуація в країні неспокійна, але люди святкують, намагаються зібратися у колі рідних і друзів. Розмах залежить від можливостей: одні бажають зробити свято пафосним, інші обирають камерну вечірку на 30 осіб. Попит залежить від сезону: «високого» й «низького». Перший — після пасхальних свят і триває до листопада з перервами на пости. Переважно кличуть провести весілля.
— Як ви себе рекламуєте?
— Якщо хочеш бути успішним, треба бізнес-план. Тут усі методи діють, не лише «сарафанне радіо». Має бути свій сайт плюс активна позиція у соцмережах (окрім особистої сторінки, робоча). Реклама на спеціалізованих ресурсах, як-от wedding.ua. Індустрія розваг — річ серйозна. Є спецвиставка «Весілля & випускний бал», на якій себе рекламують агенції й організатори свят різних рівнів. Цьогоріч вдруге відбудеться фестиваль для майстрів конферансу «Тостфест». Його організовує Олександр Висоцький, з яким ми вели «Міс Бориспіль». У фесті акцентується увага на конферансьє. Журі представницьке: до складу входять Дмитро Оськін, Валерій Коломієць, Віталій Томнюк. Планую відвідати цей захід.

— Будете брати участь у конкурсній програмі?
— Участі брати не хочу, бо не ставлю за мету з кимось змагатися чи щось доводити. Мене влаштовує коло подій, в якому я зараз. До всього додалася студія звукозапису при БК — новий виток моєї активності. Думка про неї «сиділа в голові» 15 років. Це не приватна студія, а створена у БК для потреб місцевих артистів. Наші «клієнти» — КМК «Академ», музична школа, БДЮТ, де навчаються діти, які їздять на пісенні конкурси. Тож «на місці» записуємо їм демоверсію пісні чи фонограму +. Радує, що нашим артистам не треба їхати за межі міста, щоб записатися. Завдячуючи міському голові й депутатам, маємо найкраще обладнання.
— Якщо говорити про сучасну градацію: ведучий, тамада, шоумен — хто ви?
— Слово «тамада» ведучі сприймають як образливе. Насправді, це слово грузинське, і тамадою мала право бути шанована людина, якій довіряють. З часом поняття нівелювалося. Загалом, людина, яка виходить вести захід, має розуміти, який це формат, і в його рамках подавати матеріал. Мені допомагає музична освіта, бо за фахом я вчитель музики і початкових класів. Закінчив музшколу по класу баяна, співаю. Баян завжди зі мною. Як кажуть: «рояль в кущах». Це мій козир.
Валентин Шуткевич «Є ідея: створити міську фонотеку і зібрати платівки, аудіоносії, касети, диски...»

— Як спочатку розвивалася ваша шоуменська діяльність?
— Понад 10 років я в Борисполі, тут моя родина. 11років займаюся підприємництвом. Починали з 2-касетного магнітофона «Маяк» і 20-ти касет. Інше було позичене: подовжувачі, мікрофони, колонки тощо. Це були 90-ті. Кухня шоумена почалася зі школи, в універі — концерти, КВН. Через 2-3 роки після того, як почав займатися муззабезпеченням, знайомий запропонував змінити направленість: «Спробуй співати, вести заходи». Тоді не було доступу до інформації, як зараз. Все платне: інтернет-клуби, на підприємствах були одиниці з виходом в Інтернет. Важко було знайти матеріал. У ведучого на святі 7-8 годин, щоб дати людям гарний настрій, і ти не маєш права на помилку. Бували й форс-мажори. Коли набив шишки, набув досвіду, з’явилася література для ведучих. Я поставив за мету після кожного замовлення купувати одну книгу і один диск. Зараз маю бібліотеку, фоно- і відеотеку. Диск тоді коштував 20 грн, коли стипендія була 18 грн.
— Розважальні передачі допомагають запастися жартами?
— Люди перенасичені такими програмами: «95 квартал», «DizelShow», «КраїнаУ» — все ллється потоком, людей здивувати або придумати унікальний жарт, важко. Подобається проект «Ліга сміху», там жарти високоякісні. Треба враховувати, що гумор — «швидкопсувний» продукт. Якщо пісня — хіт, її можна співати не одну тисячу разів. Анекдот розповів раз, другий, а далі не смішно. Він стає «бородатим». Тому потрібно постійно працювати над собою.

— Чи легко бути дорослим чоловіком і виступати на сцені?
— Це стан душі. Мені скоро 40 років, а я їх не відчуваю. Артисти — це діти, які потребують уваги. Починав писати дисертацію по творчій активності, в ній йшлося про художньо-образне мислення. Хтось із вчених стверджував, що головне в дорослому не вбити дитячість, цілісне сприйняття світу. Бо ми в дорослому житті глобалізовані й заганяємося в рамки. Завдання творчої людини — творити, імпровізувати, говорити правду іншими словами, бо жарт — це криве дзеркало під певним кутом.
— Який ви батько? Такий добряк, як на сцені?
— На роботі — холерик (те, чого від тебе чекають), вдома — сангвінік. По-різному.
— Де відпочиваєте? Як проводите вільний час?
— Подобаються гірські лижі. «Присадив» на них друзів. Тетяна Рахуба організувала групу, з ними піднімалися на Говерлу, спасибі їй. Море подобається. Якщо є можливість, їздимо за кордон. Отримав запрошення від друзів у жовтні з’їздити в автобусний тур.
Поставив за мету взяти участь у 10-кілометровому забігу від «Нової пошти», який відбудеться у квітні. Вже тренуюся. Мене консультує тренер, який бігає ультрамарафони, а це 98 — 100 км (класичний марафон — 42 км). Він розписує програму на тиждень, щоб грамотно увійти в форму. На спорт надихнув товариш Руслан — ветеринар за фахом, який займається триатлоном. Влітку на змаганнях людина пливла 1,9 км, проїхав велогонку на 90 км і пробіг напівмарафон 21 км за один раз.

— Скільки вам у місяць треба грошей для щастя?
— Щоб рідні і близькі були здоровими, родина насолоджувалася життям. А гроші — справа відносна: сьогодні більше, завтра менше.
— Надаєте перевагу ресторанним стравам під час бенкетів чи домашньому борщу?
— На корпоративах не відчуваю смаку, бо мізки працюють в іншому напрямку. За 17 років практики на святах, в тому числі статусних, де бувала й горілка з сусальним золотом, дивився на стіл спокійно. Мені смакує яєчня-глазунья, оселедець і картопля в мудирах. Вдома кухня — парафія дружини Юлії. Вона смачно готує. Це у них з мамою та бабусею родинне.
— Щось колекціонуєте, окрім краваток-метеликів?
— Щодо краваток-метеликів, то деякі сам купував, деякі дарували. Усього 30. Одну придбав у Тетяни Протчевої, яка має музей вишивки. Серед її клієнтів Олег Скрипка, Віктор Ющенко. Познайомився з нею на весільній виставці. Приємна, інтелігентна пані.

Збираю футболки з різних країн. Якось друзі, із-за кордону, перепитали: «Тобі магнітик?» А у нас два холодильники ними завішані. Попросив футболку: «Врахуйте туди вартість магнітика, різницю доплачу». Так за 20 назбирав. Почав колекціонувати афіші з автографами артистів, які виступають у БК.
— Розкажіть найцікавіший випадок, який стався з вами за роки професійної діяльності.
— Маю два таких. Перший, коли почав працювати ведучим. Перше весілля в столиці, кафе на «Харківській». Весілля на 70—80 осіб. Усе по класиці: РАЦС — фотосесія — ресторан. Молодята виходять з кортежу на поріг ресторану, де їх зустрічають батьки. Нареченому стає зле, і його забирає швидка. Наречена — молодець, сама залишилася з гостями, була присутня до кінця свята. Уявіть мій стрес: не маючи досвіду, отримую такий «сюрприз». У запасі мізер матеріалу, все побудовано на молодому і молодій. Гості мене підтримали. Мама нареченого плаче: «Вони разом не будуть, так от спільне життя починається». Через два роки зустрічаю цю сім’ю. У них дитина, все добре.
2-й випадок стався в «Козачку» на станції метро «Славутич». Зять тещі миє ноги. На коліно присів, а гості стоять напівколом позаду. За нареченим стоїть молода. Він вдягнув тещі тапки, вона зняла. Потім ласти, кирзові чоботи. Коли теща зняла останні, молодий бере чобіт і кидає назад. Наречена з цього сміється, а чобіт летить їй просто в обличчя. Такий конфуз.

— Отримали запрошення проводити випускний вечір?
— Так, в одній зі шкіл Борисполя випускається дитина однокурсниці. Буде зустріч з батьками і 2-3 зустрічі з одинадцятикласниками. Випускний — складне свято в плані організації і адміністрування. Скільки людей, стільки й думок. Ведучий має розуміти, що є випускники, батьки і вчителі. І всім треба приділити увагу, орієнтуватися у трендах, запитах молоді. Іноді помічаю, що «випадаю» з того покоління.
— До скількох років плануєте працювати ведучим?
— Поки кликатимуть, працюватиму.

— Оцініть рівень культурних заходів у місті.
— Він зростає. Хто каже, що у сфері культури нічого не робиться, мабуть, не відвідував наші заходи. У БК вирує життя. Пам’ятаю, як у 2011-у році працював директором КМК «Академ». Тоді БК стояв у руїнах. Минуло 6 років, і маємо осередок культурного життя. Керівництво підтримує нас, а ми працюємо добросовісно.
— Про роботу в управлінні культури міськвиконкому не думали?

— Якщо будуть пропозиції, подумаю. Така робота теж цікава і напряму пов’язана з організацією свят.
— Розкажіть про ідею створення музею аудіотехніки в БК.
— Дмитро Футорний, організовуючи концерт пам’яті Висоцького, запитав, чи є в мене платівковий програвач. Тесть 4 роки тому хотів його викинути. Я ніс цей програвач на смітник, а заніс у гараж з думкою, що він знадобиться. Виникла ідея: чому б не зробити загальноміську фонотеку, де ми можемо зібрати платівки, аудіо­носії, касети, диски? Якщо говоримо про музей аудіотехніки, це не має бути схоже на «цвинтар літаків і кораблів». Якщо річ у неробочому стані, будемо відновлювати, щоб усе було «живе», аби нинішнє покоління побачило еволюцію аудіотехніки. Є кілька програвачів і 300 платівок. У кого на горищі збереглася аудіотехніка, можуть подарувати її нам. У Київській області подібних музеї немає. Ми будемо першими.

• «Свята відзначаю на роботі. 14 лютого о 18.30 в БК відбудеться міський захід. Будемо раді бачити на ньому читачів «Вістей». Дружину вітатиму до Дня закоханих. Що подарую, не скажу — сюрприз.»

Ольга КАЦАН

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Вопрос: 156+2
Ответ:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введите код:
Календар публікацій
«    Лютий 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728