Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Дмитро Краслянський: «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...»

Дмитро Краслянський:  «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...»

День захисника України відзначається 14 жовтня вп’яте як пам'ять про тих, хто ніколи не повернеться з війни, у подяку усім, хто захищав та захищає нашу землю від ворога. «Вісті» поспілкувалися із вояком неоголошеної війни на Сході, щоб почути сповідь про його життя «до» і «після».

На зустріч із нині бориспільцем Дмитром Краслянським я йшла із тривогою на душі, бо знала, що чоловік отримав на Сході тяжкі травми, не сумісні із життям, але дивом вижив. Думки були щодо ситуації із війною, яка затягнулася, щодо реабілітації травмованих захисників та підтримки їх державою.
Але за кілька хвилин розмови із 28-річним Дімою мій негатив зник, бо хлопець виявився із почуттям гумору, він надихає жити, творити, радіти і цінувати усе, що маєш.

Дмитро Краслянський:  «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...»

При першій хвилі мобілізації у 23 роки Дмитро свідомо пішов на війну, хоча мав мирні плани на майбутнє, власне житло, улюблену роботу і кохану дівчину. Хлопець із села Сотниківка Яготинського району не міг уявити, чим для нього закінчиться той геройський вчинок.
20 березня 2014 року Діма був на Донбасі у складі 72 Білоцерківської механізованої бригади. Каже, що йшов назустріч смерті не задля доброї слави, а обороняти рідну землю. «Після подій на Майдані я зрозумів, що люблю свою країну! Усі мої друзі та знайомі, ті, що стояли на Майдані за свободу, також без роздумів пішли боротися з ворогом. Ми вірили, що переможемо «зелених чоловічків» дуже швидко», — розказує хлопець.
Дмитро Краслянський:  «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...»

«Дивом я вижив, а поруч помер мій побратим …»
За невеликий проміжок часу перебування в АТО, Дмитро без роздумів поїхав у саме пекло — на передову. А вже 18 липня того ж року біля Саур-Могили він отримав несумісне із життям поранення. «Цього зловісного дня після обіду нас накрив сильний мінометний обстріл, міна потрапила в окоп. Я не пам’ятаю, як усе сталося, пригадую лише поруч свого побратима Руслана…він помер біля мене…», — згадує Діма.
Дмитро Краслянський:  «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...»

Лікування у країні, яку захищав, та на чужині
Вивозили раненого Дмитра із території активних обстрілів понад 14 годин, він втратив багато крові, через відмерлі тканини праву ногу довелося повністю ампутувати. Серйозне поранення в голову ввело хлопця у стан коми. Лікування проводили лікарі обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова у Дніпрі. Потім Дмитра перевезли до головного військового клінічного госпіталю Міністерства Оборони України в Києві. «Ніхто не давав шансів на моє одужання. Місцеві лікарі розводили руками, переконуючи маму, що в кращому випадку я буду «овочем»» — із болем згадує Діма.
На щастя, тоді допомагати ушпиталеним військовим почали німці. На початку вересня Діму у стані коми забрали до Німеччини в місто Кобленц. Завдяки зусиллям та професіоналізму німецької медицини хлопець швидко вийшов із коми, але через пошкоджену судину, що відкачує зайву рідину із голови та надвисокий тиск головного мозку знову потрапив у стан штучного сну. «Рівно рік і два місяці я був на чужині. Німецькі лікарі не просто поставили мене на ноги, — вони навчили мене заново їсти, говорити, прагнути жити, — розповідає Діма. — Замість частини черепа у мене тепер пластина, на лівій нозі частково нарощена кістка, права сторона обличчя була паралізована, око довгий час зовсім не закривалося. Загалом я пережив 28 операцій! Все це досі дає про себе знати, але зараз я повноцінно ходжу за допомогою протезу правої ноги. Все частіше роблю це без допомоги палиці!», — радіє особистим подвигам той, на кому поставили хрест українські лікарі.
Дмитро Краслянський:  «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...»

Фінансова допомога від держави
На сьогоднішній день Дмитро добре знає свої права у рідній країні, хоча йшов воювати не за пільги чи субсидії. Переконує, що лікувався повністю безкоштовно як в Україні, так і у Німеччині. Більш того, держава виділила йому 1 млн грн на протез ноги. «Приємним здивуванням була новина, що мені від держави надано однокімнатну квартиру в Борисполі. Я отримую пенсію, пільги, необхідні ліки, додаткові виплати до свят, щорічно користуюся безкоштовними курсами реабілітації», — розповідає Дмитро, але при цьому не приховує, що чимало хлопців, які повернулися з війни, досі не знають своїх прав на користування заслуженими привілеями.

Про особисте без прикрас
Тоді, після ампутації ноги, кохана дівчина залишила Дмитра без пояснень. Попри І групу інвалідності, як повернувся додому із лікування, познайомився з іншою дівчиною: «Ми вже рік разом. Може, це й банально, та я не уявляю свого життя без неї — це було кохання з першого погляду для нас обох! Плануємо у листопаді цього року у Бориспільському РАЦСі одружитися», — замріяно говорить щасливий Діма.
До речі, його майбутня дружина Марія — а так хлопець уже називає свою кохану — опікується долею військовослужбовців та працює волонтером. Познайомилися молоді через соцмережі.
Маючи проблеми зі здоров’ям та державні виплати, Діма міг би не працювати, але хлопець каже, що не може без роботи — він працює в одній зі столичних компаній, що спеціалізується в сфері логістики, займає посаду менеджера. Однак нарікає, що ця діяльність нудна для нього: «Я завжди був у русі, а тут лише телефон та комп’ютер — це нестерпно! Дякую своєму керівництву, що пішло мені назустріч, тепер я працюю вдома».

Інвалідність і спорт
«Я б не ходив на протезі, якби не спорт», — каже Дмитро. Три рази на тиждень у одному із бориспільських спортзалів Діма займається різними видами тренувань. Каже, що програму розробив сам за прикладом відомих тренерів. «Займаюся півтори-дві години на день, кожного разу над іншою групою м’язів. Знаю, щоб управляти протезом, мої м’язи мають бути сильними, та й для загального здоров’я це корисно — пояснив Дмитро. — До війни я курив, як усі чоловіки, полюбляв пиво, а зараз веду здоровий спосіб життя».

Танцює сальсу
Запальна кубинська сальса тепер стала частиною Діминого життя. Хлопець на протезі не просто добре танцює — він без перебільшень «запалює» танцпол. Потрапив на уроки танцю Дмитро випадково — запросили столичні волонтери взяти участь у підготовці концерту, який проходитиме у КМДА до цьогорічного Дня захисника. «Спочатку я мав танцювати вальс, але для мене це все одно, що для рок-музиканта «попса», — сміється хлопець. Не хочу вихвалятись, але всі говорять, що ми з партнеркою — найкраща пара на паркеті!».
Дмитро Краслянський:  «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...»
Політичні погляди
У розмові Дмитро дає зрозуміти, що для нього Україна — єдина країна, де він хоче прожити своє життя. Лише тут він бачить майбутнє своїх нащадків. Каже, що на вибори президента обов’язково піде. Обиратиме, опираючись на власний досвід. «Історію будь-якої країни завжди пишуть переможці, в Україні вона неправдива та викривлена. Разом українці можуть змінити майбутнє своєї країни, якщо навчаться контролювати владу!» — говорить Дмитро.

Мрії здійснюються …
На запитання: «Про що ти мрієш?» Діма спокійно відповів, що за останні чотири роки усі його мрії збулися. «Я повернувся додому з війни, навчився ходити, говорити, тепер готуюсь до власного весілля...» — каже хлопець. Звичайно, як і усі люди, він мріє про щось своє, яке, певно, не хоче озвучувати. Сьогодні Дмитро впевнено йде до започаткування власної справи — планує відкрити невеличку кав’ярню у Борисполі, бо полюбив це місто. А ще хоче зробити ремонт у квартирі, яку надала держава, мати своїх діток, виховати їх достойними людьми та, підкреслює, щодень насолоджуватися таким швидкоплинним, несподіваним і прекрасним життям.

Тетяна ХОДЧЕНКО

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Календар публікацій
«    Грудень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31