Для Романа з позивним «Рамзес» війна почалась навесні 2014-го. Два з половиною роки він проходив службу в зоні АТО, пройшов Слов'янськ, Іловайськ, Піски. Після демобілізації працював у поліції та приватній охороні. Про початок повномасштабного вторгнення ворога дізнався від побратима, з яким воював раніше.
24 лютого Рамзес долучився до захисту Києва, координував один з підрозділів тероборони столиці. Його підрозділ, спільно з представниками служби безпеки України, брав участь в обороні Київщини, був на зачистках у Київській області. Після поразки росіян під Києвом прийшов у військкомат, де мобілізувався в одну з частин Північного об'єднання Нацгвардії України.
На початку літа Рамзес разом з побратимами виїхав в зону бойових дій на схід. Його підрозділ брав участь в обороні Сєвєродонецька та Лисичанська.
«П'ять днів нас обстрілювали всім чим могли, фосфор, смерчі, гради, авіація, було відчуття, що у них нескінченна кількість снарядів і це ніколи не закінчиться. Мій військовий досвід допоміг вивести групу з двадцяти людей без втрат. Коли ти там, на нулі, не можна недооцінювати ворога, потрібно бути завжди напоготові, бути розумнішими, бо це може вартувати життя», – згадує Рамзес про оборону Лисичанська.
Зараз гвардієць проходить реабілітацію й обстеження перед поверненням в зону бойових дій. Роман – багатодітний батько, вдома його чекає дружина та шестеро дітей, наймолодшому з яких виповнилося лише два роки.
«Гвардійці беруть участь у відсічі збройної агресії на всіх рубежах і напрямках, де ведуться бойові дії по захисту України. З 2014-го року я втратив багато побратимів, їхня жертва не має бути даремною, ми маємо пам'ятати тих хлопців та дівчат, які поклали своє життя за незалежність нашої країни. Моя роль в цій війні – захистити свою державу, свою сім'ю, бо передусім я батько, тож мені є кого захищати», – говорить гвардієць.
коментарі