Бориспiль
C

Головні новини

Сокири «вікінгів» від Сороки


Роботи бориспільця Євгенія Сороки я побачила в інтернеті випадково — привернули увагу витонченість його виробів, тому зацікавилася, як створюється така краса.

«Вісті» зустрілись з майстром у невеличкій майстерні, що поряд з його приватним будинком, де все потопає в квітах та зелені, а в майстерні з інструментами та матеріалами для роботи — запах дерева і творчості.

Справа для душі

Чоловік розповів, що сокирами займається недавно. Коли воював в АТО, мав товариша, що захоплювався подібною справою, але тоді й не уявляв, що майструватиме оригінальні сокири сам. До подій на майдані та конфлікту на сході країни Євгеній Сорока мав власний бізнес, але після повернення та місяців реабілітації зрозумів, що не хоче витрачати ні фізичні, ні психологічні сили на його продовження, натомість вирішив спрямувати енергію в творчу справу.

Колишній АТОвець поки що уникає великого скупчення людей та воліє працювати на самоті, у спокійному оточенні, тому нинішня його справа стала знахідкою — він і заробляє, і лікує душу копіткою роботою, яка до вподоби йому і людям.

«Перший виріб робив майже рік з підготовкою — читав спеціальну літературу, дивився навчальні відео щодо особливостей обробки металу та дерева, дізнавався, де можна придбати матеріали, купував інструменти. Зараз можу виготовити сокиру за 4 — 7 днів», — розповідає Євгеній.

Для першої своєї сокири чоловік використав готове топорище (дерев’яна частина сокири), переробивши та декорувавши його; наступні — вирізав власноруч. Зараз у майстерні чекають своєї черги кілька великих пнів та шматків дерева.«Найкраще підходять для топорища береза, бук чи граб, акація, ясен. Для декоративних виробів з дерева найціннішими є нарости-пухлини на деревах — кап, складна текстура їх волокон виглядає красивою та рідкісною в готовому виробі, а ще така деревина є міцною», — розповідає Євгеній.

Леза для сокир підходять теж не будь-які, а лише виготовлені до 1980-х років, їхня сталь більш якісна. Можна і зовсім старі, древні — козацькі 17-18 ст. Тому майстру доводиться шукати їх на «блошиних» ринках. Каже, думав над тим, що буде робити, коли скінчаться радянські леза, але заспокоює себе, що випускалося їх багато, тому вистачить надовго. Потім вже буде шукати коваля, який зможе викувати леза із правильним складом металу.

«Робочий» витвір

Особливістю сокир Сороки є те, що вони, хоч і виглядають антикварними, є робочими: ними можна і потрібно хоч іноді працювати, тобто дрова для шашлику нарубати — реально. Інший час сокира може бути елементом декору — на спеціальній підставці чи на стіні.

«Умовно можна виділити два типи сокир: бойові, які використовували вікінги та воїни часів Київської Русі, і сокири теслярські — господарський інструмент. Через відмінності у використанні були відмінності і у їх виготовленні, — з любов’ю до ремесла розповідає Євгеній. — Бойовою сокирою дрова не порубаєш, вони робилися для війни, для битв», — демонструє бойову сокиру середини 18 ст. — вона спеціально загнута і має тонше топорище, а обух тонкий. «Зараз таку сокиру можна повісити на стіну чи додати до колекції, — каже майстер, — а якщо замовник хоче похизуватися перед друзями і час від часу рубати дрова для мангалу, то я пропоную удосконалений варіант виробу — для цього укріплюється обух сокири, бо в бойової він тонкий, та перероблюються інші елементи».

Скрупульозна праця

Процес виготовлення складний. Декоративні елементи на лезі робляться болгаркою, потім випилюють на станку, поліруються, гравіюються або витравлюються спеціальними хімічними речовинами. Дерево проходить спеціальну обробку. Щоб надати йому ефекту старовини, лак наноситься та стирається до шести разів, також створюються порізи та подряпини. На завершальному етапі топорище декорується латунними елементами з листової латуні та крученого дроту, шкірою тощо. Дизайн сокири майстер вигадує самостійно. До речі, міні-станки для певних процесів майстер теж зробив сам, довівши їх до пуття експериментальним шляхом.

Євгеній вважає, що масове виробництво — ворог індивідуальності. «Подібні до мене майстри в Україні є, — каже, — але багато з них використовують станки, які запрограмовані під виготовлення певних деталей, і на виході отримується гарна декорована сокира, але її вже не можна назвати виготовленою вручну. А цінною є ручна праця».

Зараз у майстерні є лише два готових вироби, вони вже продані та чекають відправлення в США та Ізраїль. Це перші вироби, які знайшли покупців так далеко.

Євгеній планує ширше займатися виготовленням виробів з дерева. Каже, що любить працювати з ним, і зараз експериментує з різними породами, самостійно сконструював пристрій для стабілізації, що дозволяє надавати деревині міцності та схожості до каменю.

Дружина Євгенія, Лариса, підтримує захоплення чоловіка і надихнулася його роботами — почала займатися хенд мейдом: декорує вазони та підставки для квітів і хоче опанувати гончарську справу.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Календар публікацій
«    Серпень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031