Дільничний офіцер поліції Бориспільського ВП ГУНП майор поліції Костянтин Бєлов більше схожий на лікаря. Спокійно вислуховує людину, говорить по справі, інколи в тему іронічно жартує. Костянтин Павлович — дільничний у тринадцяти населених пунктах, що належать до трьох сільських рад Бориспільського району: Дударківської, Кучаківської та Сеньківської.
Його робота і моя чимось схожі — буваємо у багатьох місцях, спілкуємося з різними людьми, намагаємося їх зрозуміти і після цього вечорами пишемо. Але в Костянтина її більше. Дільниця, яку він контролює, це величезна територія. Паперової роботи також вистачає. «Її не стало менше, як обіцяли, — пояснює він. — Маємо місяць на відпрацювання заяв і здачу письмових висновків, але просять робити це чимшвидше».
Їдемо в Дударків його власною старою «Нивою». Машин дільничним не видали. За словами офіцера, «реформа до нас ще не дійшла». З собою ноутбук і папка з паперовими документами.
Приїхали у село. Дільничний пункт поліції. Заходимо з бокового входу сільради. Кабінет пожежників, навпроти — Костянтина. Це кімната близько десяти метрів, старий стіл, кілька стільців, на столі — старий масивний монітор.
На прийом прийшла жінка. Тиждень тому в неї зник новенький телефон — після активного відпочинку з друзями за горілкою. За цей час його ніхто не повернув, тому вона просить допомоги у поліції. Потерпіла звинувачує одного з членів компанії.
— Чому Ви так думаєте?
— А хто ж іще міг його узяти?
Десять хвилин Костянтин боровся зі старим принтером, підключеним до ноутбука, поки надрукував бланк заяви. Тепер потрібно провести розслідування, поговорити з підозрюваним. Але сьогодні його не знайти, поїхав у сусіднє село.
В папці дільничного звернення, які треба відпрацювати. Сусід жаліється на сусідку: «Неодноразово підливала невідомою сумішшю насадження на нашій ділянці, у спеку підставляла під паркан вонючі фекалії, придумує, що я за її відсутності проникаю в її сарай, щось шукаю в її речах». Сусідські, сімейні сварки та п’яні розбірки — чимала частина роботи дільничного.
— Раніше, коли черговий був у нас у райвідділку, — розповідає Костянтин, — виклики на 102 фільтрувалися, адже бувають дивні дзвінки — домовичок не пускає до хати чи собака вночі гавкає. Тепер усі дзвінки йдуть на Київ — людина викликає поліцію, звернення фіксується і має бути відпрацьоване. Тому ти ідеш і шукаєш того домовика, а потім заповнюєш звіти.
Реальна проблема — дачні крадіжки. «Серед злодіїв як гастролери, так і мешканці сусідніх сіл, — пояснює Костянтин. — Мовляв, у своїх не можна, а в сусідів — запросто. Успіх розкриття злочину великою мірою залежить від того, наскільки часто господарі навідуються на дачу і як скоро помітять злом. Є такі, які приїздять раз у півроку чи в рік. Бувають і дуже прості випадки. Якось взимку ми вистежили крадія буквально по слідах на снігу, провели експертизу взуття і все довели».
З крадіжками з магазинів зараз спокійно. «Був у нас випадок, коли крадії розбирали стіну магазину вночі. Але це рідкість. Іноді діти щось поцуплять — поки дівчинка відволікала продавця, двоє п’ятикласників украли дві літрові пляшки пива».
Село — рай для велосипедиста. В базарний день у центрі їх не злічити.
— З крадіжками велосипедів все теж дуже сильно залежить від конкретного випадку, — продовжує дільничний. — Хтось краде, щоб продати, а комусь просто захотілося покататися. Наприклад, двоє випили і вирішили проїхатися до сусіднього села — не пішки ж іти. Взяли чужий велосипед, він по дорозі зламався, вони його покинули і взяли ще один.
Серйозніші злочини теж бувають. «Якось прийшла людина і повідомила, що в тому-то будинку, швидше за все, виготовляють наркотики. Поліція провела обшук і, дійсно, — накрили нарколабораторію».
Після двох годин прийому ми їдемо по кількох справах у Дударкові та Займищі — сварка колишніх чоловіка та дружини, збір характеристик на умовно засуджених та тих, хто нещодавно звільнився.
Дільничний сам планує свою роботу, але часто доводиться бути на завданнях чи тренінгах у райвідділі.
Іншого дня Костянтин допомагає слідчому проводити слідчі дії. Люди випивали біля магазину, в них виникла словесна перепалка, дорогою додому тепер уже підозрюваний вихопив пакет з продуктами у потерпілого, відкрито справу. Ми взяли показання підозрюваного прямо у нього на роботі, знайшли свідка. Показання свідка і потерпілого знімаються на відеокамеру у вигляді слідчого експерименту — як хто стояв і що трапилося. Дільничний возить слідчого селом, допомагає інформацією, шукає по дворах вільних людей — для запису потрібні поняті. Слідчий довго пише — тут теж необхідно заповнювати папери, що не дуже схоже на роботу поліцейських з кіно.
В деяких селах Бориспільського району є громадські формування, які забезпечують охорону порядку, наприклад, у Горі чи Процеві.
— Такі формування активних громадян — потужна підмога поліції, але в цих селах такого немає. Нікому немає діла. Сільська рада не дуже помагає, відмахуються — «бюджетом не передбачено».
• • •
Коли вертали до Борисполя, спустило колесо. Польовий ремонт посилює враження молодого слідчого від сільської екзотики.
А Костянтин Бєлов виглядає тут органічно й упевнено — всіх знає, всі з ним вітаються і проводжають його «Ниву» довгим поглядом. Якось він зізнався, що попросився на посаду дільничного після кабінетної роботи. Про таких кажуть — людина на своєму місці.
Залите ж пивом і горілкою убоге українське село налаштовує на філософський лад. Тут виразніше, ніж у місті, видно незламність людських вад на тлі невпинного плину часу.
Сергій КРУЧИНІН, фото автора
коментарі