Недарма говорять, що всі ми родом із дитинства. Адже не важливо скільки тобі років, а під час зимових свят ти окрилений вірою, що Новорічна ніч здатна перетворити будь-яку мрію на реальність. Поринаєш в океан добра тієї казки, яку дарує Різдво, коли заклопотана мама подає на стіл смачні страва, а за вікном чути веселий сміх колядників, які от-от постукають у твоє вікно. На зміну приходить Щедрий вечір, і як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща».
Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.
Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег з небес, почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
Ось уже третій рік поспіль Артемівка, мальовниче село Бориспільського району, що відноситься до Кучаківської сільської ради, відзначає Водохреще, намагаючись максимально дотримуватись традицій. З кожним роком свято стає все популярнішим серед жителів села та гостей. І хоча нам ще є над чим працювати, але згуртовано, допомогаючи одне одному і, що важливо, отримуючи неймовірну насолоду від зробленого власноруч — ми на правильному шляху. Ще за декілька днів перед Водохрещем колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою. Пишається Артемівка, що серед своїх жителів теж має таких «господарів-спеціалістів». Окрема вдячність Сердюку Володимиру, Бохоновському Степану та Гужві Віталію. Вони вирізали не тільки ополонку і хрест, а й облаштували просторий намет для переодягання, вимощений запашним сіном.
Зранку 19 січня на озері Пасіка було людно. Віруючі жителі сіл Артемівка, Кучаків, Лебедин, Андріївка, а також Борисполя та Києва, зібралися біля ополонки в очікуванні таїнства освячення води, яке проводив ієрей Леонід УПЦ Київського патріархату. Всіх присутніх, не залежно від віку та статі, об’єднувала одна мета — наповнити душу теплом, очистити помисли від злого, а тіло від хвороби, відчути сцілення Господнє. Досягали цього різними методами: найсміливіші, а їх було близько сотні, занурилися в крижану воду і зміцнили свій імунітет. Дівчата, які вірять у магічну силу Йорданської води, вмивали обличчя, щоб весь рік пишатися вродою. Ті, хто прагнув принести в оселю добро і тепло, здоров’я всім членам родини, брали Святу водичку із собою.
Всіх охочих після обряду пригощали смаколиками. Головною ж стравою на святі був запашний і неймовірно смачний бограч, який з любов’ю приготував справжній кулінар Івонча Михайло. Вабило українську душу сало, приваблювали ароматом духмяний чай та компот.
Головне, все у житті робити з любов’ю та добрими помислами. Прагнути світ зробити кращим, починаючи із себе, та жити з вірою, що щастя починається з добра! Тож бажаю всім щастя під мирним українським небом!
Сила "водички-йорданички"
Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.
До речі, усі значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.
Володимир Дегтяр
коментарі