Дивна топ - новина останніх днів викликала дискусію: білити дерева та бордюри заборонено. Це важлива ініціатива в рамках декомунізації чи черговий маразм можновладців? Чому побілка дерев викликала резонанс та як цього року діятимуть комунальники Борисполя, розкажуть «Вісті».
Декомунізували дерева і стовпи
Коментарі інтернет-користувачів новини про те, що в Києві заборонили білити всі дерева, крім фруктових, здебільшого, негативні або із сарказмом. Кияни зазначають, що замість того, щоб займатися насущними комунальними проблемами: розбитими дорогами, курінням у громадських місцях, бездомними тваринами, нестачею місць у дитсадках тощо — в головах у чиновників Київської міськдержадміністрації завелася «політична тля».
Втім, їхні опоненти зустріли новину з ентузіазмом. «Нарешті за побілку бордюрів запроваджують штрафи. Так, як це зробили в Івано-Франківську (адміністративний штраф становить від 850 до 1700 грн). Аби тіко по всій Україні так зробили. І таки совок у головах — це саме про купу імітацій і марного витрачання ресурсів».
Тема ця виникла не сьогодні і не вчора. Заборона побілки вапном у Києві розповсюджується на декоративні дерева і малі архітектурні форми (бордюри і стовпи) і пов'язана з відповідним наказом Міністерства будівництва і ЖКГ дванадцятирічної давнини. У відповідності з пунктом 9.1.17 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, білити вапном декоративні дерева і малі архітектурні форми забороняється», — йдеться в повідомленні Департаменту благоустрою та збереження природного середовища КМДА.
Проте широкого розголосу ситуація набула в сезоні 2017-2018 рр. Цього року акція відбувається під гаслом — «треба позбутися радянського минулого».
Головні аргументи прихильників заборони — «побілка дерев і бордюрів — це совок, рудимент радянського, зокрема, армійського самодурства і показухи». Український бордюр, який побілили, для них перетворюється на російський поребрик. Ще аргумент — «в Європі так не роблять».
Прихильники побілки не уявляють здорове існування дерев без традиційної весняної обробки кори. Побілка — це й захист від шкідників, і оберіг від сонячних променів, і профілактичний захід, і своєрідний ритуал, що знаменує початок дачного сезону. Показник здорового дерева — це стан його кори, а кора — як шкіра. І доглядати за нею потрібно. Сонце, морози, шкідники-короїди — ці фактори шкодять дереву, а побілка захищає стовбур і, відповідно, дерево від зовнішніх стресів. Побілка може бути профілактичною або лікувальною. В останньому випадку змінюється склад розчину, і до процесу безпосередньо побілки можуть додаватися процедури з обробки тріщин і ран, що утворилися на корі дерева.
Білити бордюри і стовпи теж є доречним, адже зараз чимало людей з вадами зору. Білий бордюр, який можна побачити здалеку, є елементарною технікою безпеки.
До речі, існує чимало фотосвідчень, що в Європі де-не-де дерева білять. І не переймаються, з якого кінця розбивати яйце, не озираються на сусідів. Можливо, тому і живуть по-іншому.
У Борисполі переміг здоровий глузд
Заборона білити не має тотального характеру, можновладці віддають питання на розгляд місцевої влади. Тому, попри такий незрозумілий політизований флеш-моб, у більшості міст України дерева все ж білять. І комунальники, і мешканці власними силами. У Борисполі місцева влада, продемонструвавши здоровий глузд та повагу до містян, вирішила не відмовлятися від біління. Радує, що місцеві очільники підтримують фахівців, які знаються на проблемах і захворюваннях дерев, адже через Бориспіль проходить траса, що завдає місту чимало проблем, зокрема, шкідливих вихлопів, тож дерева потребують захисту.
думки з приводу
• Перший заступник Бориспільського міського головиМикола КОРНІЙЧУК:
— Міська влада підтримує сезонну побілку дерев. У Соцмістечку, де мешкають переважно літні люди, дерева вже побілили. Містяни вдячні за це, кажуть, що мікрорайон має святковий, урочистий вигляд.
• Викладач біології Бориспільської гімназії «Перспектива»Лідія Нагаєва:
— Вважаю, білити дерева доцільно. Це санітарна обробка, запобігання грибковим захворюванням дерев. Уявіть, скільки людей зараз гуляє в парку, зокрема дітей. Це їхня безпека, антибактеріальний захист від грибків, адже дерева хворіють так само, як і люди. Дерева білили завжди, це лише другий рік поспіль така дискусія.
• Заступник директор КП «ВУКГ» Володимир АВРАМЧУК:
— Вважаю, що дерева потрібно білити. Це було започатковано ще нашими дідами. Не були наші хати золотими, але були білими. Це і зараз прикрашає місто, робить його світлим. Побілка вапном не шкодить деревам, навпаки, захищає їх від шкідників. Мені науковець розповідав, що побілка для дерев корисна. Раніше у Борисполі білили дерева два рази на рік, до Великодня і до Дня міста. Колись і в лісосмугах білили. Зараз, на жаль, робочих рук не вистачає, проте робити це будемо. Обов'язково — на вулицях Київський Шлях, Героїв Небесної сотні, Лютневій, у центральному парку. Це не такі великі гроші.
• Садівник-практик Володимир Землянських:
— Фруктові дерева треба білити обов'язково, щоб не було сонячних опіків. Це небезпечно для дерева не лише літом, а й взимку, в мороз. Пригріє сонце, південна сторона нагріється, кора тріскається, дерево отримує опік. Фарбувати потрібно білим кольором, який відбиває до 90% променів. Побілка захищає стовбури і гілки від перегріву. Сприйнятливими до випромінювання є молоді саджанці. Білити їх рекомендують восени та навесні.
«І зачарується білена хата»
Здається, що для борців з декомунізацією історія України починається з 1917 року. Все, що було до цього, всі національні традиції для них не існують. Проте білий колір, побілка хати і дерев завжди були національною традицією, притаманною саме українському менталітету. Основним типом традиційного житла в Україні була білена ззовні та всередині будівля. Цей тип української хати був найбільш визначальною етнографічною ознакою українського народу. Біла хата, білі дерева, біла сорочка, білий рушник, біла свитка, біла душа — невід'ємні риси побуту і духовного життя щирого українця. Не випадково у видатних українських поетів і митців часто зустрічаються такі слова:
«А я думаю, що ми, коли спимо,
В білій хаті над світами
летимо.
І дивується земля:
«Ну звідки сон цей?»
Біла хата з рушниками
летить до сонця,
Жаль мені садка і річки,
й сиву м’яту,
Будем разом пильнувати
нашу хату.»
Пісня «Ластівка»,
сл. М.Ткач, муз. О.Білаш
«Село! І серце відпочине.
Село на нашій Україні –
Неначе писанка село,
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати…»
Тарас Шевченко
«Біла, з теплою солом'яною стріхою, архітектурна праматір пристанища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів.»
Олександр Довженко
«І зачарується білена хата
З сонця пахучого на столі.»
Іван Драч
Наталія ДОЛИНА,
фото Тетяни ВАСИЛЕНКО
коментарі