Жк Мрия
Бориспiль
C

Головні новини

Людина землі


Народився Віктор Герасимович Онищук на Черкащині. Та з 1978 року наш Бориспільський край став для нього рідним. Все своє життя чоловік працює на землі, в одному господарстві (щоправда, власність постійно змінювалася). Був і обліковцем, і бригадиром, і гідротехніком, і головним агрономом у радгоспі села Велика Олександрівка. 8 років працював головним технологом ЗАТ «Агрорегіон» — курував чотири області (Київську, Чернігівську, Житомирську і Хмельницьку) сільгосппідприємства. Починав свою трудову діяльність у господарстві ще від початку його створення: відтоді сільгоспугіддя збільшилися з 780 до 52000 га!

Людина землі
Любов до землі у Віктора Герасимовича помітна кожному, хто хоч раз із ним спілкувався. Він розповідає про радість від праці під час скиртування сіна, посівної чи збирання врожаю, догляду за технікою… Йому, як ученому-агроному, болить те, що знищувалося сільське господарство, що розбазарювалося майно, зароблене важкою працею селян. Віктор Онищук з відчаєм пригадує, як списували сільськогосподарську техніку на металобрухт, а трактористи, механізатори — «золотий фонд села», як називає їх Віктор Герасимович, — залишалися без роботи. «У нас були такі механізатори, які за добу збирали двигун Т-150 і виїжджали у поле. Це були люди, які сповна віддавалися роботі на землі, — пригадує він. — Якось неправильно все пішло. Якби Україна пішла шляхом розвитку сільського господарства (Адже у нас така родюча земля!), то була б однією з найбагатших країн у світі».

Віктор Онищук — хороший чоловік, люблячий батько і дідусь. Займається домашнім господарством, плекає сад… Але найбільше вболіває вчений-агроном за сільське господарство. Свого часу йому довелося побувати у Франції і Австрії, куди їздив, аби перейняти досвід європейських країн щодо впровадження передових технологій обробітку землі. «Звичайно, потрібна сівозміна, особливо дуже виснажує землю соняшник. А ось кукурудзу у Франції садять на одному місці по 15 років. Головне — дати землі необхідну кількість азоту, фосфору, усі необхідні добрива, а рештки усі переорювати». Віктор Герасимович розповідає, як у Європі держава підтримує сільгоспвиробників, невеликі фермерські господарства, надаючи фінансову підтримку, забезпечуючи насінням. Натомість у нас малі підприємства або стають банкрутами, або ж ледве виживають. «Потрібно створювати фермерські кооперативи, бо одному фермеру не під силу купити комбайн, іншу техніку для обробітку землі або взяти кредит...» Маючи великий досвід і знання, він ділиться ними з фермерами, надає їм консультації.

«Мені завжди хотілося, аби хліборобів, трактористів більше шанували, — щиро говорить мій співрозмовник. — Коли пишу поезію свою, то пишу душею, плекаюся клопітливо, мовби із землею, щоб прийнятною була і серцю привітна, для людей, як і земля, щоб була потрібна. Хочу прославити людей, які працюють на землі, за їхні руки мозолисті, за те, що хліб є на столі.» Одним із перших віршів Віктора Онищука і був «Хліборобська доля», який згодом став піснею. Його твори виконує жіночий фольклорний колектив «Червона калина» з Великої Олександрівки. Любить Віктор Герасимович співати і сам. Ще у 80-х роках ХХ ст., на посаді голови профспілок, організував сільський хор. Керівником колективу художньої самодіяльності запросив учителя музики Олександра Дмитровича Зюзькіна, який згодом створив професійний камерний хор.

Пізніше Віктор Онищук почав писати гуморески, у яких висміює пияцтво, нікчемність, брехню, злодійство. Чоловік зрозумів, що людям сьогодні хочеться більше радості, життєствердності, відчув, що селяни зацікавлено слухають жарти у його виконанні, вдячно відгукуються і чекають нових творів. Повчальні, смішні життєві ситуації він художньо опрацьовує, римує і представляє на розгляд читачів. Першими читачами, окрім рідних, є користувачі Інтернету — літературного клубу «Дніпро». Саме там друкує свої твори великоолександрівець під псевдонімом Віктор Кущина. А 2016 року вийшла його перша збірка «Без любові не родить земля». Звучали гуморески Віктора Онищука і на радіо «Культура». Виступає він разом з художнім колективом «Червона калина» перед односельцями на свята, зустрічається із школярами.

Хоча перші пісні написав досить давно, проте більше творити Віктор Герасимович почав 8 років тому, коли тяжко захворів. Адже, маючи важливу роботу, велику відповідальність, раптом залишився «за бортом». Журба і туга за улюбленою працею, вболівання за долю села дали про себе знати... Творчість стала для Віктора Герасимовича терапією для душі, своєрідними ліками. Цей період — час переосмислення, роздумів про життя і віра у те, що все ж відродиться село, і люди знову з радістю будуть працювати на своїй землі для свого процвітання.

Пригода
Через цвинтар, навпростець, стежина була,
Так скорочували шлях люди до млина.
Біля стежки на ніч яму лишили копачі,
По якій Петро з роботи повертавсь вночі.
У темряві, необачно, він в ту яму впав,
Дивуючись, що в халепу на старість попав.
Вибратися намагався, та ніяк не зміг,
Постелив фуфайку в ніші й відпочити ліг.
Незадовго у ту яму і Кирило впав
Й порятунку бідолаха голосно благав.
«Чого кричиш?» — обізвавсь Петро.
З переляку у Кирила мову відняло,
Видерся з тієї ями, як лякливий кіт,
І побіг, наляканий, босий без чобіт.
Уже вдень з тієї ями витягли Петра,
Отака у мужиків пригода була.

Мудра голова
Біля полів кукурудзи об'їзд робив голова,
З кукурудзи вийшла з мішком бабуся стара.
В мішку нарвані були молоді початки,
Що нарветься на начальство, не було і гадки.
«Їдем важить, — той сказав, — я вас накажу!»
«Зачекай, — сказала баба, — ще ж мішечок принесу».
Довго чекав керівник, що вийде стара.
Та не знав, що у старої мудра голова.

Сміх лікує
Хворому після обстеження в районній лікарні
Двадцять ліків написали в рецепт лікувальний.
«Низькі ціни» — на аптеках написи рекламні,
А насправді, ціни ліків повсюди захмарні.
Хворий, в розпачі ні з чим, повернувсь додому,
Через місяць у лікарні обстежився знову.
Що покращилось здоров'я, дивувались лікарі,
Нормалізувався й цукор навіть у крові.
Як покращував здоров'я, лікарям зізнався,
Що він ліки не приймав — сміхом лікувався.

Різні думки

Декларації чиновників баба прочитала,
Роздратована від того при старості стала.
Діда, як бензопила, щоденно пиляє,
Чому статків, як у них, таких теж не має.
Інші думки має дід і про краще мріє,
Й не жалкує він про те, що красти не вміє.
І надіється на рік Вогняного Півня,
Що корупція досягне нульового рівня.

Лариса ГРОМАДСЬКА, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
Купити квартиру в Києві
Календар публікацій
«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031