У кожного свій шлях до Бога. Для мне він відкрився у зрілому віці, коли робота журналіста звела мне зі священиком отцем Віктором і громадою Храму Святого Миколая Чудотворця.
Храм Святого Миколая Чудотворця на вулиці Сергія Камінського, 35 — це перший у Борисполі український православний храм. На момент освячення він був Храмом Київського патріархату, нині належить до Православної церкви України. Отець Віктор перебудував під Храм частину власної хати. Там немає настінних розписів і високих куполів. Зате є дзвони. Ці дзвони колись висіли на Книшовому цвинтарі біля пам’ятного знаку жертвам голодомору. У композиції загалом було шість дзвонів — три з них украли, інші три забрав комунгосп і передав новоствореному тоді Храму Святого Миколая, де отець Віктор Котляр служить настоятелем.
У Храмі є нові ікони, а є намолені десятиліттями і більше. Їх передавали прихожани, яким важливо було зберегти родинні реліквії у храмі, навіть якщо ті не мають особливої матеріальної цінності. Є незвичайні ікони, зокрема, образ Матері Божої Чорнобильської. Є список із родинної ікони Різдва Христового, де зображені ще й усі етапи втечі Святого сімейства від слуг Ірода.
Чільне місце у Свято-Миколаївському Храмі займає трискладна ікона, де зображені усі Святі покровителі бджолярства, адже отець Віктор і сам бджоляр. На іконі під захистом Всевишнього та під Покровом Діви Марії ми бачимо Святих Зосима і Саватія, Святого Іллю та Миколу Чудотворця. Така ікона є єдиною в Україні та світі, писана бориспільським майстром за задумом отця Віктора.
Після отримання Україною Томосу про автокефалію, одну з копій передали і Свято-Миколаївському храму. Прихожанин Андрій Поляниця власним коштом виготовив для нього кіот. Тільки після того документ виставили у Храмі.
Але найбільша цінність храму, яку не можуть забезпечити ні ікони, ні багаті убранства, — це його потужна позитивна енергетика. Люди, які стояли біля витоків створення Свято-Миколаївської громади, дуже швидко стали єдиною родиною. Тут не затримуються випадкові та нещирі люди, прихожани йдуть сюди не лише для спільної молитви, вони служать тут: співають, читають псалтир, стежать за свічками, допомагають почуватися комфортно кожній людині. На жаль, громада Свято-Миколаївського Храму, що на вулиці Камінського, не дуже чисельна. Людно буває тільки у дні великих релігійних свят. Зменшення кількості прихожан особливо відчувається нині, коли літні люди, особливо ті, які були першими засновниками громади, не часто можуть собі дозволити піти на службу — здоров’я не те і епідеміологічна ситуація обмежує. Молодь же обирає або більш величні храми міста, або зручніші для них у розташуванні. Проте є люди, які їдуть сюди із дальніх кінців міста і навіть із сусідніх сіл. Для них важливими є домашнє тепло, щирість та позитивна енергетика рідного Храму.
Для отця Віктора не має значення, скільки людей прийшло на службу. Щонеділі та на релігійні свята він виходить до прихожан і розпочинає літургію або молебень. Тут вам ніколи не скажуть, скільки коштує обряд хрещення, освячення чи сорокоуст… Кожен жертвує по можливостях.
Від імені всіх прихожан Свято-Миколаївського Храму, що на вулиці Камінського, 35, щиро вітаю його настоятеля Отця Віктора із прийдешнім Святвечором та Різдвом Христовим. Нехай Божа Благодать завжди панує над нашим Храмом, нашим містом Борисполем і над нашою рідною Україною!
коментарі