«Вісті» продовжують знайомити читачів із бориспільськими тренерами, які присвятили своє життя спорту. Цього разу журналіст поспілкувався з Євгенієм Биковим — неодноразовим чемпіоном світу 2008-2017 років серед ветеранів з гирьового виду спорту. Євгеній — найстарший майстер спорту України та найстарший чемпіон України з гирьового спорту. Спортсмен виконав майстра спорту та став чемпіоном України серед дорослих чоловіків в 53 роки з вагою гирь 32 кг.
Коли спорт стає шляхом життя
Євгенію Бикову 54 роки. Народився в Борисполі. Навчався в ЗОШ №1. Його учитель фізкультури Михайло Білим був одним із тих, хто показував, як правильно все робити у спорті. Своїм прикладом він надихав багатьох дітей.
В 12 років Євгеній з хлопцями зі свого будинку почали активно займатися спортом. П’ятеро — боротьбою, четверо — боксом, один пішов на секцію з плавання, ще один захопився бігом. А Євгеній з 5 по 8 клас займався вільною боротьбою. Його перший тренер був чемпіоном Європи боротьби з самбо.
«В 9 класі з вільної боротьби я вже мав кандидата у майстри спорту та почав перекваліфіковуватися у самбо та дзюдо. Рік пішов на перекваліфікацію, — розповідає Євгеній Биков. — По самбо та дзюдо я почав показувати гарні результати і теж став кандидатом у майстри спорту. В школі навчався на відмінно, закінчив її зі срібною медаллю. Далі був вступ до Білоцерківського сільськогосподарського інституту, де навчався на агронома. В інституті 2 курси теж займався на відмінно та одночасно весь вільний час присвячував дзюдо. Перед 3 курсом пішов в армію, коли повернувся, продовжив навчання та почав працювати тренером із дзюдо у Борисполі».
Від «Титану» до ДЮСШ
Євгеній разом із друзями практично своїми руками збудували спортивний клуб «Титан», що знаходиться на Київському Шляху, 2а. «В цьому клубі я займаюся все життя, вже понад 30 років. Там за всі ці роки займалися тисячі людей. Там з’явилися і кандидати в майстри спорту, і майстри спорту, і майстри спорту міжнародного класу з гирьового спорту. В’ячеслав Олійник — перший чемпіон незалежної України із класичної боротьби якось теж відвідував цей клуб. «Титан» підпорядковувався відділу фізичної культури та спорту, яким завідував Віталій Кубов, потім перейшов у підпорядкування центру спорту. Історія «Титану» довга, має багато деталей, а незмінне одне — там займаються ті, хто живе спортом.
З 1991 року по 2001 рік Євген був тренером з боротьби в «Титані». Також працював тренером із дзюдо на заводі «Прометей», працював спортсменом-інструктором у КП «ЖРЕУ» в Борисполі. До 2004 року Євгеній Биков працював лише на спортивній ниві. Це була його основна робота. А пізніше почав суміщати: одночасно працював і тренером, і в аеропорту «Бориспіль», 12 років, по 2016 рік. «Весь цей час я сам наполегливо тренувався, адже мав мету — стати майстром спорту з гирьового спорту», — зазначає Євгеній. — Організації змінювалися, але залишалося спортивне та тренерське життя».
В ДЮСШ Євгеній прийшов у 2016 році, коли завершив працювати в аеропорту. Спочатку був тренером з вільної боротьби, адже вже мав другу вищу освіту — закінчив навчання в Переяслав-Хмельницькому педагогічному університеті ім. Григорія Сковороди за спеціальністю викладач фізичної культури. Через рік у спортивній школі відкрилося відділення гирьового спорту, де став тренером з цього виду спорту. «Паралельно з цим мені запропонували працювати інструктором-методистом, тобто відповідальним за певні види спорту у ДЮСШ, — розповідає Євгеній Биков. — Моя зона відповідальності — це робота інструктором-методистом із вільної боротьби, гирьового виду спорту, баскетболу та арм-спорту».
Захоплення гирьовим спортом
Перший раз Євгеній Биков виступив на чемпіонаті України у 2006 році. Поштовх невеликий, але завдяки ривку спортсмен завжди входив у десятку найсильніших гирьовиків з ривку до 2012 року у своїй ваговій категорії. Найкращий результат був у Харкові у 2012 році. При нормативі 215 на майстра спорту, Євгеній виконав тоді 183 бали, ривок — 159 разів 32-кілограмовою гирею.
Паралельно з 2011 року Євгеній Биков весь час був суддею. Спочатку суддя національної категорії, а з 2013 року вже і суддя міжнародної категорії з гирьового спорту.
«Перші мої змагання були в 2008 році. Став третім у другому циклі з результатом 55 підйомів, — розповідає спортсмен. — Зайшов у категорію ветеранів, яка рахується з 40 років.
Одночасно на змаганнях був і тренером, і суддею, і сам виступав на чемпіонатах світу серед ветеранів. Виступав на чемпіонатах до 2016 року.
Розумів, що потрібно було виконувати норматив майстра спорту. З’явилася нова вправа — ривок 12 хвилин. Почав тренуватися з неї. В 2020 році захворів на коронавірус, тому дещо збився темп тренувань. Перехворів у травні, а вже у серпні були змагання — турнір пам’яті Миколи Ратушняка. І я вже практично відновився та показав норматив майстра спорту України у цій вправі. Норматив складає 224 підйоми 32-кілограмовою гирею, міняючи руку. Це дуже важко та виснажливо. Тренуючись у спортзалі, я навіть не вірив, що зможу зробити це на змаганнях. Проте мій результат був 225, що було достатньо для майстра спорту, до того ж, я посів 3 місце на чемпіонаті України».
Пізніше спортсмену вдалося стати і чемпіоном України. Наразі Євген найстарший майстер спорту України та найстарший чемпіон України з гирьового спорту.
У березні 2022 року спортсмен планував виступати на чемпіонаті України, який не відбувся через війну. Ретельно готувався до цього, адже це могло бути виконання нормативу майстра спорту міжнародного класу. Чи вдасться досягти цієї мети — покаже час, вірніше, найближчий чемпіонат України.
Учні — нагорода за працю
«Коли мої учні, у яких я був тренером з боротьби, повиростали, я вирішив зайнятись для себе чимось новим — так почалося захоплення гирьовим спортом, — згадує Євгеній Биков. — Я і сам тренувався, і з дітьми також. До мене як тренера прийшла займатися 15-річна Марина Зуй. Норматив кандидата в майстри спорту дівчина з легкістю виконала. Потім був турнір, де виконується норматив майстра спорту — на 10 разів більше, ніж потрібно, підняла гирю. Далі — чемпіонат світу в США, де вона посіла 2 місце. Отож, Марина, моя колишня учениця, наразі дуже відома у спортивному світі. Адже вона майстер спорту міжнародного класу з гирьового спорту, чемпіонка світу 2007 року, неодноразова срібна призерка світу та неодноразова чемпіонка Європи. Марина стала першим в Україні майстром спорту міжнародного класу. Приємно згадувати, коли ти був першим тренером учнів, які згодом мають такі високі результати. Наразі Марина займається пауерліфтингом, жимом лежачи, є також чемпіонкою України».
Ще одна учениця тренера Бикова — Олена Короткова. Вона почала займатися в 2011 році. Наразі є тренером у ДЮСШ з гирьового спорту.
«17-річна моя вихованка Вікторія Єкимовська вже 4 роки займається гирьовим спортом. У цьому році дівчина отримала у Борисполі почесне звання «Відкриття року у галузі спорту».
Вона є єдиною жінкою в Київській області, яка штовхає дві 16-кілограмові гирі, — з гордістю розповідає тренер. — В 15 років Вікторія виконала норматив кандидата у майстри спорту, підняла 55 разів у довгому циклі дві 16-кілограмові гирі. Це дало їй можливість виступати на чемпіонаті України серед юніорів до 22 років, де вона посіла 2 місце. А в минулому році Віка була відібрана на чемпіонат світу в Будапешт та виступала вже з 24-кілограмовими гирями у двоєборстві. Штовхнула 12 разів та ривок зробила 39 разів. Посіла 1 місце у свої 16 років серед 19-22-річних спортсменів. Це дуже потужний результат».
Ще один учень Євгенія Бикова — Андрій Дорошец. Спочатку хлопець не подавав великих надій. Проте в 2021 році він прийняв участь в чемпіонаті світу з гирьового спорту серед юнаків до 16 років. Турнір відбувся в Литві. Андрій виступав у вправі довгий цикл з гирями 16 кг та виборов срібло з результатом 106 підйомів. І це при тому, що його власна вага тіла лише 53 кг. Таким чином, він оновив власний рекорд, а ще поліпшив результат чемпіона України на 15 підйомів.
«Діти приходять у гирьовий спорт з 8 років і вище. Для дітей вага гир починалася з 4 кг. Раніше мінімальна вага гир для змагань була 8 кг, а потім 10 кг. І у мене вихованці, у яких власна вага тіла, наприклад, 32 кг, а вони завдяки своїй наполегливій праці стали призерами та вигравали у дітей з вагою тіла 44 кг (бо вагова категорія сягає аж до 50 кг).
Першим чемпіоном України у 2018 році став Артем Перехрест. Йому на той час було 11 років. Потім чемпіоном України був Черняк Юрій. А в 2022 році Віталій Жук побореться за те, щоб побити рекорд, який є серед дітей», — розповідає Євгеній Биков.
Гирьовий вид спорту дуже доступний, адже потребує мінімум інвентаря — гирі, та мінімальної площі для тренування — лише 2 м кв. для одного спортсмена.
«Гирьовий спорт можна порівняти з бігом. Ми стоїмо на місці, але виконуємо ту саму роботу, що й легкоатлети. Одна хвилина вправ з гирею прирівнюється по енерговитратах із бігом на 100 метрів. 3 хвилини — це біг на 400 метрів. 10 хвилин занять з гирями — як 3 км бігу. До речі, у гирьовому спорті є свої марафони, коли спортсмени 1-3 години безупинно виконують вправи, піднімаючи гирі, — розповідає Євгеній Биков. — Гирьовий спорт і доступний, і цікавий водночас. Я ним живу і передаю свою любов до спорту дітям. Я прагну, щоб ті діти, в яких ми вкладаємо свої сили, знання та душу, були здоровими, сильними та ставали чемпіонами світу. Саме такі надії я покладаю, наприклад, на Віталія Жука. Через кілька років, коли йому виповниться 14 років, він вже зможе виступати на чемпіонаті світу серед юнаків і складе достойну конкуренцію всім спортсменам. Мрії — це щось недосяжне. А я планую виростити чемпіонів, і не одного».
коментарі