На початку кожного навчального року працівники ювенальної превенції проводять в школах «Урок із поліцейським». Ця робота направлена на профілактику правопорушень та розвиток юридичної грамотності дітей. Як війна вплинула на лекції правоохоронців та як діти реагують на них, «Вістям» розповів начальник сектору ювенальної превенції Бориспільського РУП Андрій Хімич.
Робота в школах уже почалася?
Так, і досить інтенсивна. Адже закінчилися літні канікули, діти скучили за школою. Вони дуже збуджені, імпульсивні, через що виникають різні ситуації. Тому в перший місяць навчального року ми проводимо «Урок із поліцейським». Також до нас приєднуються і патрульні поліцейські, і представники ДСНС. Загалом зараз ми відвідуємо 5-10 шкіл в день.
На території обслуговування всього 77 шкіл, на них у нас 8 ювенальних поліцейських. Це чимале навантаження, тому дуже приємно, що часто на допомогу нам приходять поліцейські офіцери громади, які теж проводять лекції в навчальних закладах.
Загалом за кожною школою закріплений співробітник ювенальної превенції. Тому директори шкіл знають, куди телефонувати у випадку проблем.
Яка основна тематика ваших лекцій?
Тематика залежить від віку школярів. 1-4 класи — здебільшого правила дорожнього руху. У нас є інтерактивна дорога, за допомогою якої ми можемо пояснювати правила в ігровій формі. Для старших класів вже йдуть інші теми — адміністративна і кримінальна відповідальність. Окрему увагу приділяємо булінгу (цькування), пояснюємо що це та яке може бути покарання. Також працюємо з батьками, адже від них теж багато залежить у вихованні дітей.
Як на вашій роботі позначилася війна?
Додала і проблем, і тем для лекцій. Зараз у мене всі лекції починаються з правил безпеки у навчальному закладі — як діяти під час повітряної тривоги, куди бігти, як бігти. Також часто до лекцій ми залучаємо вибухотехників. Вони показують дітям макети різноманітних вибухонебезпечних предметів, пояснюють, як діяти, якщо знайшли підозрілий предмет.
Вас запрошують і в дитячі садочки?
Так, останні роки стали нас активно запрошувати і в дитячі садочки. Вихователі побачили у нас інтерактивну дорогу і запрошують проводити зайняття з безпеки дорожнього руху в старших групах. Фактично працюємо як аніматори. Але це має свої плюси. Якщо діти з садочку звикають, що поліцейський — це захист та допомога, то довіра до поліції в суспільстві зростає.
Яка робота ведеться в напрямку протидії булінгу?
Для початку зауважу, що ми перший райвідділ в країні, що склав протокол про булінг. Невдовзі після того, як був прийнятий закон, у нас трапився випадок, коли одна дівчинка побила іншу і виклала відео процесу з коментарями у шкільну групу. Це кібербулінг. Ми задокументували цей момент і мати дівчинки, яка це зробила, отримала штраф. До нас тоді навіть народні депутати приїжджали, аби подивитися на практиці, як працює новий закон.
Загалом ця тема дуже цікава, але має і свої нюанси. Так, цей закон діє лише під час навчального процесу. Якщо подібний випадок трапиться під час канікул, то це вже буде інше провадження, наприклад, дрібне хуліганство.
Загалом цій темі ми приділяємо багато уваги під час лекцій. У нас навіть є фільми, які ми показуємо дітям, розбираємо з ними конкретні випадки.
Як діти реагують на ваші лекції?
Загалом позитивно. Вони слухають, активно долучаються до обговорень, задають питання. Особливо тішить, коли на контакт ідуть старшокласники, адже є багато моментів, які вони повинні знати. Наприклад, що кримінальна відповідальність починається вже з 269 грн. Тобто якщо вкрасти на спір щось в магазині на більшу суму, можна отримати серйозне покарання.
Зауважу, що сучасні підлітки гарно знають свої права. Навіть знають, що батьки зобов’язані давати кишенькові гроші, інакше це набуває ознак фінансового булінгу. В такому випадку дитина може звернутися до поліції і ми будемо змушені скласти на батьків протокол. Такого правда в моїй практиці ще не було, але діти знають про таку можливість. А ось із знанням своїх обов’язків в них трохи гірше.
Можу сказати, що нам вдалося зламати стереотип, що поліцейський — це покарання. Ми пояснюємо дітям, що поліцейський — це допомога. Я завжди кажу дітям не соромитися звертатися за допомогою до поліції. Навіть якщо дитина щось накоїла, але прийшла до мене, покарання не буде, адже є різні варіанти вирішення проблеми. Але якщо про те, що сталося, довідається поліція самостійно, розмова вже буде іншою. І діти дійсно часто приходять самі та звертаються за допомогою. Вважаю, це вагоме досягнення.
Як ви можете оцінити роботу вашого відділу?
Результат нашої роботи складно побачити зараз. А ось через 5-10 років, коли нинішні діти закінчать школу та підуть у доросле життя, ефективність нашої роботи буде чітко видно по статистиці правопорушень серед певної вікової групи. Особисто я вважаю: якщо діти засвоять хоча б 25% інформації, яку я даю їм під час лекції, то це вже гарний результат.
коментарі