Кінологічна служба в Бориспільському районному управлінні поліції наразі налічує п’ять службових собак. Це лабрадори, німецькі та бельгійські вівчарки. Опікуються чотирилапими помічниками поліції чотири кінологи. Територія обслуговування підрозділу — усе лівобережжя Київської області. Про особливості роботи зі службовими собаками та спільну службу «Вістям» розповів інспектор-кінолог Бориспільського РУП Олексій Новодєд.
— Розкажіть, як ви потрапили в кінологічну службу?
— Скажу так, мріяв про кінологію з дитинства. Мені подобається праця з собаками. Вони і самі енергійні, і тебе заряджають своєю енергією. Тому пішов саме в цей підрозділ. Працюю тут вже два роки. Зараз, загалом, дуже цікаво працювати з собаками. З’явилося багато нових методик тренувань. Чимало нам передають і закордонного досвіду. Адже там кінологічна служба дуже розвинута. Це все дуже цікаво.
— Ви працюєте з усіма собаками?
— З усіма. За необхідності кожен з кінологів може виїхати на виклик з будь-якою собакою. Вони ж теж є різні, у них теж є свої професії. Є такі, що натреновані розшукувати людей, інші шукають вибухонебезпечні предмети чи наркотичні речовини. Тому собак у нас багато і з усіма треба знаходити спільну мову. Звісно, тут працюють лише ті, хто дійсно любить собак. Адже службовий пес — це твій напарник, так само як і людина.
— А є улюблена?
— У кожного кінолога є своя собака, з якою у нього найкращий контакт. Але, повторюю, ми можемо працювати з будь-якою з наших собак. Загалом, ми зазвичай не кажемо «моя собака», чи «не моя». Усі наші вихованці НАШІ. Хто з нас на чергуванні, той ними і займається, прибирає в вольєрах, годує, вигулює. Тренуємо їх разом.
— Що вам запам’яталось з вашої служби?
— Був один такий випадок, в серпні 2022 року. В Яготині зникла людина. 62-річний чоловік вийшов з лікарні і не повернувся. Тоді для його пошуку були задіяні усі служби, звісно, викликали і нас. Шукали не один день. Перші його речі ми знайшли швидко, але місцевість там дуже заболочена, поросла осокором. Кілька днів його шукали. І на четвертий день ми з напарником почули чийсь голос. Пів години ми пробиралися на звук і знайшли цього чоловіка. Потім ще був складний зворотній шлях. Людина була виснажена, в дуже важкому стані. Довелося прорубувати собі дорогу через очерет, аби пройшли ноші.
— Які емоції відчули, коли знайшли людину?
— Важко сказати, адже ми були усі дуже втомлені. Це була ціла суміш почуттів. Задоволення від виконаної роботи та радість від того, що встигли вчасно, що він був ще живий. Мені потім телефонували його родичі, дякували. Саме в той момент я зрозумів, наскільки необхідна та важлива наша професія. Адже ми рятуємо життя.
коментарі