«Дивоцвіт» — це творчий простір для активних, веселих та здібних дітей, який в цьому році відзначатиме своє 40-річчя. Наталія Тименко — директор будинку творчості, яка 29 років присвятила себе цьому закладу, 11 з яких на посаді очільника. Крім того, як творча особистість вона є керівником театрального гуртка — зразкової творчої студії «Чебрець», якому виповнилося вже 15 років. «Вісті» завітали на територію дитинства, де юні та допитливі вихованці пізнають світ і себе, роблять перші творчі кроки та мають маленькі та великі перемоги.
За словами Наталії Тименко, не всі педагоги можуть адаптуватися до умов позашкілля після роботи в школі. Режим роботи закладу: з 8-ї до 20-ї години, субота та неділя також робочі дні. Діти діляться за розвитком: є початковий рівень навчання (це перші два роки), основний (третій та четвертий рік навчання) та вищий (починається з 7-8 класу, дитина демонструє навички на вищому рівні та має перемоги у конкурсах).
Для когось важко та незрозуміло, чому відсутні дзвінки на заняття та зовсім інші, лояльні, вимоги до дисципліни. Хоча що може бути кращим, адже саме тут, як ніде інде, вчитель проявляє всю свою творчість та неординарність. Адже, наприклад, урок англійської мови може перетворитися на чаювання, коли діти вивчають слова про їжу.
Від будинку піонерів до будинку творчості
«Перше завдання будинку творчості — це навчання. Але є інші, не менш важливі, такі як спілкування, творчість, пошук друзів або хобі», — розповідає Наталія Тименко.
Цього року будинку творчості виповнюється 40 років. Його відкрили як будинок піонерів 1 вересня 1984 року. Всі ці роки заклад підтримувала міська влада, тому що це муніципальний заклад.
«Коли будинок піонерів відкривався, напрями роботи були дещо іншими. Художньо-естетичний (хореографія, вокал, малювання), а також дуже розвинений був туристичний напрямок. Тоді майже в кожній школі були туристичні гуртки. Згодом управління освіти відокремило туризм і створило центр туризму, центр технічної творчості та будинок творчості, — розповідає Наталія Тименко. — Паралельно у нас працюють гуртки гуманітарного напряму, екологічного, дослідницького, соціального. Загалом маємо 6 напрямів. Серед іншого, користуються популярністю і гуртки з розвитку дитини.
Якщо раніше заклад здійснював гурткову роботу, то з 2000-го перед ним поставили чітке завдання — працювати за навчальними програмами, як освітні заклади. Єдина відмінність — програми ці авторські, а не державні. За основу можуть братися державні рекомендовані програми, але кожен вчитель будь-яку програму підлаштовує під себе — наприклад, є дворічні програми, а є 12-річна програма з хореографії.
Першочергово ми навчальний заклад. А паралельно займаємося вихованням та профорієнтацією. На сьогодні тема профорієнтації звучить дуже гостро. Наші діти обирають професії вокаліста, хореографа, художника, вчителя. Ті, хто ходить на малювання, часто стають архітекторами, займаються рекламою, дизайном.
У нас 10 років працював фотогурток та гурток журналістики. Знаємо, що 7 наших дітей уже вступили до вишів і обрали собі професію журналіста. Вихованці нашого театрального гуртка стали акторами та режисерами. А найбільше нас люблять та знають в Академії мистецтв, куди із задоволенням беруть наших дітей.
До речі, вже є ідея створити в Борисполі ліцей художньо-естетичного напряму, оскільки це актуально. Чи втілиться вона у життя — покаже час».
П’ятдесят творчих педагогів
Коли відбулася реформа та розподіл територіальних громад, до «Дивоцвіту» приєдналися 6 старостинських округів, тому працюють гуртки і на базі сільських ліцеїв. Найбільше їх у Кучаківському ліцеї, є вони також у Любарецькому, Рогозівському ліцеях та ін.
«З поділом на територіальні громади у нас збільшилася кількість дітей — сьогодні їх понад дві тисячі, — розповідає очільник закладу. — У нас працює 42 гуртки та 50 педагогів. За останні кілька років до нас доєдналися молоді педагоги — плеяда наших вихованців, які закінчили виші. Маємо трьох молодих хореографів, театрала та вчителя з вокалу».
Колектив тримається, незважаючи на мізерну зарплату, яку, згідно закону, вже зрівняли з мінімальною. На сьогодні у «Дивоцвіті» працює 14 керівників-методистів. Директор заохочує педагогів отримувати вищу освіту, оскільки це також впливає на рівень зарплати. А колективи художньо-естетичного напряму носять звання зразкового та народного, це також впливає на рівень оплати праці педагогів. На сьогодні у будинку творчості 7 колективів, серед яких 4 зразкових, а три — народних художніх колективів.
До того ж у закладі більше 20 педагогів, які мають вихованців — переможців всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Чи є проблеми з фінансуванням?
Загалом позашкільна освіта є безкоштовною. Але заклад функціонує не лише за нормами міністерства освіти, є ще міністерство фінансів, мінпраці, які регулюють роботу не тільки освітян, а й інших галузей. Тому вже майже 30 років є можливість надання платних освітніх послуг.
«Перші платні послуги, які були у будинку творчості, — це вивчення англійської мови, — розповідає Наталія Тименко. — Ці заняття відрізняються від шкільних чи від роботи репетитора — у нас під час вивчення англійської мови працює паралельно музикант як акомпаніатор, діти вчать багато пісень, інсценують казки англійською. Все це потім перетворюється в свята для батьків.
Після англійської ми відкрили платні гуртки підготовки до школи. Потім підключилися платні гуртки хореографії, малювання — це коли до основної програми ми додаємо якісь цікавинки. Минулого року відкрили новий гурток для дошкільнят «Вулик ідей», де діти ліплять, вирізають, багато займаються дрібною моторикою рук та розмовляють. Цей гурток наразі дуже актуальний, адже якщо 20 років тому серед п’ятирічок на групу з 15 дітей були проблеми з вимовою певних звуків лише у однієї дитини, то на сьогодні це половина дітей.
Через наявність платних гуртків проблем з фінансуванням у закладі немає. Зарплату педагоги частково отримують із батьківської оплати. Також із цих додаткових коштів ми можемо придбати матеріально-технічне наповнення наших кабінетів, зробити ремонт».
Карантинні умови праці
«Коли оголосили карантин та дистанційні заняття, то це дійсно був шок, — пригадує Наталія Тименко. — Адже чомусь освітяни в міністерстві вирішили, що дистанційно може працювати лише школа, а позашкілля просто пропускалося — не знали, що з нами робити. Через місяць раптом з’явився наказ про заборону позашкіллю працювати онлайн.
Після цього я тиждень думала, що робити, потім зібрала колектив педагогів на онлайн нараду, де вирішили на гроші, які залишалися з фінансування платних гуртків, придбати ноутбуки педагогам для онлайн занять. Так ми продовжили навчання. Пропрацювали квітень-травень онлайн. У червні з’явилася «зелена зона», ми швидко викликали всіх дітей, щоб вони мали можливість займатися в класах. А в липні почалися канікули. І у вересні ми вже з новими адаптованими програмами почали навчання.
Танці онлайн — це не так вже й просто, але все можливо, якщо ти хочеш. І уроки з вокалу теж були онлайн. Найважче було з дошкільнятами, але ми розробили свої методичні рекомендації для роботи з екрану. І восени ми вже ділилися своїм досвідом та для області проводили семінар по роботі з дошкільнятами онлайн.
Для таких гуртків як малювання, аплікація та ліплення ми зрозуміли, що ефективніша робота не в Зумі, а у Вайбері, де поетапно зроблене заняття. Бо робота з матеріалами потребує уваги та зосередженості дитини. Це тяжка праця. Щоб підготувати один урок, потрібно багато часу. На кожен етап роботи потрібні фото або відео. І коли дозволили виходити в класи, ми були неймовірно щасливі, але ненадовго, бо почалася війна».
Війна та діти
«Перші місяці було страшно, особливо лютий-березень, бо не знали, що нас чекає, — пригадує керівник «Дивоцвіту». — Ми не мали можливості користуватися основним приміщенням, що на Європейській площі, тому працювали на Глібова, 1, в одному з наших приміщень. Збиралися там педколективом. Потім діти приходили, малювали малюнки та робили обереги для військових. Із цього почалася наша волонтерська діяльність.
А із середини березня ми почали працювати онлайн. Це було ще важче, ніж в карантин, оскільки всі були розсіяні — по країні чи за кордоном. Проте у результаті ми зберегли педагогічний колектив. Лише один педагог не повернувся жити до Борисполя, і я вважаю, це показник того, що любов до роботи та патріотизм мають свою вагу.
У червні 2022 року ми повернулися до будинку творчості на Європейській площі та почали працювати. Діти, які були в Борисполі, почали відвідувати гуртки. І влітку ми вже проводили заходи та збирати гроші для ЗСУ.
Перший воєнний захід — це було так щемливо, до сліз. Свято осені провели, і новий рік також потрібен дітям. Тому зробили невелику казку, збирали по 15 дітей в залі. І якщо тривога, спускалися в укриття. Там прикрасили додаткову ялинку, повісили в укритті телевізор, щоб дітям можна було дивитися навчальні мультики під час повітряної тривоги. Поставили там частину парт, тому не перериваємо навчальний процес навіть під час тривоги. Малечу групуємо по заняттям, наприклад, дошкільнята поруч з малюванням займаються в укритті.
Ми проводили свята для дітей. Тривоги не було, але не стало світла. І було так, що ми при ліхтариках та з музикою з гаджета провели свято. Діти були щасливі, обіймалися.
А от найбільший концерт був 5 січня 2023 року. Ми його організували спонтанно. Для малечі та середніх ми провели свята. Але ж є і старші діти, 7-11 класи. Тому ми попросилися до будинку культури, щоб була змога батькам і дітям бути на заході. І провели новорічно-різдвяний концерт, який тривав понад годину. І це було таке щастя для дітей. Адже вони зараз проживають своє дитинство і воно одне. Тому не можна закрити дітей, їм потрібні повноцінні і спілкування, і навчання, і можливість займатися творчістю та розвиватися».
Патріоти та волонтери
Хоча заклад багато працює з патріотичного виховання, коли почалася війна, вирішили щось змінити у цьому напрямку. Першочергово постала актуальність української мови. Тому педагоги тихо та спокійно популяризують українську мову.
«Ми розробили проект з патріотичного виховання, який назвали «Патріотичний вектор». Перше, що ми зазначили, що кожна наша навчальна програма має бути наповнена українським контентом, — розповідає Наталія Тименко. — Ми мотивуємо дітей, що мова та культура важливі для нації. Ми пишаємося нашими дошкільнятами, які найбільші патріоти серед усіх наших вихованців.
Ми багато волонтеримо, проводимо майстер-класи. Діти можуть виготовляти щось на гуртку, а потім презентують і ми це продаємо для батьків. А гроші збираємо для ЗСУ.
Наші ярмарки — це кілька парт з речами для продажу. Ніби небагато, але ми проводимо їх дуже часто.
Ще паралельно плетемо сітки. Спочатку долучалися до інших волонтерів, щоб плести, а потім вирішили облаштувати місце для плетіння у нашому будинку творчості. На сьогодні сплели з 1 вересня понад 25 сіток та передали їх військовим.
Хотіла подякувати Наталії Сичовій. Вона волонтер з 2014 року. І кожного року ми передавали їй багато малюнків, дитячих поробок для військових. Традиційно на Миколая передавали солодощі.
Зараз до нас приєдналися у волонтерстві мами наших вихованців, випускників, які активно займаються волонтерською діяльністю. Це Людмила Козачук та Вікторія Парасочка.
Ми якось навіть назбирали кошти на дрон, який назвали Дивоцвіт в честь нашого закладу. Активно долучаються до волонтерства всі батьки: шкарпетки в’яжуть, пироги несуть на ярмарок, хтось плете сітку, поки чекає дитину на заняттях.
Співпрацювали також з волонтером Сергієм Романенко, який займався херсонським напрямком. З ним ми більше збирали для деокупованих територій допомогу. В основному це були ковдри, подушки, посуд, їжа.
Допомагаємо притулку тварин «Артемон», де зараз перебуває 70 собак. Пані Юлія звернулася до нас багато років тому за допомогою, і так ми співпрацюємо по сьогодні.
Колись була потреба в посуді й для ВПО в Борисполі. Ми згуртувалися на роботі і за кілька днів кілька ящиків чашок назбирали.
Є у нас у колективі найактивніші волонтери, педагоги Ірина Федорченко та Інна Ілляш. Це люди, які отримали медалі за волонтерство від міського голови. Вони не чекають, поки ти попросиш, а самі весь час допомагають. Ірина Миколаївна з перших днів війни дуже багато шиє. Вона веде в нас гурток «Модниця». Придбала додатково швейну машинку, і шиє весь час білизну та постіль для військових, зараз передаємо її багато в Запоріжжя в санаторії.
А Інна Іванівна більше займається їжею для волонтерської діяльності: влітку солила огірки, квасила капусту, помідори. Родиною домовляються з фермерами і їм дають по 500 кг овочів, а вони все це обробляють та консервують, квасять і передають в бригади військовим. Купили автоклав та виготовляють каші з тушонками для ЗСУ.
Ірина Федорченко та Інна Ілляш — це люди, націлені на перемогу у війні та на допомогу. Я пишаюся ними і кожним нашим працівником, вихованцем та батьками-волонтерами. Адже волонтерська робота потрібна буде, поки війна не закінчиться».
Найкращий подарунок
«Учні та випускники — це найкращий подарунок для кожного вчителя. І звісно, найбільша нагорода — це коли твої вихованці обирають собі професію, якої ти їх навчив у будинку творчості. Гріє завжди серце і душу, коли до тебе приходять, щоб подякувати та обійняти за ту працю, яку ти владав у дитину. У нас дуже багато вдячних дітей-випускників, і це приємно, — розповідає Наталія Тименко. — Оцінкою нашої роботи також є, коли вихованці виростають, стають дорослими і приводять до нас на навчання у будинок творчості своїх дітей. У нас уже є династії вихованців. Так, минулого року ми святкували 35 років народному хореографічному ансамблю «Радість». І на сцені були тато і мама, колишні наші випускники колективу, та троє їхніх дітей, найменша — 6-річна донечка, син-десятикласник та найстарший 25-річний син. І всі вони танцювали. І це дуже приємно.
Мріємо, щоб наш будинок творчості працював ще не одне десятиліття. Тому із великою радістю проводимо набір дітей в кінці кожного навчального року. Набір дітей розпочинається з 1 червня. Діти можуть одночасно навчатися в кількох гуртках, оскільки дуже багато різнопланово творчих дітей. Також хотілося б уточнити, якщо батьки протягом року виявили бажання, щоб дитина займалася в будинку творчості, особливо часто це відбувається, коли родина ВПО, ми беремо їх в будь-якому місяці, бо для дітей заняття на гуртку як психологічне розвантаження, до того ж у будинку творчості дитина може знайти себе, знайти друзів, розкрити свої таланти. А для нас це головне».
коментарі