Анна Ярошенко, засновниця благодійного фонду «Відродження сильних», з початку повномасштабного вторгнення займається реабілітацією військових та ветеранів різними методами. Оскільки жінка є професійним дайвером, основний акцент робить на заняттях дайвінгом поранених, навіть тих, що втратили кінцівки. «Вісті» завітали на одне з таких занять до басейну.
«Здебільшого у нас військові після поранень відновлюються завдяки дайвінгу, — розповідає волонтер, інструктор з дайвінгу Анна Ярошенко. — Першочергово йде фізична реабілітація, адже вода лікує, під водою немає звичної нам гравітації, людина відчуває невагомість, свободу руху, а це важливо для запуску механізмів відновлення. Крім того, це емоційна реабілітація. Оскільки дайвінг дає можливість зосередитися на своїх думках, на тому, що ти тут і зараз. Важливою є тиша під водою, яка теж лікує. Єдине, що людина відчуває під водою, це своє дихання. Тому це велика емоційна реабілітація. До нас часто на заняття приходять військові та ветерани після важких поранень та ампутацій, і вони ділилися тим, що після занять дайвінгом у них проходять фантомні болі. Тому, на мою думку, за дайвінгом велике майбутнє у сфері реабілітації.
Вже більше року ми маємо змогу проводити безкоштовну реабілітацію ветеранів та їхніх родин у басейні Бориспільської ДЮСШ. Зазвичай ми маємо шість військових на занятті, і для кожного потрібен наставник під водою, ніхто не залишається без інструктора. Ініціатором цієї активності у Борисполі став нардеп Олександр Федієнко, за що ми йому вдячні. Приємно, що у Борисполі нас завжди раді бачити, безкоштовно приймають щотижня. Це велика допомога ветеранам. Крім Борисполя, ми також проводимо реабілітацію в Києві».
Анна Ярошенко — інструкторка з дайвінгу, вже 25 років присвятила цій професійній діяльності. Вона заснувала дайвінг центр у Києві, де навчає цьому інших. Її команда інструкторів-волонтерів із задоволенням займається дайвінгом з ветеранами, військовими після поранення. За словами жінки, одразу, як тільки почала рухатися в цьому напрямку, побачила неймовірні результати, і це її надихає.
«Емоції хлопців та дівчат, їх піднесений душевний стан та посмішки дуже цінні для мене. Ти можеш побачити тут і зараз, як людина заходить до води напруженою, а виходить розслабленою, щасливою, хоча й втомленою, — розповідає Анна Ярошенко. — Починаємо заняття в мілкій частині басейну, а потім переходимо на глибину. Скільки триватиме заняття, залежить від того, як швидко людина видихає кисень з балону. Професіоналу вистачає його на годину. А от якщо людина розхвилювалася або якщо це чоловік під два метри зросту з великими легенями, то може й за 15 хвилин використати повітря. Все індивідуально. Також це залежить від того, що ми робили під водою. Чи кружляли, чи тихо плавати на дні — це також все різний рівень використання кисню. Зазвичай ми намагаємося так підібрати вправи з дайвінгу, щоб хоча б на півгодини занять вистачило повітря.
Під час занять ми підлаштовуємося індивідуально під потреби кожної людини. Взагалі є міжнародна система сертифікації — це база, де зафіксовані всі вправи. Відштовхуючись від неї, ми адаптуємо її під конкретну людину. Головна задача, щоб плавець отримав задоволення від процесу дайвінгу. Адже у нас немає спортивних цілей. Проте якщо людина ходить систематично, вже чомусь навчилася, тоді я вигадую для неї нові цікаві вправи відповідно до її рівня.
Що ж відбувається під водою? Сальто, занурення, проходження через обруч — все в ігровій формі. Подолання фізичних та психологічних бар'єрів, робота над фантомними болями та ПТСР, відновлення віри у власні сили, реабілітація організму та релакс, коли знімається напруга та тривожність, ти контролюєш тіло та тренуєш свою впевненість. Це більше, ніж спорт, це першочергова повноцінна допомога та реабілітація».
Кожне занурення — це робота з собою. У воді немає зайвих звуків, немає тривожного фону. Лише дихання. Все організовується максимально безпечно, тому на початковому етапі навчання розпочинається не на глибині, а на мілині. Далі, коли людина чомусь навчилася, під водою на одного інструктора може вже бути два плавця одночасно, тобто заняття йде по парах. Це також доволі цікавий етап, адже вже ветерани між собою комунікують, а потім після занять діляться враженнями.
Також зверху басейну є працівник забезпечення, який допомагає вирішувати технічні моменти.
«Під водою комунікація відбувається мовою жестів. Це міжнародна система символів, знаків рукою, навіть якщо дайвер з іншого континенту, він все одно зрозуміє іншого під водою, — розповідає інструкторка. — У нас є колеги у Вінниці, які також займаються дайвінгом з ветеранами. Вони мають унікальний досвід пірнання плавців, які втратили зір. І для комунікації вони, звісно, не можуть запропонувати мову жестів під водою, тому вигадали систему дотиків для спілкування. І це також працює і є безпечним. Це лайфхак, якого ще немає, мабуть, у світі.
Особисто я навчаю дайвінгу бажаючих у своєму дайвінг-клубі «Сабмарін клаб». В мене було досить багато колег-дайверів, з якими ми пірнали світом в прекрасні мирні часи. Разом з ними ми згуртувалися, щоб допомагати ветеранам тим, чим можемо. Починали ми з одного-двох ветеранів на занятті, а зараз вже і десять ветеранів займаються одночасно, і кожному потрібен інструктор. І у нас вони є — от саме для цього ми з друзями і об’єдналися. Для більш плідної ветеранської праці ми з дайверами колегами заснували благодійний фонд «Відродження сильних» і вже майже два роки працюємо з ветеранами. У нас є багато різних для них активностей.
З Ветеранським центром ментального відновлення ми практикуємо кращі світові практики відновлення. В першу чергу, звісно, це дайвінг, а ще є іпотерапія для ветеранів та військових, арт-терапія, майстер-класи з випічки, робота з глиною, звукова терапія, цікавий заспокійливий метод відновлення та реабілітації. Це використання різних дзвонів, чаш та інших предметів для видобування звуку, щоб допомогти людині розслабитися та побороти проблеми з безсонням. Був випадок, коли під час такого заняття один з ветеранів заснув та безпробудно спав весь вечір та всю ніч. Звісно, він був у безпеці, не сам. Ось так він вперше за багато років війни розслабився та зміг повноцінно спокійно виспатися.
Сенс нашого фонду — щоб цивільні щось могли запропонувати ветеранам. Наша задача — об’єднати таких людей, бути своєрідною платформою між цивільними та ветеранами й військовими. Тому, наприклад, ми співпрацюємо з гірськолижною школою. Вони мають спеціальні адаптивні лижі, на яких можуть кататися хлопці навіть з подвійною ампутацією. І весь минулий рік весь зимовий сезон ми провели в них з ветеранами. Також в нас є колеги, які займаються активними сплавами на річках, тому два роки поспіль в сезон ми робимо сплави з ветеранами. Це виїзди на два дні на природу, посиденьки біля вогнища, ночівля в наметах — це також має позитивні відгуки серед ветеранів. У одній команді є багато ветеранів та одночасно цивільних, і це допомагає певній соціалізації, налагоджує спілкування, таке середовище допомагає ветеранам розслабитися та мати спільну активність. При цьому налагоджується комунікація, хлопці можуть виговоритися в безпечному середовищі.
Звісно, ми допомагаємо не лише ветеранам та військовим, але й, наскільки це можливо, їх родинам. На сплави ветерани їздять разом з родинами. Дайвінгом теж займаються і діти ветеранів, і їхні дружини. Врешті-решт щось із цього може перерости в хобі всієї родини. Ми відкриті допомагати повноцінно родинам військових та ветеранів. Адже члени родини також потребують реабілітації, оскільки проживають свій стрес. Тому якщо одночасно ми можемо допомогти ветерану та його родині, це посилює ефективність. І це чудово».
коментарі