В Україні війна принесла багато горя, зруйновані міста та села, але найбільше болить через те, що гинуть люди. Є дуже болючі ситуації, які водночас просякнуті краплею надії, — коли дізнаєшся, що твій батько, чоловік, син, дочка, сестра не полягли на полі бою, а зникли безвісти. Який алгоритм дій запровадила держава у такій надважкій ситуації, дізнавалися «Вісті», поспілкувавшись з майором, начальником відділення цивільно-військового співробітництва Бориспільського РТЦК та СП Київської області Вадимом Кондрашовим, начальницею управління соціальної та ветеранської політики Надією Семчик та начальницею відділу з питань ветеранської політики управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради Юлією Сидоренко.
«Вісті»: Які офіційні дані по безвісти зниклих нашої громади?
Надія Семчик: На сьогодні у Бориспільській громаді понад 250 безвісти зниклих. Офіційно 11 військовополонених та 36 військових вже повернулися з полону. Але не всі військові повідомляють, що вони були в полоні, адже вони мають право не інформувати, тому цифра може бути набагато більшою за офіційну. Крім того, продовжується пошук, тому в полоні може бути ще більше наших захисників.
«Вісті»: Що робити родині, яка дізналася про те, що військовослужбовець безвісти зниклий?
Вадим Кондрашов: Родина повинна спочатку звернутися в РТЦК та СП, потім до ветеранського центру, що знаходиться при управлінні соціальної та ветеранської політики.
У кожній громаді є спеціаліст супроводу таких родин, з якими РТЦК та СП проводить зустрічі та консультації. Відповідаємо на юридичні питання рідних, які виникають у кожному конкретному випадку. Тобто зустрічі готуємо по напрямках, тематично разом зі спеціалістами управління соціальної та ветеранської політики.
«Вісті»: Який алгоритм дій родини при зникненні захисника?
Юлія Сидоренко: Якщо захисник не відповідає довгий час, спробуйте зв'язатися з його побратимами чи безпосереднім командиром, якщо є їхні контакти. Або зверніться в РТЦК та СП, щоб перевірити інформацію щодо військовослужбовця.
РТЦК та СП робить запит до військової частини, де військовослужбовець проходить службу, для з'ясування ситуації.
Якщо військовослужбовець не повернувся з бойового завдання, по факту зникнення військовою частиною буде виданий наказ про обставини зникнення безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника. На підставі зазначеного наказу в РТЦК та СП надходить інформація щодо зникнення особи, потрапляння в полон чи загибелі. РТЦК та СП надає відповідне сповіщення родині захисника.
Також необхідно звернутися із заявою особисто до територіального підрозділу поліції та надати повну інформацію про зниклого, документи, здати ДНК матеріал.
У Міністерстві внутрішніх справ України є гаряча лінія Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: 16-98.
Є й безкоштовна гаряча лінія Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими: 0 800 300 529 (для дзвінків по Україні).
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими популяризує інформацію про те, що обов'язково є необхідність реєстрації особового кабінету в інформаційній системі, адже це шлях якнайшвидше отримати всю необхідну інформацію про долю рідного військовослужбовця.
Якщо родичі пенсіонери, в управлінні допомагають їм це зробити та супроводжують у цьому напрямку.
«Вісті»: Яка процедура відбувається з неопізнаними тілами, щоб ідентифікувати особу, яка вважається безвісти зниклою?
Вадим Кондрашов: Є неопізнані тіла, вони зберігаються в моргах різних міст, адже тіла по репатріації розподіляють по всій країні. Проводиться експертиза ДНК. Якщо встановлюється 99,9% збігу, повідомляється родині загиблого. До цього маємо цілу процедуру. Слідчий складає постанову про упізнання тіла, де зазначається вся інформація про загиблого військовослужбовця. Ця постанова повинна бути вручена родині та військовій частині.
«Вісті»: Якщо тіло ідентифіковане після проведеної експертизи ДНК, що відбувається далі?
Вадим Кондрашов: Військова частина сповіщає РТЦК та СП за місцем проживання родичів офіційним сповіщенням. На начальника РТЦК та СП надходить офіційне повідомлення про необхідність сповістити родину про наслідки експертизи. Тобто військова частина не сповіщає рідних.
Якщо загиблий проживав у селі, РТЦК та СП зв'язується зі старостатом. Якщо у місті — з працівниками ветеранського центру, управління соціальної та ветеранської політики. Іде офіційна процедура сповіщення про загиблого. А потім оформлення статусу рідних. У нас є протокол сповіщення родин, де описані дії працівників.
«Вісті»: Опишіть детальніше протокол сповіщення родин.
Вадим Кондрашов: Зі сповіщенням ми приходимо не самі. Спочатку сповіщаємо органи місцевого самоврядування. Якщо це в селі, старостат запрошує на зустріч лікаря.
Родину повідомляють про приїзд представників влади, але не говорять причину.
Потім при зустрічі з родиною іде сама процедура сповіщення, після цього представник РТЦК та СП просить родину перевірити всі дані, сповіщають органи влади, що немає помилок в прізвищі, імені, по батькові та даті народження. І тільки після цього ми готуємо документ з печаткою та через органи місцевого самоврядування завозимо документ родині.
«Вісті»: На що порадите звертати особливу увагу родинам, які отримують сповіщення?
Надія Семчик: Обов'язково під час отримання сповіщення потрібно звертати увагу, чи правильно оформлене сповіщення, тобто чи немає помилок у прізвищі, імені, по батькові та даті народження. Тому що навіть відсутність апострофа призведе до того, що документ виявиться недійсним, а отже лише в судовому порядку доведеться підтверджувати статус загиблого.
Звісно, найбільша проблема, що в момент підписання цих документів родина знаходиться в шоковому стані, в горі, проте лише родина перевіряє дані та несе відповідальність за їх достовірність. Від цього документу залежать виплати. Відповідно, якщо є помилка, то немає виплат, і лише через суд відбувається процедура уточнення даних та виправлення помилок, а це все зайвий стрес.
Тому головне, що потрібно зробити родичам, які отримують сповіщення, перед тим, як його підписати — звірити детально кілька разів всі дані.
«Вісті»: Як рідним не потрапити на гачок шахраїв?
Вадим Кондрашов: Шахрайство — це бізнес, і якщо у розмові вам кажуть, що за певну суму готові допомогти вам знайти безвісти зниклого, то це телефонують злодії.
Коли військовослужбовець є безвісти зниклим, відкривається кримінальна справа, яку веде слідчий. Саме йому потрібно повідомляти про всі підозрілі дзвінки, писати заяви, надавати номери телефонів, з яких до вас телефонували та ін. І правоохоронні органи відпрацьовують ці шахрайські схеми, щоб вберегти родини від злодіїв.
Якщо на законодавчому рівні відбуваються якісь зміни, представник РТЦК та СП інформує про них працівників ветеранського центру, а ті, у свою чергу, родини безвісти зниклих, тому не слід довіряти різним дзвінкам невідомих осіб.
Ось за якими особливостями та ключовими словами можна ідентифікувати дзвінок шахраїв: фон активності та зайнятості, поспішають, кажуть, що служать зараз на передовій, знають того, хто знає вашого зниклого військового, дуже хочуть допомогти, можуть це зробити, знають, як це зробити, але для цього потрібні кошти. Тиснуть з термінами, підганяють — наприклад, кажуть, що той, хто володіє інформацією про вашого військового, тяжко поранений, от-от помре, тому треба поспішати з коштами, можливо, навіть на операцію йому ці кошти потрібно. Варіантів маніпуляцій може бути безліч: від того, що кошти потрібні на юриста, для хабаря і до того, що цими коштами ви врятуєте життя якогось іншого військового.
До того ж, якщо ви будете на контакті понад 5-10 секунд, до вас шахраї будуть телефонувати постійно. Це принцип колцентрів, які здійснюють шахрайські дії, тому потрібно вимикати телефон, не відповідати, повідомляти слідчого про інцидент. Також шахраї діють і через соціальні мережі, пишуть повідомлення. У такому випадку потрібно робити скріншот сторінки контактної особи й також повідомляти про це слідчого. Поліція відпрацьовує всі такі випадки.
Якщо вам телефонує слідчий, який може знаходитися за 600 км від родини безвісти зниклого, дізнавайтеся та фіксуйте його прізвище, ім'я та по батькові. Чи реальна це особа, можна дізнатися у відділі поліції за вашим місцем проживання.
«Вісті»: Як часто проводяться консультативні зустрічі родин безвісти зниклих з РТЦК та СП?
Надія Семчик: У нас у ветеранському центрі вже було декілька зустрічей родин безвісти зниклих з представниками РТЦК та СП, де всі мали змогу задати питання та отримати відповіді.
У нас збільшується кількість зниклих безвісти, а отже, є потреба знову та знову вести роз'яснювальну роботу з родинами, які потрапили в такі складні життєві обставини та допомагати їм інформаційно. Адже вони не знають, куди їм звертатися, які повинні бути їхні подальші кроки. І якщо потім виникають індивідуальні питання, наприклад, є цивільні дружини і юридично вони знаходяться в іншому стані, ніж ті, що перебувають у офіційному шлюбі, то ось такі конкретні питання ми опрацьовуємо індивідуально.
«Вісті»: Як супроводжуєте родини в старостатах?
Надія Семчик: Маємо виїзні команди в села наших старостатів, адже такі родини безвісти зниклих не мають змоги відвідувати ветеранський центр у Борисполі, але потребують допомоги на місцях. До такої мультидисциплінарної команди входять представники управління соціальної та ветеранської політики, ветеранського центру, долучаються й представники благодійних організацій, зокрема, «Веста», які надають безкоштовні послуги військового юриста, психолога.
У січні-лютому ми управлінням здійснювали спільно з громадською організацією «Жінки ТРО» щочетверга виїзд по старостатах. До нас долучалися також представники нацполіції, юрист ЦНАПу та представники Центру життєстійкості. До того ж через зум долучалися начальник управління зниклих безвісти з особливих обставин та представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими (КШППВ), який є ключовим органом для розшуку зниклих безвісти захисників. Адже всім родинам безвісти зниклих потрібно зареєструватися в Особистому кабінеті на сайті КШППВ для отримання інформації щодо пошуку військовослужбовців. Вони безпосередньо консультували родини по конкретним питанням.
«Вісті»: Яку ще допомогу надаєте родинам?
Надія Семчик: Також надаємо і психологічну допомогу родинам безвісти зниклих. Об’єднуємо їх в групи, вони спілкуються, є підтримкою одна одній. Загалом наш психолог проводить як групові, так і індивідуальні консультації з членами родин безвісти зниклих. Є й такі, що вважають, що не потребують такої допомоги та сам-на-сам проходять цей важкий шлях. Тому ми лише пропонуємо, а родина вирішує, чи потрібна їй така допомога.
«Вісті»: Як родини можуть отримати довгоочікуване сповіщення про те, що безвісти зниклий, наприклад, знаходиться у полоні?
Вадим Кондрашов: Родини зниклих безвісти військових можуть отримувати сповіщення про зміну статусу захисника та витяги з реєстру безпосередньо в застосунку Дія через інтеграцію з системою Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими (КШППВ). Це забезпечує оперативний доступ до інформації та спрощує процедуру взаємодії з державними органами.
Отримати інформацію через Дію просто. Родина має бути авторизована в застосунку Дія. Необхідно подати заяву через особистий кабінет Координаційного штабу. Сповіщення про оновлення інформації в системі КШППВ з'являтимуться у застосунку Дія. Також через неї можна замовити витяг з реєстру, який підтверджує зникнення безвісти або полон, що необхідно для соціальних гарантій.
Слід розуміти, що про те, що ваш захисник перебуває в полоні, держава не інформує РТЦК та СП. Держава напряму через застосунок Дія інформує родини про полон. Держава виключила РТЦК та СП з цього ланцюга, адже це персональні дані. Це зроблено для того, щоб не було витоку інформації про кількість полонених та їхні прізвища.
Якщо вам прийшла через Дію інформація про полон, то подальші ваші дії — очікування обміну. Адже виплати до того часу залишаються ті самі, тому якихось інших юридичних дій вчиняти не потрібно — лише очікувати обміну полонених.
«Вісті»: Яка ведеться робота РТЦК та СП з військовими, які повернулися з полону?
Вадим Кондрашов: Коли відбувся обмін та колишні полонені приходять в РТЦК та СП, то складність у тому, що вони можуть не сказати, що перебувають у відпустці після полону. Вони цього не зобов'язані робити. А ми повинні їх виявити та організувати належний супровід.
«Вісті»: Що очікує військового після повернення з полону?
Вадим Кондрашов: Якщо людина повертається з полону, проходить фільтраційний місяць, коли колишні полонені проживають у певному місці, їм надається первинна психологічна та медична допомога. Також в цей час іде співпраця з працівниками СБУ, контррозвідки, які збирають будь-яку інформацію, щоб ідентифікувати полонених, які ще залишилися на території загарбника. Наприклад, при одному із останніх обмінів можна було побачити в одному із сюжетів, як військовослужбовець упізнав на фото, яке тримав батько хлопця, свого побратима, який вважався безвісти зниклим. Його рідні стояли з фото, маючи надію, що хтось із полонених впізнає військового, і так і сталося.
Колишнім полоненим по приїзду додому надається 90-денна відпустка для відновлення із збереженням грошового забезпечення без поділу на частини згідно пункту 23 статі 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Використання даної відпустки не скасовує права на звільнення зі служби у зв’язку зі звільненням з полону. Після цього вони мають право або продовжити службу, або звільнитися.
«Вісті»: Що б ви хотіли сказати наостанок родинам безвісти зниклих та полонених?
Надія Семчик: Ми розуміємо, що ідеального алгоритму допомоги немає, тому що у кожного особливий випадок, все індивідуально. Але ми намагаємося врахувати всі побажання.
Головне, ми співчуваємо кожному, хто опинився у такій складній ситуації, та намагаємося якомога краще надавати послуги щодо підтримки родин військових.
Нам важливо, щоб родина зрозуміла, що вони не самі. Нам важливо, щоб родини знали, що їхнього захисника шанують, пам'ятають, йому вдячні за захист та завжди прийдуть на допомогу родині.
коментарі