10 вересня свій поважний 95-річний ювілей відзначала корінна жителька села Іванків — Парасковія Пилипівна Пісоцька. «Вісті» завітали до ювілярки разом із представниками Бориспільської міської організації ветеранів України, начальницею управління соціальної та ветеранської політики Надією Семчик, долучився до вітань і староста села Олександр Кириченко.
«95 років — це ціла історія життя, сповнена мудрості, любові та незламності. Це особливий день не лише для вас, а й для всієї громади. Адже 95 років — це ціла епоха, десятиліття праці, життєвих випробувань, радощів і незабутніх подій. За вашими плечима — довгий і гідно прожитий життєвий шлях, сповнений любові до рідної землі, родини та людей. У цей знаменний день прийміть найщиріші вітання з вашим 95-річним ювілеєм!
Від щирого серця бажаємо вам міцного здоров’я, душевного спокою, миру, тепла та Божої опіки. Нехай кожен день дарує вам радість і приємні моменти, нехай поруч завжди будуть люблячі та турботливі рідні люди», — привітала ювілярку Надія Семчик.
До привітань долучилася і голова Бориспільської міської організації ветеранів України Наталія Логачова. «У цей день хочеться побажати, щоб ваша життєва дорога була світлою та легкою. Бажаємо міцного здоров'я, незламності духу та мирного неба над головою. Нехай доля завжди дарує зустрічі з людьми, які щиро вас цінують, а в душі завжди панує спокій і затишок», — зазначила вона у вітальному слові.
Парасковія Пилипівна Пісоцька — корінна мешканка Іванкова. Сьогодні вона найстарша у громаді довгожителька. «Вістям» вона розповіла про свою історію життя.
«Моє дівоче прізвище Михієнко, — розповідає Парасковія Пилипівна. — У нашій родині було троє дітей. Мати померла, коли мені було вісім років, тому її я майже не пам’ятаю. Я найменшою у сім’ї була.
У довоєнні роки, щоб вижити, ми ходили з матір’ю та сестрами продавати пшеницю пішки в Яготин, Пирятин та Київ. На початку війни, у 1941 році, Іванків був у третій лінії оборони Києва, по околицях села проходила лінія фронту,потім була німецька окупація, тому жилося важко.
Залишилися ми жити з батьком. Він був на фронті поранений, повернувся без ноги. Батько опікувався всіма дітьми. У нас у дворі була старенька хатинка, а тато після війни побудував нову самотужки.
Я працювала у колгоспі з 12 років — тоді грошей не платили, а рахували трудодні. Все моє життя пройшло у роботі».
У 1973 році Парасковія Пилипівна одружилася, у них з чоловіком Миколою народилася донька Надія. Наразі вже є онук, онучка та правнук.
«У нашій родині завжди було велике домашнє господарство: кінь, вівці, корови, свині, індики, кури, гуси, — розповідає Надія, донька Парасковії Пилипівни. — Мій батько Микола Антонович працював усе життя. Дахи робив, вікна, був дуже хазяйновитим. Мама працювала до пенсії на птахофабриці та весь час домашнє господарство тримала, городину вирощувала.
Із своїми сестрами Галиною та Ольгою мама завжди дружно жила — одна одній у всьому допомагали.
А ще мама дуже гарно вишивала. Тоді жінки збиралися всі разом у хаті на вечорниці та під каганцем вишивали. Ось таке життя у мами — все у роботі, все задля родини. І сьогодні у її 95 років, коли вона найстарша мешканка села Іванків, бажаю їй здоров’я та мирного неба, а ми, її рідні, будемо завжди поруч, любитимемо та підтримуватимемо».
коментарі