Цей ведмедик зафіксований на фотознімках тисяч бориспільських родин, адже кілька десятиліть доброю традицією було сфотографуватися біля нього на весілля, випускний чи просто проїжджаючи повз. Не менш активно його фотографували численні подорожуючі, які прибували в столицю через міжнародний аеропорт «Бориспіль» чи їхали з інших міст автобусом чи власним транспортом. Варто згадати і не надто достойну традицію деяких молодят у день весілля розбивати об олімпійського ведмедика пляшку з шампанським, особливо популярну в 90-х роках, через що трава навколо нього постійно була всипана битим склом. На щастя, згодом цей ганебний ритуал відійшов у небуття.
Бориспільський ведмедик — один із кількох олімпійських ведмедиків, встановлених на в’їздах у Київ у 1980-му році. Символ Олімпіади-1980 — усміхненого ведмедя, що стоїть на задніх лапах — намалював книжковий ілюстратор Віктор Чижиков. Оскільки Київ був одним із міст, що приймало Олімпійські ігри, на в’їздах у столицю було вирішено встановити символи змагань. На замовлення Міністерства транспорту України їх виготовили на київському комбінаті «Художник». Вартість однієї скульптури складала 2000 рублів.
Зокрема, двох ведмедиків встановили на житомирському напрямку (біля села Царівка та на в’їзді в столицю), на одеському напрямку (на в’їзді в Київ) та на бориспільському напрямку — на трасі, що веде з аеропорту, неподалік автобусної зупинки «Мала Олександрівка», ще одного — біля готелю «Либідь» у Києві та в інших місцях.
Десятки років ведмедики нікому не заважали та дарували відчуття радості дітям і дорослим, аж поки в Україні не прийняли Закон «Про декомунізацію» (Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки). І хоч управління культури, національностей та релігій КОДА, як і головний «декомунізатор» України Володимир В’ятрович (директор Інституту національної пам’яті — ред.) зазначили, що вказані ведмедики не підпадають під дію закону, це не переконало місцевих «декомунізаторів». Першим постраждав ведмедик біля готелю «Либідь» — скульптуру розбили активісти у червні 2016 року. Розуміючи, що й інші ведмедики опинилися під загрозою, місцеві громади, як могли, рятували їх від знесення. Так, ведмедику на Житомирській трасі домалювали на груди жовто-блакитний стяг, а в період епідемії коронавірусу пошили та одягли на нього медичну маску. Навесні 2022 року під час боїв він попав під обстріл та втратив лапу, але вистояв.
Ведмедику біля Конче-Заспи (на Обухівській трасі) у 2022-му на шию повісили символічний дерев’яний автомат.
Бориспільському домалювали козацького чуба та вдягли у вишиванку. Так само зробили «козаком» ведмедика на Переяславщині, між селами Семенівка і Пристроми, а на додаток дали йому в лапи тризуба та прапор.
Цікаво, що в 1989 році у Переяславі (на той час Переяслав-Хмельницький) на додачу до «офіційного» олімпійського ведмедика виготовили ще й точну його копію — її зробив місцевий скульптор Степан Куций, а фігура ведмедика прикрасила двір прибудинкової території будівельного кооперативу «Олімпійський», де вона стоїть і досі.
Разом із тим, інші скульптури вважалися безгосподарними та не знаходилися на балансі жодної з офіційних установ — зокрема, не ніс за них та їхній стан відповідальності і Укравтодор. Так само не належали скульптури і до об’єктів національної та культурної спадщини.
Напевно, це і стало вироком нашому ведмедику — одного літнього дня 2024 року він просто зник. Відомо, що перед цим місцеві активісти писали численні звернення у органи місцевої, районної та обласної влади з вимогою знести скульптуру, бо вона асоціюється у них із комуністичним минулим. Разом із тим, рішення про знесення ніде і ніким не оприлюднювалося, тому, вірогідно, ведмедика демонтували та передали на зберігання тим, у кого він не викликає подібних асоціацій. Можливо, нині він прикрашає чийсь маєток, а от для мешканців Борисполя залишився лише приємним та зворушливим спогадом.
А у вас є фото із олімпійським ведмедиком? Поділіться ними з «Вістями».
коментарі