Вони одні з тих, хто вже випробував безвіз у дії. Проте свою мандрівку Європою друзі запланували заздалегідь. Де і як побували студенти протягом двох тижнів цього літа, розповідає один із них.
Своїми враженнями від поїздки ділиться мій співрозмовник, 20-річний Антон Левчук, колишній учень Сеньківської школи Бориспільського району (закінчив альма-матер із золотою медаллю!). Нині він — студент університету ім. Тараса Шевченка (географічний факультет, міжнародна екологія). Працює у Вільному просторі «Циферблат» (Київ) і вивчає англійську та японську мови.
— Антоне, як виникла ідея поїхати у мандрівку по Європі?
— Україною я разом з рідними чи друзями подорожував уже багато. Був у Карпатах, Криму, Одесі, Вінниці, Умані, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Тернополі, Львові, на Волині, Закарпатті… Ми запланували поїздку удвох із другом Євгеном ще за півроку, думали робити візу. Але коли ввели безвіз, то ще більше впевнилися у тому, що можна їхати. Обдумували до дрібниць: які країни відвідати, якими шляхами їхати, який бюджет, де жити, транспорт між країнами… За півроку ми все зібрали для подорожі.
— Тобі доводилося мандрувати автостопом чи автобусами і залізницею.
— В основному, мандрували поїздами. Але останнім часом стало цікаво подорожувати автостопом. З друзями по університету минулого року ми об’їздили досить багато міст України. Планували до Європи поїхати автостопом, але не вийшло.
— Чому автостопом відмовилися подорожувати у Європі?
— Пересувалися ми автобусами. Хоча у Нідерландах трохи їздили і автостопом. Найперше — це зручно. І автобуси є дешеві: між містами і країнами вартість проїзду 5-10 євро. Окрім того, в автобусах є усе необхідне: туалет, кондиціонер, розетки, Wi-Fi. Ти точно знаєш, коли і як доїдеш. І безпечно. А коли їдеш автостопом, то думаєш, як дістатися за місто. Стопити на швидкісних трасах не можна, треба десь на заправках чи на виїздах. Хоча, звичайно, можна їхати і автостопом.
— Що потрібно знати, коли їдеш у якусь країну?
— Ми склали план: куди ми хочемо піти у тій чи іншій країні, що побачити. Англійську мову ми знаємо, тому легко можна спілкуватися скрізь, крім Франції. Французи хоча й знають англійську, нею не розмовляють. То там було важкувато. Але ми французьку не вчили. Наприклад, у магазинах на табло можна побачити все англійською. Також багато інших речей, які розраховані на туристів. Легко спілкуватися було у Польщі. Ми говорили українською з поляками і розуміли одне одного. У Чехії багато можна почути російської. Але головне — знати англійську, якою спілкуються у країнах Європи.
— Де ви жили? Як ви шукали, де зупинитися?
— Є такий інтернет-ресурс Couchsurfing, де кожен може зареєструватися і знайти дані про тих людей, які пропонують своє житло туристам. Можна прочитати відгуки мандрівників, умови проживання… Потім ми списувалися із тими людьми, яких обирали, і знали, що, приїхавши до тієї чи іншої країни, маємо місце для ночівлі. Окрім того, часто тебе не лише годують, а дають їжу із собою… Тому за житло ми не платили у жодній країні.
— Хто ці люди? Вони також люблять подорожувати?
— Зустрічали різних людей. Були такі, які ніколи не виїжджали за межі своєї країни. Вони пізнають світ через те, що до них приїжджають туристи. Деякі самі часто подорожують, і вони розуміють, як іноді складно знайти місце для ночівлі. У Варшаві нас приймали студенти з України. У центрі Коперніка ми щось із Женею говорили (я українською мовою, а він російською), і до нас підійшов чоловік, який представився, що він із України і працює журналістом у Варшаві. Він нас сфотографував і закинув пост у фейсбук, який набрав понад 2 тисячі лайків. І потім під цим постом почали писати люди, які пропонували нам свої послуги в тій чи іншій країні. Нас запрошували до Іспанії, Австрії…
У Берліні нас гостинно зустрів програміст, який жив в Україні, а тепер переїхав на роботу до Німеччини. Він і сам подорожує постійно. У Нідерландах зупинялися у Патріка, який майже нікуди не виїздить, але постійно запрошує багато гостей. І ніхто на цьому не наживається. Це абсолютно безкоштовно. Ми дуже дивувалися і раділи, бо люди нам зустрічалися чудові і ставлення до нас прекрасне. Навіть були випадки, коли нам довіряли ключі від свого дому.
— Як ви спілкувалися з рідними? Як зв’язувалися з людьми по місцю?
— Спілкувалися по Viber, фейсбук… Щоб зателефонувати по місцю, ми просили у когось телефон. Ми часто просили телефони у перехожих. Нам без проблем їх давали, запитували, звідки ми приїхали, як справи. Саме рівень довіри нас надзвичайно вразив, бо в Україні рівень довіри на дуже низькому рівні.
— Що необхідно взяти із собою у подорож, а що варто не брати? Адже говорять, що у дорозі і голка важка.
— Дивлячись, яким способом подорожувати. Ми думали жити у наметі, подорожувати автостопом. Але вийшло так, що у нас все було цивілізованіше. У наметі ми ночували один раз, але це було у кемпінгу у Парижі (10 євро). Там видавали намети. Із своїм наметом ми провозилися, жодного разу не скориставшись. Ми набрали багато їжі (паштетів, мівіни, сардини, каші), яку можна було купити, наприклад, у Польщі чи Німеччині, дешевше, ніж в Україні. Дещо навіть привезли назад додому. Брали багато зайвого одягу, і це теж не потрібно. Достатньо пару шортів і футболок, сорочка, джемпер. Адже це літо. Достатньо невеликого туристичного рюкзака — і можна мандрувати! У нас були величезні важкі туристичні рюкзаки. Наступного разу візьмемо втричі менше.
— Які країни ви обрали для подорожі? І чому саме їх? Що цікаве побачили?
— Це були Польща, потім Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Франція, Люксембург і Чехія. Спочатку ми думали поїхати на південь через Австрію, Італію, можливо, заїхати до Барселони… Але це маршрут дуже довгий, транспорт дорожчий… А обрані країни більш прямолінійно розміщені. Ми найбільше хотіли потрапити до Нідерландів, побачити Роттердам, Амстердам. Хотіли заїхати до Парижа. Бельгія була просто по дорозі.
У Варшаві ми були у музеї Шопена. Потрапили ще й безкоштовно, оскільки був День музики. Ми обходили весь Берлін: побачили Берлінську стіну, Рейхстаг тощо. В Амстердамі пройшлися всіма канальчиками. У Роттердамі, портовому місті Нідерландів, де багато хмарочосів, нам сподобалося чи не найбільше. Там багато смачної риби. Можливо, ще й тому, що тут було сонце, гарна погода. Ми взяли велосипеди напрокат (12 євро) і весь день каталися. Ми мали заощаджені гроші. Мало витрачали на їжу і майже нічого на житло. У Бельгії (Брюссель) багато мусульман, не дуже чисто. Пробували бельгійські вафлі, пиво. Ми намагалися у кожній країні скуштувати національні страви. У Франції бачили Ейфелеву вежу, Нотрдам, Лувр. У Парижі все місто пахне парфумами. У кожній країні, в середньому, ми зупинялися по два дні.
— Чи були якісь прикрі випадки?
— Так. Ми хотіли за знижками, маючи міжнародні студентські квитки (які варто взяти із собою до Європи), пройти до Лувру, але нас не пустили. Сказали, що потрібен європейський студентський. Нам кричали навздогін: «Україна — це не Євросоюз!» Було справді прикро. Але загалом усе було дуже добре. Ми знали, куди їдемо і що хочемо побачити.
— Який у вас був бюджет?
— Гроші ми заробили самотужки. Витратили ми десь до 300 євро кожен. Розраховувалися часто карткою «Приватбанк», можна знімати і готівку.
— Чи всі люди, які вас гостинно приймали вдома, знали про Україну?
— Так, знали. Іноді навіть раділи, коли чули про Україну. До Росії у більшості ставлення було негативне.
— Куди найбільше хочеться повернутися? І куди ще хочеш поїхати?
— Роттердам у Нідерландах, Париж, Амстердам, Люксембург, Варшава. Мені дуже сподобався Берлін. Там було все інакше. Дуже багато людей різних національностей, культур, різні неформали, але ніхто нікому не заважає, не зважає на те, що про них думають інші. Там все дуже вільно, відкрито. І люди, й архітектура — все так контрастно і гармонійно водночас. У парку, де ми були, бабусі на відпочинок приїхали на велосипедах, хтось займається йогою, інші читають. В Україні таке поєднання викликає у багатьох подив, люди більш скуті. Хоча у Східному Берліні досить брудно.
Звичайно, тепер ще більше хочеться подорожувати. Дуже хочу в Австралію, США, Південну Америку, Сингапур, Японію, Скандинавію, Ісландію.
— Чи виникало бажання залишитися на навчання або роботу в одній із країн?
— Звичайно, за тих декілька днів, коли ми були у якійсь країні, ми бачили переваги у рівні і стилі життя людей, у побуті, у якості обслуговування. Люди там зовсім інші, по-іншому ставляться до життя. Цікавилися цінами на житло і вартістю навчання. Мені цікаво було б пожити деякий час у Німеччині, Франції чи Нідерландах.
— Який досвід від мандрівки ти здобув?
— Мені дуже б хотілося, аби й у нас була така ж довіра між людьми, як у Європі. Перед поїздкою ми хвилювалися. Але тепер я розумію, що подорожувати світом — просто.
— Що хочеться побажати тим, хто мріє про мандри?
— Головне — не боятися і вирішити, що ти хочеш побачити, яким способом подорожувати. Треба просто наважитися — і їхати! Шукати дешеві пропозиції на автобуси. У Європі між країнами є шалені розпродажі квитків! Треба встати з дивану і щось зробити, щоб побачити Європу. Ламайте стереотипи: подорожувати Європою дуже просто! Європа — зовсім поруч!
Лариса ГРОМАДСЬКА
коментарі