Переселенець та колишній архітектор обрав медову справу
Сергій Шмуля, нині житель села Любарці на Бориспільщині, переселенець із Донбасу, мріє реформувати одну з найконсервативніших галузей українського народного господарства.
Але спочатку він кардинально змінив своє життя і почав практично з нуля. Його історія могло б стати сюжетом захоплюючого фільму. Архітектор за освітою, він став професійним бджолярем. Уродженець Донбасу, був активним учасником Помаранчевої революції і Майдану. Тепер переселенець, який був змушений покинути свою домівку на Сході України, об'їздив півсвіту, а місцем постійного проживання обрав Бориспільщину.
Червоний Лиман, де народився співрозмовник — залізничний вузол, північні ворота Донбасу. А ще, каже, красиве, мальовниче місто з великою кількістю штучних озер. Сергій Шмуля працював головним архітектором, був автором герба міста. Пропрацював два роки і звільнився за власним бажанням. Знайомі дивувалися: ти що, хто в здоровому глузді йде з такої посади? Але він відчував, що бути чиновником не зможе, адже там потрібно мати зовсім інший стан душі. Коли його син закінчив школу, хотів вступати до Донецького індустріального університету, але батько сказав: «Ні, сину, поїхали в Київ». Щоб допомогти йому оплачувати навчання, робив ремонти, працював на будівництві. Свого житла в Києві не було, наймав квартиру. Дружина з другим сином залишалися в Червоному Лимані. Помаранчева революція застала його в Києві. На Майдані він познайомився з бджолярами і захопився цією справою. Закінчив курси в Аграрному університеті, отримав свідоцтво експерта-дорадника, став працювати в одній з громадських організацій, яка об’єднувала бджолярів. Опановуючи досвід, об’їхав майже всю Європу, був в Америці, Південній Кореї.
Про патріотизм. Сергій розмовляє виключно українською, та ще й такою вишуканою. «Це мова моєї батьківщини, моя рідна мова! Совість і гідність — речі, яких не може бути наполовину. Вони або є, або їх немає взагалі», — переконаний співрозмовник.
Досі згадує пережиті події на Сході, адже його рідний Червоний Лиман знаходиться поруч зі Слов’янськом... Каже, коли все почалося, місцева влада допомагала сепаратистам. «Коли в місто прийшли ВСУ, було тривожно. Біля нашої багатоповерхівки стояв танк. Хлопці сказали: ховайтеся, зараз будуть стріляти. Дружина переховувалася в підвалі і від обстрілів, і від референдуму, на який зганяли населення примусово, і від сусідів-сепаратистів, — розповідає. — Коли над Червоним Лиманом збили український літак, сусід, з яким ми були знайомі багато років, почав це фотографувати зі словами: «Як класно, молодці!» Моя дружина сказала: «Яка ж ти скотина!» Тоді я зрозумів, що жити там ми більше не зможемо».
Якимось дивом йому вдалося продати квартиру, а на ці гроші купити будинок у селі Любарці. А родина у бджоляра-патріота чимала: дружина, два одружені сини, три онуки.
В Україні критично ставляться до інновацій в сфері бджільництва. Промислових пасік в Україні практично немає, стверджує фахівець. Мед виробляють любителі, дрібні фермери. Водночас зацікавленість у виробництві меду та експорті солодкої продукції з України в ЄС є надзвичайно високою. Розвиток бджільництва як галузі можливий тільки на основі кооперації та нових технологій. Про потенціал українського бджільництва, неприпустимість застосування цукру та антибіотиків у догляді за бджолами, байдужість держави до галузі — наша розмова з громадським діячем, вченим, ентузіастом-практиком Сергієм Шмулею.
— Сергію Олексійовичу, чим привабила вас ця галузь?
— Бджола — це істота від Бога. Раніше на селі бджоляр був поважною людиною. Коли його викликали до суду як свідка, йому вірили на слово, він навіть не мав класти руку на Біблію!
— Ви були одним з організаторів конгресу «Апімондії» в Україні. Вважаєте це суттєвим досягненням вітчизняного бджільництва?
— Це найвідоміша подія для бджолярів світу. У 2013 році вперше в Україні відбувся конгрес такого рівня. Приїхали понад 10 тисяч делегатів зі 135 країн світу. Я був секретарем оргкомітету. Запросив і своїх земляків. Ми показували гостям наші пасіки, медоноси. Побували в середній школі у Вінниці. Це єдина школа в Україні, де замість трудового навчання викладають бджільництво. Мені хочеться розповсюдити цей досвід по всій країні, адже українське бджільництво старіє, потрібні молоді та освічені кадри.
— Якими здобутками поділилися зі світовою спільнотою українські бджолярі?
— На конгресі була цікава програма. Зокрема, я робив доповідь по технології кандидата біологічних наук Петра Яковича Хмари, з яким мені пощастило пліч-о-пліч працювати чотири роки. Він розробив інноваційну технологію захисту і лікування бджоли. Як працюють пасіки в звичайних умовах? Як тільки пригріло сонечко, матка відчула, що настала весна, і засіяла яйця. Але ж у природі ще нічого немає, медоноси не готові. Бджоли змушені годувати розплід маточним молочком, яке генерують зі свого організму. Це їх виснажує. Та ще й пасічники часто забирають весь мед, годуючи взимку бджіл цукром, який є абсолютно непридатним для їхнього шлунку. Бджола хворіє, її лікують антибіотиками. Петро Якович розробив ізолятор для маток, щоб регулювати розмноження. Доведено практикою, що за цією технологію бджола може жити не 39 діб, як зазвичай, а в 10 разів довше. Годується медом, без жодного підкорму, і виходить з зими сильною, з міцним імунітетом.
Ми зробили лабораторний аналіз меду, виробленого за цією технологією, і звичайного, який купили на ринку. У першому вміст антибіотиків був у межах норми, в другому — перебільшував її в 400 разів! В Україні понад дві тисячі бджолярів уже застосовують цю технологію. На Бориспільщині їх близько двох десятків.
— Чи бачите ви в Бориспільському районі перспективи розвитку справи?
— Наш район — екологічно чистий і перспективний в плані бджільництва. Багато різнотрав'я, соняшнику. На жаль, у районі вирізають насадження акації на дрова. І це при тому, що акацієвий мед вважається одним з найкращих!
— Нагальним питанням серед бджолярів залишається дискусія: хто повинен допомагати пасічнику та розвитку українського бджільництва?
— Відповідальними за це є три учасники: держава, бізнес і бджолярі.
Держава має створити сприятливі умови для розвитку бджільництва, запроваджувати інноваційні технології, формувати цивілізовані методи фіто-санітарного обслуговування, зокрема, захищати інтереси виробників медової продукції, наприклад, при отруєнні бджіл хімікатами. Слабкий рівень зацікавленості держави у формуванні інноваційного бджільництва простежується десятиліттями. Україна пишається історією, минулим. А потрібно дивитися в майбутнє. Сьогодні у Міністерстві аграрної політики та продовольства для бджільництва залишилося лише одне завдання — сприяння бізнесу у реалізації меду за кордон. Питаннями розвитку промислового бджільництва на основі існуючої потужної бази дрібних виробників (біля 400 тис. бджолярів) держава не займається.
— А бізнес, виявляється, зацікавлений лише у реалізації меду?
— Сучасний медовий бізнес представляє собою розгалужену мережу закупівельників, які разом із трейдерами впливають на формування закупівельної ціни меду. Закупник отримує свою маржу з кілограму меду. Особливість цього українського ноу-хау полягає в тому, що трейдери-експортери навчилися «обходити» вимоги європейських норм якості завдяки гомогенізації (змішуванню) меду різних сортів, та більше того — різної якості (в тому числі з вмістом заборонених антибіотиків). Замість того, щоб допомагати бджолярам активно запроваджувати інноваційні технології, бізнес оптом скуповує продукцію різної якості за однією мінімальною ціною.
— Ви можете назвати цифри?
— Минулого року оптова ціна меду дорівнювала в середньому у різних областях України 35 грн/кг. Тільки за січень-серпень 2017 року було експортовано 36,9 тис. т меду на $66,6 млн. У середньому розподіл прибутків був таким: виробники меду отримали $1,192 млн; держава, за рахунок податків — $26,64 млн; трейдери — $38,768 млн. Таким чином, бджоляр як виробник відчув себе приниженим двічі: і від держави, і від свого «партнера» — бізнесу. Це називається «ринкова економіка по-українськи». Де тут економіка і де ринок?
— Яку модель взаємодії між головними гравцями ринку ви пропонуєте?
— Моя мета — створення системи виробництва продукції бджільництва по всій території України шляхом об’єднання виробників у територіальні господарські осередки. У Києві створюється кластер (об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади). Така система виробництва дозволяє мінімізувати втрати на логістиці. Кожен районний осередок повинен виробити певну кількість монофлорного меду, який гарантовано йде на експорт. Бджолярі стають членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу (СОК). Працює прозора система виробництва та моніторингу якості продукції. Позитивним є факт відсутності посередників. Таким чином, кластер забезпечує всю мережу: виробництво — просування продукції — реалізація. На всіх етапах система контролюється самими учасниками, які знають один одного і повністю довіряють. Зникає проблема маржі, яку «стрижуть» перекупники.
— Але поки що пасічники не поспішають об'єднуватися в кооперативи. Чому?
— Українському бджільництву бракує розуміння симбіозу виробництва та реалізації своєї продукції в межах одної об’єднаної господарської структури. Бджоляр залишився зі своїм менталітетом одноосібника. Він добрий господар, але неохоче об’єднується у соціальні та громадські структури. Навіть у складні часи реформ, економічних випробувань та відвертого пограбування з боку бізнесу, у бджолярів спрацьовує принцип самозбереження самотужки. Бджоляр не бере приклад з бджоли, яка виживає тільки у сім’ї. Велику роль відіграє конфлікт інтересів між приватним і спільним. Тому залишається проблемним питання об’єднання українських бджолярів у господарські структури на зразок сучасних міжнародних корпорацій. Наприклад, відомий італійський кооператив «CONAPI» розпочинався з 17 членів (бджолярів) кооперативу, а сьогодні володіє 25% італійського медового бізнесу. Ще одна причина — небажання змінити совкову парадигму на прозорі стосунки. За розрахунками, додана вартість від реалізації меду перебільшувала мінімальні закупівельні ціни перекупників, що працюють по грабіжницькій схемі, у 5-7 разів! Проте навіть ці факти не переконували пасічників.
— Цього року вітчизняні пасічники зазнали великих збитків через загибель бджіл. Чому це сталося?
— Так, у всіх областях України, окрім Закарпатської, масово загинули бджоли через обробку посівів небезпечними пестицидами. Як зазначив президент Спілки пасічників України Володимир Стретович, такого масового випадку отруєння бджіл досі не було. Унаслідок отруєння загинули близько 18 тисяч бджолиних сімей. Причини — ті ж самі, про які я говорив. По-перше, фермери використовують найдешевші пестициди. Але головне — немає взаємодії між пасічниками, фермерами і місцевою владою. Пасічники не мають інформації щодо обробки полів, фермери не вважають за потрібне їх про це повідомляти. Немає відповідальності за такі дії. Це — наслідок того, що пасічники існують в окремому просторі, кожен сам по собі.
— Чи користується український мед популярністю за кордоном?
— Так, але в Європі зараз великий попит на монофлорний мед (з однієї рослини, здебільшого акацієвий, липовий, гречаний). Соняшниковий мед значно менш популярний. Проте минулого року Україна «залила» Європу саме соняшниковим медом, тож попит зараз значно зменшився. Станом на січень 2018 року були призупинені всі експортні операції, що спричинило ще більше падіння цін на закупівлю меду у бджолярів. З початком нового сезону поступово відновлюються обсяги експорту меду. Результати експорту будуть відомі в кінці року.
— Чому на Заході вважають кращим монофлорний мед?
— У Європі є певні традиції вживання монофлорнихмедів, які пов’язані з апітерапією. Споживачі зацікавлені в інноваційних продуктах з новими смаками, зростає і популярність на провідних європейських медових ринках меду з акації, конюшини, ялиці, сосни.
— Вітчизняний мед цінують у світі, але чому пасічники продають його як сировину?
— Це слушне питання. Дійсно, ми продаємо мед бочками, як сировину, тобто товар, який продається без доданої вартості.
Ціна на такий продукт, звичайно, низька. А за кордоном кооперативи розфасовують його в красиві упаковки. Відсутній український бренд, тому наш мед йде далі на ринки Європи і світу вже як продукт інших держав. Саме тому вкрай потрібне об'єднання вітчизняних пасічників в кооперативи. Тоді вони зможуть продавати свій мед як високоякісний товар під власним брендом.
Як розібратися в медовому розмаїтті
Мед із білої акації — прозорий, має тонкий і ніжний аромат. За кімнатної температури може довгий час не піддаватися кристалізації.
Мед із липи — один з найкращих, свіжо відкачаний має світло-жовтий або світло-янтарний колір, приємний
ніжний аромат квітів липи.
Малиновий мед має приємний тонкий аромат і ніжний смак. У рідкому стані прозорий, а в кристалізованому — білий з кремовим відтінком. Проявляє цінні лікувальні властивості.
Соняшниковий мед має золотистий відтінок, приємний терпкуватий смак і слабкий аромат, швидко кристалізується.
Гречаний мед — темний з коричневим відтінком, характерним сильним ароматом, гострим приємним смаком, злегка подразнює слизову оболонку горла. Містить близько 36 % глюкози і понад 40 % фруктози, підвищену кількість білків, заліза, марганцю.
Луговий мед — золотисто-жовтого, часом жовто-коричневого кольору, з приємним ароматом і смаком. Вважається корисним і лікувальним. Використовується при різних захворюваннях як лікувально-профілактичний засіб. Його називають «мед натуральний із різнотрав'я» або «травневий».
ЛИПОВИЙ мед рекомендують при застудних захворюваннях. Він має бактерицидні та потогінні властивості, тому допомагає здолати як високу температуру, так і кашель.
ЛУГОВИЙ — благотворно впливає на печінку, серце, органи дихання. Також луговий мед є хорошим антисептиком при зовнішніх шкірних захворюваннях.
ГРЕЧАНИЙ мед допомагає підвищити імунітет, незамінний при авітамінозах і анеміях. Завдяки високому вмісту заліза гречаний мед швидко відновлює сили та поповнює дефіцит корисних елементів в організмі.
ЛІСОВИЙ— допомагає стабілізувати тиск, тож він корисний для гіпертоніків.
АКАЦІЄВИЙ мед рекомендують при проблемах зі шлунково-кишковим трактом, жовчним міхуром і нирками. Мед з акації має легку жовчогінну та сечогінну властивість, тому його рекомендують вживати проти застою жовчі, утворення каменів, піску тощо. Також акацієвий мед допомагає при безсонні й заспокоює при нервових розладах.
СОНЯШНИКОВИЙ рекомендують при порушенні обмінних процесів в організмі, а також для зміцнення імунітету.
Наталія ДОЛИНА
коментарі