21 вересня Бориспіль відзначає День народження. Свято пов'язане з днем звільнення міста від фашистських загарбників, хоча історія Борисполя налічує тисячу років і він достойний того, щоб його історію вивчали.
Вулиці, що «танцюють»
На перший погляд Бориспіль — одне з багатьох міст пострадянського простору, де майже немає старовинних будівель. Невже йому понад тисячу років?
Але якщо розглянути мапу міста або подивитися на Бориспіль із висоти пташиного польоту, вимальовується інша картина. Місто за схемою будови схоже на «сонце», яким його малюють діти: з центром всередині й промінцями-вулицями, які розходяться по радіусу. На думку науковців, така будова міста свідчить про його старовинну історію.
«Система побудови населеного пункту, коли вектори сходяться в одне місце, називається радіальною. У давні часи створювалася основа — так званий дитинець. Це могло бути невеличке укріплене поселення, обгороджене валами або фортечними стінами. Вулиць як таких не було, люди ставили хати там, де зручно. Але всі обійстя тягнулися до центру — туди, де головне життя і захист від ворогів, — розповідає старший науковий працівник Бориспільського державного історичного музею Тетяна Гойда. — У Борисполі понад 20 вулиць мають «сонячний» напрямок. Поступово вулиці вирівнювалися, але і зараз, якщо подивитися на мапу, видно, що деякі з них зберегли напрямок до центру, хоч і не є рівними, а ніби «танцюють». Наприклад, вулиця, що сполучає вул. Київський Шлях з вул. Тургенєва. Її перейменовували тричі, спочатку вона називалася Козерівка. Є припущення, що ця назва виникла в VI ст. від слова «хозари» (в літописах — козари), які жили на цих землях. У 1953 році вулиця стала Червоноармійською, і нині — Європейською».
За словами Гойди, сучасна розбудова міста має лінійну структуру. Зараз у Борисполі понад 300 вулиць, але основа Борисполя залишилася такою, якою була в стародавні часи.
«На безлюдному місці церкви не будують»
Стосовно віку Борисполя питання є різні думки. Одні науковці стверджують, що місту не більше 500 років. Інші наполягають, що історія Борисполя налічує понад тисячу років. Що кажуть місцеві музейники?
«Назва міста — Бориспіль — з'явилася в 1590 році. Але історія його древня. Перша літописна згадка про місцевість, де виросло місто Бориспіль, датується 1015 роком, коли син київського князя Володимира Святославовича Борис виступив у похід на лівий берег Дніпра і зупинився біля річки Альта. Тут він і загинув від рук убивць, найнятих Святополком, який захопив великокнязівський престол. Із тієї пори місце, де прийняв мученицьку смерть Борис, називали Борисовим полем — звідси пішла назва міста. У старих літописах є цікаве свідчення про те, що Володимир Мономах побудував тут церкву, що багато значить. Адже відомо, що на безлюдному, незаселеному місці церкву не будують. Імовірно, спочатку тут було невеличке поселення або військове укріплення, яке потім перетворилося на місто», — пояснює Тетяна Гойда.
Пройдуся Європейською, зверну на Коломичівку...
Зараз топоніміка (наука, що вивчає географічні назви) вважається прерогативою кабінетних науковців. Проте це важлива галузь історії, зокрема краєзнавства, яка пов’язана із сучасністю. Перейменування старих назв, повернення споконвічних —можливість повернутися до витоків рідного краю.
«У міському музеї зібрано й систематизовано старі назви бориспільських вулиць, які були у Борисполі до середини ХХ ст. і яким не одна сотня років. Таких понад 50. Однак рішенням більшовицької влади їх було перейменовано на «ідейно відповідні». Отож назви прадавніх бориспільських вулиць, які вони носять сьогодні, утворені не природним шляхом, не історично, а адміністративним втручанням. «Ми імена своїх пращурів замінили іменами чужих людей. Воровський, Свердлов, Тельман, Патріс Лумумба — це далеко не повний перелік імен, якими перейменовували наші предковічні вулиці. У нас перервано зв’язок з предками. В отих високих світах нас нема кому захищати», — це рядки з листа Анастасії Степанівни Шульги, однієї з когорти патріотів міста. Про це розповідає Тетяна Гойда.
«Згадуємо старе»
За словами Тетяни Гойди, після прийняття Закону про декомунізацію у 2015 році, Бориспільська міська рада ухвалила рішення про перейменування 105 вулиць. Після цього мешканці чотирьох вулиць подали до суду, їх перейменування було скасовано. Так в Борисполі залишилися вулиці Воровського, Карла Маркса, Ватутіна. Також було скасовано перейменування вулиці Степана Бандери.
На думку науковців, до процесу перейменування потрібно підходити виважено, не варто йти шляхом радянського режиму і давати старим вулицям назви, що характеризують сучасні реалії, бо згодом це може викликати в суспільстві розбрат. Потрібно повернутися до історичних назв.
«Одна з найдавніших вулиць Борисполя — Коломичівка — нині має назву Івана Франка, — ділиться Тетяна Гойда. — Щодо її назви є версія, що їй дали назву чумаки (яких ще називали коломийцями), а є інша — що названа вона прізвищем першопоселенців, як і вулиця Лисичівка (зараз Маяковського), утворена за прізвищем Лисів, які колись мешкали там. Часто такі дохристиянські імена ставали прізвиськами роду, а від них — вулиць, бо вздовж них починали селитися люди. Така ж історія з вул. Європейська, яка нічого не говорить про історію міста. І таких прикладів чимало», — говорить краєзнавець.
Тетяна Гойда каже, що їй боляче чути, коли деякі мешканці критикують Бориспіль. Вона вважає, потрібно любити своє місто і робити все, щоб воно стало кращим. Адже Бориспіль —унікальний. Розташований поряд зі столицею і міжнародним аеропортом, він має всі перспективи стати більш сучасним і європейським. І його скарб — люди і багаторічна історія.
коментарі