Міжнародна спільнота 3 травня традиційно відзначає День кондитера. «Вісті» зустрілись із молодим ентузіастом, для якої це солодке мистецтво у свій час стало захопливим і досить вдалим стартапом.
Для кондитерки Світлани (прізвище дівчина попросила не називати) випікання тортів можна порівняти з медитацією. Раніше створювала ці десерти тільки для себе, бо це було її хобі, під час якого вона відпочивала душею і відволікалася від буденних турбот. Згодом, отримуючи багато схвальних відгуків під час частувань удома, жінка почала їх пекти і для продажу, дуже вже просили знайомі.
Світлана каже, коли її донечка була ще геть мала, то пекла шедеври мало, адже дитина часто потребувала її уваги. Донечка підросла, і часу творити стало більше.
— Сьогодні Єва мені допомагає, їй чотири, — всміхається Світлана. — Наприклад, ми разом збиваємо бізе, випікаємо коржі, я показую, як виліплювати із цукрової чи шоколадної мастики пелюсточки квітів чи листочки, і вона все старанно повторює. Також виливаємо різні фігурні композиції, у тому числі з шоколаду. Як-от обличчя ляльок, людей чи мультяшних героїв з допомогою молдів (особливий вид формочок). Єва, як і я, отримує величезну втіху від самого процесу й результату.
Солодкі творіння молодої майстрині, залежно від індивідуального замовлення, бувають у вигляді і замків з принцесами, і яхт, і тортів-танків, і сорочок-вишиванок, немовлят тощо. До того ж, вона робить оформлення окремих сюжетних композицій.
— Наприклад, я кілька разів пекла торт для затятих рибалок, — каже Світлана. — То солодкі декорації навколо озерця повторили традиційні химерні зарослі очерету, самого рибалку з вудкою на пеньку, а також човен, припнутий до берега, в якому плюскотів його хвостатий улов. А взагалі, набирають популярності й фототорти (між іншім і порційні), надто на якусь особливу подію, скажімо, хрестини, ювілей чи весілля.
Моя співрозмовниця ділиться, що добре заробляти на самих лише тортах можна, але для цього їх треба випікати по кілька на день. Каже, поки так не виходить навіть у дуже іменитого майстра, хіба — кілька на тиждень.
— У мене самої, а також колег по цеху у групі в Інтернеті, багато постійних клієнтів саме серед власних знайомих, а також їхніх друзів чи родичів, — ділиться насамкінець Світлана. — Великий плюс у цій справі те, що ти сам вирішуєш, зваживши сили і час, брати замовлення чи ні. А мінус авторської роботи, що дуже багато часу витрачається не на випікання чи декор, а на обговорення самого торта із замовником та підбір його можливих варіантів. Проте трапляються клієнти, які, окрім обумовленої плати, залишають іще і чайові. А як розумієте, щира радість та задоволення клієнта, а також його вдячність, додають бажання творити іще більше і краще.
Валентина ОЛІЙНИК
коментарі