Бориспільський «Колос» — це, дійсно, унікальна команда з жіночого хокею на траві на
пострадянському просторі. Свого часу колектив з невеличкого містечка шість разів вигравав золоті медалі чемпіонату СРСР, його гравчині складали основу збірної.
«Колос» тривалий час був законодавцем моди в українському жіночому трав’яному хокеї, вдало виступаючи на міжнародній арені. Про цю команду є що розповідати, адже їй немає аналогів у колишньому Союзі. «Колос» сміливо можна поставити в один ряд з вітчизняними столичними грандами з ігрових видів спорту — футбольним «Динамо», гандбольним «Спартаком», регбійним «Авіатором», хокейним «Соколом».
Як це було
Все почалося в 1980-му, в рік Олімпійських ігор у Москві, коли «Колос» під керівництвом заслуженого тренера Узбекистану Анатолія Кузнєцова дебютував у першій лізі чемпіонату СРСР. Склад команди майже повністю був сформований з гравчинь київського «Спартака», який у дебютному чемпіонаті Союзу, в 1979 році, посів останнє місце і розпрощався з класом найсильніших. Завдання на сезон були скромними — втриматися в першій лізі. Однак «Колос» стартував так жваво, що вже до кінця першого кола очолив турнірну таблицю. Натхненні вдалим початком, тренерський штаб і керівництво клубу вносять корективи у свої плани: перед хокеїстками ставиться мета посісти перше місце і вийти у вищий дивізіон. Це бориспільським дівчатам вдається!
Наступні два сезони у «Колоса» пішли на адаптацію у «вишці». А перший великий успіх прийшов у 1983 році. Зазначимо, що перед початком того сезону команда зміцнила свій кадровий потенціал. На посаду головного тренера запросили екс-наставника підмосковного «Спартака» і збірної СРСР Володимира Меньшикова. Склад підсилили — капітан збірної Союзу Нателла Краснікова, сестри Олена і Ольга Кондруцькі, які також залучалися до збірної СРСР. З Алма-Ати була запрошена лідер місцевого «Зв'язківця» Зоя Валуйська. За один сезон Меньшиков зробив неможливе. Скромний клуб з Борисполя став чемпіоном СРСР, надовго отримавши прописку серед лідерів радянського жіночого трав'яного хокею. Надалі команда ще п'ять разів (1985, 1987, 1988, 1989, 1991 рр.) ставала переможцем союзного чемпіонату. Після розпаду Союзу «Колос» багато сезонів утримував пальму першості в чемпіонаті України, радував своїх уболівальників яскравими перемогами в європейських кубках.
Що зараз
Сьогодні центром розвитку жіночого хокею в Україні вважаються Суми. В останньому чемпіонаті країни місцева «Сумчанка» посіла перше місце, бориспільський «Колос» фінішував другим. Хокеїсткам з Київщини у наш час важко конкурувати з Сумами, де владні структури не на словах зацікавлені у розвитку цього динамічного виду спорту. До речі, у цьому обласному центрі у школі №26 учителем фізкультури нині працює колишня зірка «Колоса» та збірної України, майстер спорту міжнародного классу, срібний призер кубку європейських чемпіонів Алла Котляр.
Алла Володимирівна пояснює, що хокей на траві гармонійно розвиває не лише усі групи м’язів: «ноги, руки, плечі, шию», — але ще й координацію і реакцію.
— Хокей на траві — красивий і видовищний вид спорту, що чудово підходить для фізичної активності і фізичного розвитку, змушує тримати у формі весь організм. А ще відмінність хокею на траві, що треба постійно мислити, бо доводиться тримати у голові кілька подальших варіантів своїх дій. З цим він схожий із шахами. Думаю, що для дівчаток цей вид спорту підходить прекрасно. Хочеться, щоб вони дізнавалися про нього і мерщій записувалися у секції, — зазначила Алла Володимирівна.
Жіночий хокей в Україні у порівняні з 80-90-и роками переживає спад, і, мабуть, більшість теперішніх дівчат навіть не знають про такий захоплюючий вид спорту. Алла Котляр належить до того покоління видатних хокеїсток, що виборювали славу бориспільському «Колосу» та збірній України на міжнародній арені. Знаменита спортсменка вірить, що все ж настануть часи, коли бориспільський жіночий хокей поверне собі колишню славу і писатиметься нова сторінка його успіху.
Валерій ГІРЧЕНКО
коментарі