У народі кажуть: «Мала штучка червінчик, а ціна велика». Так і в тендітної п’ятикласниці Даші Нестеренко: попри статуру справжньої Дюймовочки, вона з легкістю може принести до школи п’ять шкільних ранців. І річ тут геть не у суперсилі чи надмірному вияві фантазії. Все тому, що Даша — туристка.
Цікаво, що Даша — ровесниця міського Центру туризму. Окрім того, що народилася у свято спорту, відсвяткувала і своє 10-річчя разом з ювілеєм закладу 27 вересня цього року. Незважаючи на юний вік, учениця НВК «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. П. Чубинського вже встигла піднятися на Говерлу, двічі підкорити Писаний Камінь, що у Верховинському районі Івано-Франківської області, і достойно втриматися на лижах у Буковелі.
В міський Центр туризму та краєзнавства дівчинка прийшла, ще коли навчалася у третьому класі. Шукала себе і в гуртку з виготовлення м’якої іграшки. І в дитячій театральній студії, аж поки друг Микита не порадив відчути себе справжньою підкорювачкою вершин.
Даша записалася на гурток водного туризму і одразу з головою пірнула в своє, як зрозуміла з перших хвилин занять, середовище. Згодом спробувала себе і в пішохідному, але усвідомила: не на той шлях зайшла.
Щоправда, не все було легко і м’яко: розминка, біг, розтяжка, прес… Цілий комплекс спеціальних фізичних вправ часом збивав з ніг. Рятували ситуацію практичні заняття з веслування, які проходили в басейні ДЮСШ, а з настанням сприятливої погоди перемістилися на Олесницьке озеро.
Даша пригадує: «Триматися в спортивному катамарані не так легко, як здається. То весло з рук випадає, то здається воно мені надзвичайно великим. Але туризм — не той гурток, де ти відзаймався кілька годин і пішов собі додому. Все набагато серйозніше. Ми одна сім’я, а всі отримані навички йдуть на користь».
Тож нині Даша вже почесно веслує в середній за силою групі, підіймає на тренажерах 30 кг й сміливо розповідає про туристичні уроки від долі. Вона впевнена: друг пізнається тоді, коли йде з тобою в похід.
— Мій підйом на Говерлу в минулому році був першим у житті, — ділиться спогадами Даша. — Якби подруга Софія не затягла мене туди, я б нізащо не піднялась. Взяла мене за руку і сказала: «Дивися вгору. Назад дороги немає. Тільки вперед!» А ще завжди говорила мені, що залишилося пройти лише 20 метрів, хоч їх насправді було 200».
Справжня дружба в походах, як правило, міцнішає: і святкування днів народження гуртківців стають особливішими, і спілкування між собою приємнішим, і їжа смачнішою. До речі, куховарять юні туристи самостійно, звісно, не без допомоги викладачів. Доводиться і чергувати, і дрова рубати… Тож у таких мандрівках непомітно самі для себе дорослішають. До речі, у світі туристів існують свої табу: не ображати інших, не скупитися на добро і гарний настрій. І вчаться дівчата і хлопці цих таких необхідних у житті якостей, бо жадібний, образливий і не готовий допомогти — не турист.
На запитання, чому в її гуртку дівчат набагато більше, ніж хлопців, Даша відповіла, що прекрасну половину людства фізична підготовка приваблює, насамперед, бажанням залишатися у формі. А дівчата, як не дивно, думають про це навіть у такому юному віці.
Про романтику й красу музики Даша знає не лише із дружніх співів біля вогнища. Дівчина професійно займається музикою: грає на фортепіано. Дашина мама Ольга пригадує, що на першому прослуховуванні доньці
порекомендували зайнятися чимось іншим, бо ще була малою й претендувала на місце поруч з більш достойними кандидатами, а потім передзвонила викладачка й запросила на додаткове прослуховування. Запевнила — Даша гратиме. Сьогодні вона з інструментом на «ти», тільки непосидючість не дозволяє скрупульозно щоденно грати твори. На туристичні заняття дівчина біжить з набагато більшим азартом.
У майбутньому Даша бачить себе винятково тренером. А ще хоче відкрити притулок для тварин, як каже, без братів наших менших не може жити. Мріє дівчинка підкорити пороги річок України й зарубіжжя, піднятися на Говерлу складним шляхом і зійти на вершини найвищих хребтів за кордоном. Тож здійснення мрій і бажань талановитої Даші Нестеренко ще попереду. І побажаємо дівчинці успіхів у досягненні своєї мети!
Ольга ОГНЯНИК, фото автора
коментарі