Напередодні святкування 95-ї річниці створення Бориспільського району ми поспілкувалися з головою Бориспільської райради на актуальні теми. Владислав БАЙЧАС розповів про життя району та перспективи його розвитку.
— Владиславе Михайловичу, 2018 рік для Бориспільського району є знаковим і успішним. Знаковим, бо відзначаємо 95-річчя утворення Бориспільського району. Хоч і не ювілейний, а таки солідний вік. І успішний, бо за весь означений період район вперше має мільярдний бюджет розвитку. А це, як кажуть, не абищо. Це статус самодостатньої, фінансово сильної великої громади, яка міцно стоїть на ногах. То розкажіть читачам, куди плануєте спрямовувати народні кошти і які перспективи соціально-економічного і культурного розвитку краю.
— Не можу не погодитись з вами. Так, за десятки років розвитку району нарешті маємо такі фінансові показники і прогнози, які дають змогу значно покращити соціальну складову життя наших громадян. І це я кажу не в докір колишнім керівникам району. Ви ж розумієте, що якими б практиками і професіоналами не були керівники на місцях, їх вплив на фінансові, економічні процеси в регіонах зводиться у забезпеченні ними чіткого виконання рішень Верховної Ради України, директив Кабміну і відповідних територіальних органів на місцях. І перш за все, стратегічного курсу, який задає Президент України. Так от, саме тому стало нарешті можливим на місцях використовувати свої ж гроші, податки наших громадян, які раніше осідали зверху. Змінився Бюджетний Кодекс держави, який дав зелене світло розвитку громад. Бо Президент України Петро Порошенко, як ніхто інший, розуміє, що держава сильна тоді, коли в ній живуть заможні і щасливі люди.
Нове село
А кошти нам є куди вкладати. За 95 років наш район, як і вся країна, дуже змінився. Змінилися і люди. Революція сталася не тільки в головах, а й у побуті, у всіх сферах життя. От візьмемо наші села. Вони вже далеко не такі, як були колись. Дорогу з курявою замінив асфальт, виросли нові будинки. У селах з’явилася інфраструктура, міні- і супермаркети, працюють приватні підприємства, дитячі садочки і загальноосвітні школи, філіали музичної школи, заклади охорони здоров’я і таке інше. Це вже не класичне село з чередою корів, безмежними полями і луками. Це, можна сказати, адміністративно-територіальне новоутворення, якого ще немає у переліку адміністративно-територіальних одиниць. Але це вже село міського типу. Не селище, бо в ньому має проживати не менше 10 тисяч населення. Як до цього ставитись? Жаліти чи радіти? Думається, що і те, і інше. Бо село завжди було годувальником міста. Село давало хліб, молоко, сало і м'ясо і багато інших цінних продуктів харчування. А ще, що дуже важливо, натуральних продуктів. Я виріс у селі. Там все не таке як у місті. Там все цілюще – і роса, і вода, і повітря. Там відчуваєш простір і зв'язок з природою, і що ти її часточка. А пшеничне поле, і ти в ньому з однолітками — то взагалі щось неземне.
Трударі
Село славилося хліборобами. Без хлібороба села немає. А нема села — нема України. Сільська ж місцевість нині втрачає своє сільськогосподарське призначення. Це бачить область в особі обласної ради та облдержадміністрації. А може, і не бачить, бо не переймається питанням розвитку сільськогосподарського виробництва на Київщині. А це має бути велика державна програма відчутної допомоги селу, фермерським господарствам, всім, хто займається вирощенням сільгосппродукції, тваринництвом. Держава має опікуватися аграрним сектором економіки, як у Європі, у всіх високорозвинутих країнах світу. І у зв’язку з цим і багатьма іншими проблемами виникає питання: для кого і для чого здалися ці вже рудиментарні органи, які є гальмом у розвитку регіону. Облрада облюбувала собі стан «собаки на сіні». Сесії облради не проводяться, соціальні програми не затверджуються, а, отже, і кошти не виділяються. Ось яка склалася ситуація. У план соціально-економічного і культурного розвитку області були внесені на фінансування ряд соціальних об’єктів району — будівництво шкіл, капітальний ремонт дитячих садків і будинків культури. На виготовлення їх проектно-кошторисної документації було витрачено біля 5 млн. грн. бюджетних коштів району. Тепер, як виявляється, їх просто викинуто на вітер. Бо по вині облради і облдержадміністрації ці об’єкти не були профінансовані, так як до сесії обласної ради не дійшли. Технічна документація по будівельним нормам стала непридатною. А що далі? Велике питання, на яке область відповіді не дає.
Дороги
Споконвічне і питання доріг. Так, місцеві центральні дороги в селах погані. Район у змозі їх якісно утримувати. Проте вони знаходяться у віданні Облавтодору. І знову все упирається в обласні кабінети. Там не знають, а, мабуть, більше не хочуть передавати їх на місця. Дуже цікава ситуація. Дороги на наших землях, але нам не належать. В обласному бюджеті є великі кошти на їх утримання, та вони не використовуються. А район не вправі вкладати кошти в те, що йому не належить. На останній сесії райради депутати прийняли Звернення до Кабміну України, обминувши вже облраду, про негайне вирішення питання передачі доріг у підпорядкування району. Як нам відомо, Кабмін передав його на область. Чекаємо відповіді. Поки що не видно ні оперативності, ні зацікавленості у вирішенні цієї проблеми ні з боку облдержадміністрації, ні з боку обласної ради.
Медична галузь
Та як би там не було, а як сказав класик, «нам своє робить». То ж і в минулому році, і в поточному зміцнюємо матеріальну базу медицини. Старе гасло «Здорова нація — сильна держава» сьогодні не втратило своєї актуальності, а навпаки, стало надзвичайно гострим і важливим. Люди занепокоєні та не знають, чого чекати від нової медичної реформи. Тому районна влада робить все можливе, щоб підняти рівень первинної ланки медицини. У 2017 році Бориспільська ЦРЛ поповнилася сучасним медустаткуванням і апаратурою.
У рентгенкабінеті встановлено новий апарат, зручний для хворого будь-якої тяжкості. У цьому році клінічна лабораторія лікарні отримала гематологічний аналізатор нового класу, який швидко і якісно робить аналізи крові. До слова сказати, я вже був пацієнтом лабораторії, здав аналіз крові на біохімію. І, повірте, залишився задоволений. Я в той же день отримав результати аналізу. Завдяки новому апарату робляться і експрес-аналізи, які апарат видає одразу. І хочете вірте, хочете — ні, я вже як рік не користуюся послугами медицини в Києві, а тільки місцевими закладами охорони здоров’я. Тому я скористаюсь нагодою звернутись до жителів міста і району, які раніше не довіряли нашій лабораторії та їхали в столичні медичні заклади. Якщо вам, шановні, колись доведеться проходити обстеження та й не тільки, не витрачайте час і кошти, а йдіть у наші районні заклади медицини.
Нова апаратура з’явилася і в хірургічному відділенні, і в кабінеті фізіотерапії та функціональної діагностики. Нещодавно відкрито сучасну клініко-діагностичну лабораторію у Вороньківській СДЛ, яка дає змогу обстежувати пацієнтів на високому рівні.
У 2017 та 2018 роках на потреби медицини з районного бюджету було виділено біля 60 млн.грн.
Місто і район — одне ціле
Бориспільська ЦРЛ обслуговує жителів міста та району. Так було в усі часи. Так є і нині. І це природньо. Бо територіально місто і район — єдине ціле. У нас багато чого спільного і об’єднуючого: і медицина, і транспорт, і правоохоронні органи, і органи пенсійного забезпечення, і ще багато інших служб, які обслуговують як місто, так і район. І, звичайно, турбота про їх безперебійне і якісне функціонування має бути як з боку одних, так і з боку інших. А результатом цієї турботи має стати збереження соціальних гарантій жителів нашого краю. Найголовніше завдання влади — повертати людям їхні ж гроші — сплачені ними у бюджет податки, вкладаючи їх у ті ж дороги, медицину, освіту і таке інше. Що і робить районна влада.
Ми намагаємося вирішувати всі фінансово-господарські питання, які виникають у процесі діяльності закладу. Велика частка районного бюджету іде саме на зміцнення матеріально-технічної бази лікарні. Того ж самого, думається, хочуть і міські жителі. Та й Бюджетний Кодекс України цьому не перешкоджає. Ним не заборонено, наприклад, місту вкладати кошти в медичний заклад, який не є комунальною власністю громади, але який надає медичні послуги її жителям. Не зважати на це не можна. Інакше люди просто залишаться напризволяще. І було б і правильно, і справедливо, коли б і міська влада взяла на себе частину видатків в охорону здоров’я своїх жителів. Для району залишається незрозумілим, чому місто не вкладає кошти у ЦРЛ, де лікуються його мешканці. Для мене особисто не має різниці між жителями міста і району, ніколи не розділяв їх. Погодьтеся, громада Бориспільщини є вже об’єднаною де-факто. І лише питання часу — об’єднання де-юре. Тільки чому не розуміють цього депутати міської ради? А це вже справжні реалії нашого життя, і від них нікуди не дітися. Тож давайте, шановні обранці народу, вже зараз разом дбати і про міського, і про сільського жителя.
Нами місту запропоновано будівництво нового корпусу лікарні, який конче необхідний для нашого регіону. У цьому питанні ми йдемо на всі поступки, аж до пропозиції місту прийняти ЦРЛ у своє управління. Ми переслідуємо одну мету — забезпечити в лікарні всі умови для повноцінного, кваліфікованого і своєчасного надання медичної допомоги населенню Бориспільщини. Ми і надалі будемо спрямовувати наші зусилля на те, щоб рівень технічного забезпечення медзакладів був одним з кращих в області. Будемо вирішувати і кадрове їх забезпечення.
Освіта і культура
За останні два роки зміцнилася і матеріальна база закладів освіти. Лише за 2017 рік на розвиток освіти було виділено майже 10 мільйонів гривень. Нині матеріально-технічна база закладів освіти і дошкільного виховання є однією з кращих в області. Продовжуючи кращі традиції освітян району попередніх років, нам довіряють втілення пілотних проектів розвитку освіти в умовах її реформування. Так, ОНЗ «Щасливський НВК» працює в системі розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення початкової освіти в умовах Державного стандарту початкової загальної середньої освіти. В ОНЗ «Вороньківський НВК» першокласники навчаються за програмою «Технологія навчання учнів початкової школи «Розумники», у Процівській ЗОШ першокласники працюють на проекті «На крилах успіху».
Стало можливим і вкладення коштів у культуру району. Закуплено нову апаратуру, поступово оновлюємо сценічні костюми для аматорських хорів, придбаваємо комп’ютерну техніку.
Соціальний захист
І, звичайно, у цей непростий час велику увагу приділяємо соціальному захисту населення району. Щомісячно на виплату всіх видів соціальної допомоги спрямовується понад 5 млн. грн. і понад 14 млн. грн. на покриття виплат за житлово-комунальні послуги.
Такі позитивні зміни відбулися завдяки новій фінансовій політиці Президента України. При всіх цих позитивах не можна замовчувати бідність пенсіонерів, високу плату за комунальні послуги, подорожчання продуктів харчування, складну криміногенну обстановку. І треба сказати, що не всьому є пояснення. Не можна збагнути запропоновану і впроваджену урядом В.Гройсмана пенсійну реформу, що не задовольняє більшу частину пенсіонерів, які отримали доплату в 100 гривень. Вона не вирішила, а, навпаки, загострила пенсійну проблему і посилила недовіру до всього Уряду. Так, нам випало жити у складний час, у час реформ. Коли руйнується одна система і запускається інша. А це, на жаль, болісні процеси. І для того, щоб це пережити, а зміни зробити менш вразливими для людей, і існує влада на місцях. А сама влада, якою б вона не була, ніколи не буває хорошою. А от прагнути бути кращою за попередню — варто і потрібно. І притому на всіх рівнях — від Президента і до сільського голови.
Перспективи
І, повертаючись до вашого запитання про перспективи розвитку району, хочу сказати, що вони надзвичайно великі — від зростання економіки (маємо хороші інвестиційні пропозиції), до відродження села, де буде вигідно тримати підсобне господарство, де праця сільського трудівника буде заслужено оцінена.
Нині у всіх на слуху питання об’єднання громад. Я був і залишаюсь прихильником того, що у кожному регіоні країни є свої економічні і фінансові умови. І кожна громада повинна обрати свій шлях подальшого розвитку. Наш шлях — не ділитися, а, навпаки, об’єднатись у велику і сильну громаду Бориспільщини.
Ганна АРХИП,
фото Сергія Кручиніна
коментарі