Бориспiль
C

Головні новини

Катерина Шабан: про депутатство, свій округ та нову освіту


Катерина Шабан: про депутатство, свій округ та нову освіту

Катерина Шабан — депутат міської ради від «Об'єднання «Самопоміч» та заступник начальника управління освіти та науки Бориспільської міської ради. Працювала старшим викладачем національних політехнічних університетів Львова та Києва. Разом з чоловіком виховують двох доньок.

— Пані Катерино, почнімо з депутатської роботи. Чи не шкодуєте?
— Для мене це свого роду експеримент. Було бажання допомогти громаді міста. Розумію, що довіра і ставлення до депутатів у державі є різними. Дехто нічого не робить, лише нарікає на життя, а я прийняла рішення взяти відповідальність та спробувати змінити на краще наше місто та державу. Три роки тому взяла участь у виборах, щоб розпочати служіння громаді. Хочеться думати, що мені це вдається.

Є поширена думка — депутати всі забезпечені, їздять на дорогих машинах і далекі від звичайних людей. Щодо мене, то я ходжу пішки, як і більшість бориспільців, купую продукти в «Аеромолі» та «Супутнику», воджу дитину до школи — тобто нічого надзвичайного у моєму депутатському житті немає.
Катерина Шабан: про депутатство, свій округ та нову освіту

Вважаю себе інструментом для допомоги людям, передовсім мешканцям мого округу. Намагаюся в міру можливостей допомагати у вирішенні щоденних проблем: чи заливання підвалу будинку, чи нескошена трава у сквері, чи світло пропало. Найчастіше люди дзвонять до депутата і не важливо, чи це субота чи неділя. Кажуть, депутати не цим мають займатися, а затверджувати рішення, виділяти кошти з міського бюджету та контролювати їхнє використання. Але на практиці виходить, що робимо набагато більше.

— Ваш особистий експеримент з депутатством вдався?
— Давайте, пане Сергію, я вам дам відповідь у кінці каденції, яка ще триває (сміється). Назагал не шкодую, хоча депутатство забирає багато часу, який я хотіла б присвятити сім’ї. Намагаюся знайти баланс між родиною, роботою, виборцями. Деколи час, який я мала б присвятити дітям, я витрачаю на зустрічі з людьми і вирішення їхніх проблем.
Для мене депутатство — це досвід і нові виклики. Багато чому треба було навчитися. Допомогли практичні зайняття від «Об'єднання «Самопоміч», які акцентували ключові моменти депутатської роботи. Наприклад, на що звертати увагу в регламенті засідання ради, як має працювати міська влада, депутатські комісії, як писати запити. У цій каденції важливим є те, що ми отримали змогу допомагати соціально незахищеним людям коштами, виділеними кожному депутату на округ. Депутат, знаючи проблемні точки, сам визначає, куди направити допомогу.

— Мова йде про мільйон гривень на рік. Як ви витрачаєте ці кошти?
Мій округ — це вулиці Лермонтова, Ватутіна, Новопрорізна, Гоголя, Чубинського, Калинова, Ботанічна, пров. Гоголя та деякі інші. З багатоповерхівок є будинки — вул. Ватутіна,99, 73а і 73б, на вул. Гоголя за поліклінікою два двоповерхові будинки, недобудова на вул. Ватутіна,97.

Перш за все було бажання заасфальтувати невеличкі вулиці й провулки, які розташовані в центрі міста. Уже вдалося відремонтувати вул. Калинову та Жовтневу, пров. Новопрорізний. Зроблено капітальний ремонт асфальту по вул. Ватутіна , надана допомога у будівництві парковки на вул. Ватутіна, 99. У планах завершення благоустрою території і зеленої зони біля цих будинків. Закінчуються роботи у сквері на місці старого єврейського кладовища на вул. Ватутіна, 73 — днями прибрали територію та посіяли траву. Наступним кроком буде встановлення там спортивних тренажерів. Подібна ситуація й на вул. Новопрорізній, де цього року покладено новий асфальт. У двоповерхівках на вул. Гоголя торік було замінено вікна та вхідні двері. Цього року я виділила кошти на асфальтування прибудинкової території. Провулок Гоголя, де рік тому стався випадок пограбування, тепер освітлено і це зробить цю частину міста безпечнішою. Зроблено освітлення на вул. Калиновій, пров. Новопрорізному. Витратила кошти на два майданчики для садочків «Веселка» та №1 — понад 120 тис. грн., Деякі люди після зробленого дзвонять і дякують, і це приємно.
Катерина Шабан: про депутатство, свій округ та нову освіту

— Як вам становище в міськраді?
— Вважаю, для депутатів міської ради інтереси міста на першому місці. Звичайно, людський фактор ніхто не відміняв, тому непорозуміння присутні. Всі вони нормальні люди, люблять пожартувати і посміятися. Буває різне уявлення про одну й ту ж справу чи питання, тоді знайти консенсус важко.
— Минулого року в Борисполі говорили про ініціативу з пластунським рухом.
— Ми з депутатом Іллею Луцівом були ініціаторами заснування пластунського руху в Борисполі, була і підтримка заступника міського голови Пасенко Л.В., зустрічались з директорами шкіл, говорили про важливість виховання в дітей здорового патріотичного духу. Певні функції такого виховання виконує Бориспільський центр туризму, тому ми запропонували розпочати цей рух на їхній базі.

Основною проблемою є вихователі, щодо яких Пласт має свої внутрішні вимоги: це мають бути люди, які були в Пласті і можуть передати знання і навики іншим. У Борисполі таких немає, хоча, скажімо, в селі Гора вже створено пластунський рух. Важливим нюансом є те, що для хлопців та дівчат мають бути окремі вихователі. Чоловіки не можуть бути вихователями для дівчат і навпаки. І хоча ми намагались всіма своїми силами долучатися до розвитку цієї мережі — однак ця ідея ще потребує багато праці, щоб бути втіленою у місті.

У пластунів гарні правила: не брехати, роботу виконувати до кінця і відповідально. Бути патріотом, любити Україну і Бога. Вірність Богові пластуни виявляють справами, поводячись згідно з моральними принципами, визнають гідність людини, дбають про інших створінь, піклуються про природу. Навчаються практичних навичок: ставити намети, варити їсти, грати на гітарі, дівчата шиють костюми.

Пласт — це національна скаутська організація України, мета якої — сприяти всебічному патріотичному вихованню молоді на засадах християнської моралі. Нині «Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу та об'єднує понад 15 тисяч пластунів.

— Як вважаєте, на якому етапі побудови громадянського суспільства ми зараз знаходимося?
— Другий Майдан змінив суспільство, наше суспільство зродило багато громадських діячів. Є, звичайно, люди, які розчарувалися у владі, в Україні, молодь виїжджає. Але є й позитивні приклади. Скажімо, на Ватутіна, 73а є невелика кількість активних молодих людей, які прагнуть позитивних змін, наприклад, зробити капітальний ремонт будинку. Для цього намагаємося визначитися із управляючою компанією. До цього послуги надавав ЖЕК-1. Цими днями будемо скликати збори, щоб прийняти рішення: чи залишити ЖЕК чи обрати іншого виконавця робіт. Після цього підпишемо угоду, і вже тоді розпочнемо ремонт. Місцеві мешканці готові долучитися коштами, оскільки згідно із новим законодавством частину дає міськрада, а частину — мешканці. Оці молоді люди дають приклад старшому поколінню. Мене це тішить.

— Які ваші посадові функції як заступника начальника управління?
— Робота зі зверненнями, з батьками, листування з міністерством та департаментами області, розробка перспективної мережі, планування роботи директорів, перевірка готовності навчальних
закладів і т.д.
— З чим звертаються батьки?
— Це взаємовідносини між учнями і вчителями, або ж конкретні справи вступу у 1-й чи 10-ті класи. Сьогодні директори шкіл опинилися заручниками ситуації, коли вони мають забезпечити високий рівень навчання й комфортний учбовий процес для тих, хто хоче вчитися, а з іншого боку, сьогодні в освіті маємо перехідний етап, коли постає багато питань, що потребують вирішення, зокрема стосовно зміни нормативної бази й рішучої відмови від застарілих понять.
Катерина Шабан: про депутатство, свій округ та нову освіту

Новий закон про освіту говорить: буде початкова школа (1-4 класи), гімназія (5-9) і ліцей (10-12). Що в гімназію, що в ліцей перехід має відбуватися на конкурсних умовах, однак на практиці сьогодні ми зобов’язані переводити до 10-го класу без жодних вступних іспитів — як тоді дбати про профільність навчання?
— Який перший етап впровадження освітньої реформи?
— Нова українська школа, як і у світі, розпочинається з початкової освіти. Через місяць маленькі бориспільці прийдуть до 1-го класу. Ми подбали про обладнання, готуємо для них новий освітній простір інтелектуального та емоційного розвитку, адже їх чекає 12 років навчання.
— Це в 6-7 років підуть до школи і у 18-19 закінчать?
— Це все пов’язано з новою освітньою реформою початкової школи. У такий спосіб молоді люди, які вирішать продовжувати навчання після школи у вишах, зможуть здобути науковий ступінь бакалавра за 3 роки, а не за 4, як сьогодні. Оцей рік і переходить до школи. Із цієї причини буде зроблене відповідне профнавчання у випускних класах.
— А навчання цьогорічних першокласників чим буде відрізнятися?
— Перш за все, це всебічний розвиток дитини, де важливими елементами будуть свобода самовираження, заохочення до творчості. Цьому допомагатимуть нові меблі, одномісні парти з регульованою висотою, які можуть трансформуватись у різні форми (колом, літерою «П»), що дозволить учням та вчителям взаємодіяти, краще сприймати матеріал. Кольорові меблі, настільні ігри, інвентар, дитяча класна бібліотечка, осередок вчителя — все це принципово відрізнятиметься від того, що було раніше. Вчителі будуть мати свободу вибору у методах навчання, дидактичних матеріалах та підручниках. Задля цього освітяни брали участь у відповідних навчаннях і тренінгах, розділених на кілька етапів.

— Міські школи вже готові до прийому нових першокласників?
— У липні ми відвідали всі школи міста, тому можу сказати, що всі вони підготовані до навчального процесу. Щодо нових меблів та парт, ми завершили тендер та підписали відповідні договори — чекаємо на замовлення. Щодо нових комп’ютерів для вчителів, планшетів, дидактичних матеріалів та інтерактивних дошок — тендер триває. Нові підручники уже закуплені.

— Що із введенням в експлуатацію нової школи на вул. Робітничій?
— Юридичну особу «Бориспільський академічний ліцей» створено, директора на конкурсній основі обрано, продовжується набір вчителів. Все залежить від завершення внутрішніх будівельних робіт, тоді нова школа відчинить двері для навчання.

У ліцеї зможуть навчатись діти відповідно до територіального принципу, закріпленого у прийнятому в минулому році законі «Про освіту». Новий заклад розвантажить інші школи. За наявності вільних місць у школі зможуть навчитися школярі з інших територіальних округів.

— Джон Леннон казав, що школа навчає всього, крім того, що знадобиться у реальному житті. Що ви думаєте про це?
— Школа має давати дитині вміння та компетентні навички. Сьогодні замало забезпечувати учнів знаннями, бо вони мінливі в сучасному світі. Маємо натомість допомогти учневі стати самим собою, щоб він міг приймати самостійні рішення, робити вибір і творити свою долю. Для цього потрібна свобода вибору. Знання, які отримують сучасні учні, мають бути універсальними. Завданням школи є навчити дітей аналізувати та втілювати знання у житті. Хотілося б, щоб дітей виводили на територію школи, де вони посіють зерна і зможуть спостерігати за їх розвитком в реальності — а не лише на картинках, в теорії. Дитина має все відчути на власному досвіді, тоді легко сприймати знання. Як про це нещодавно сказала міністр Лілія Гриневич: «Слід перейти від школи, яка напихає дітей знаннями, до школи компетентностей. Діти повинні вміти критично осмислити, як навчання відіб’ється на їхньому житті».

— Як щодо реального життя? Наприклад, у школах є уроки сексуального виховання?
— Таких уроків в Борисполі немає. На моє переконання, слід звертати увагу не на сексуальність, а більш ширше виховання любові — що охоплює людину, її інтелектуальну, емоційну, сексуальну і духовну сфери. Це виховання, яке включає питання сексуальної освіти у цілісність особового дозрівання.
У інтелектуальній сфері ми передаємо точні знання. На суспільному рівні вчимо відкриватися на потреби інших. У сфері сексуальності маємо навчити відповідальності за продовження життя. Якщо в сексуальній освіті ми дамо молоді тільки знання і техніки, то зведемо людину до рівня речі й маніпуляції інстинктами. Завдяки такій освіті відділяється секс від любові, життя примітивізується, нищиться духовна сторона людини. Чи така освіта насправді потрібна?

Нещодавно в Борисполі відбулась конференція на тему: «Україна за сім’ю». Влада міста, освітяни та батьки підтримали важливість виховання сімейних цінностей, яке показує дітям красу материнства, батьківства, пошану до людини, що вчить молоду людину відповідальності та особистісної зрілості.
— Побудова сім’ї цікавить школярів пізніше, а стосунки між статями — раніше. Багато старшокласників мають досвід сексуальних відносин. Як щодо навчання їх сексуальній безпеці? Не всі батьки готові говорити про це із дитиною.
— Батьки якнайкраще знають рівень розвитку своєї дитини і можуть переказати їй інформацію так, аби це було зрозумілим для неї. Люблячі батьки серйозно сприймають проблеми дитини і здатні ставитися до неї делікатно та зрозумінням.
Після вже згадуваної мною конференції «Україна за сім’ю» ми отримали листа від учасників з проханням впровадити відповідний практичний курс на тему сімейних цінностей у школах. На основі такого курсу розроблена державна програма щодо підготовки молодих людей до подружнього життя. Програма дає відповіді на запитання, що таке любов, вірність, чесність, довіра. В курсі йдеться і про медичні аспекти. Сподіваюсь, що після відповідного обговорення та аналізу даної програми бориспільськими фахівцями, ми зможемо рекомендувати цей спецкурс для наших шкіл в рамках факультативних годин для
старшокласників.

Сергій КРУЧИНІН, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: