Бориспiль
C

i-visti.comСтара версія сайту

Головні новини

Бориспільський фотосалон із найдавнішою історією

Бориспільський фотосалон із найдавнішою історією
Попри те, що єдиний у Борисполі фотосалон у центрі не має на вході своєї автентичної вивіски «Райдуга», його чудово знають, адже той багато десятиліть на своєму історичному місці. Розмова кореспондента «Вістей» з його директором Раїсою Руденко — про будні та святкові оказії за радянської доби і зараз.

— У вас і колег чи не по сорок років стажу, фото — це справа усього вашого життя?

— Так, нинішні троє фотографів, я, Лідія Бабич і Віра Тищенко, зі спецосвітою. Я, наприклад, починала ретушером, а Галя Борщенко прийшла «чорно-білим» лаборантом, і, до слова, на автоматі вона працювала дуже швидко і якісно. Ліда, пригадую, прийшла «кольоровим» лаборантом і, попри її вроджену скромність, робота жінки теж завжди була на висоті. Узагалі, нинішній салон колись був просто маленькою лабораторією у велетенському фотосалоні (площею 240 квадратних метрів) на першому поверсі побуткомбінату. Тоді була надзвичайно потужна база і, звичайно, фахівці своєї справи. Не було такого, аби сюди не заїхали після РАЦСу чи іншої урочистої події. Взагалі, ми обслуговували не лише Бориспіль та його околиці. До нас приїздили зі Згурівки, Баришівського району і навіть Києва.

— Наскільки доступним було фото у радянський час?


— Лист з ч/б фото на документи 3х4 був по 40 копійок. А от кольорове 13х18 — 5 карбованців, але його могла собі дозволити будь-яка сім'я. Узагалі, зараз у людей скрута, та потроху знову починають приходити, аби зберегти згадку про якісь важливі етапи. Серед клієнтів старших людей мало. Сьогодні літня людина зі своєю пенсією не може собі дозволити навіть одного фото за 50 гривень. А от у моєї бабусі пенсія була 60 карбованців, та на них вона могла систематично робити світлини, міняти в хаті меблі, купувати всім онукам дарунки і навіть ще щось відкладати...

— Що можете сказати про сьогоднішні вимоги до фото на документи?

— Ми чітко знаємо і дотримуємось усіх вимог, відразу запитуючи у клієнта, для якого саме документа потрібна фотографія. А вимоги, часом, і справді бувають такі, що сміх крізь сльози. Щодо фото для нашого мігранта до США, наприклад, раніше писали «без посмішки», а зараз пишуть «нейтральний вираз обличчя». При цьому вже на шенген, наприклад, додатково треба знімати окуляри і прикраси, відкрити шию, вуха і лоб, а рот обов’язково має бути повністю закритим. Я ще мовчу про фон і розміри самого обличчя на фото. Нещодавно мала щастя спілкуватись з представниками американського посольства в Україні. Спитала, чому така кричуща несправедливість до українців? Мені відповіли, що психологу заважає працювати все, що може відволікати, а найбільше посмішка. Даруйте, але ж коли прийде сам по собі бурмило, та ще зробить «нейтральний вираз» обличчя, то його такого з країни точно ніхто не випустить! Але для українців саме такі вимоги, і з цим нічого не вдієш.

— Що найбільше запам'яталось з початку кар'єри?

— Обмін паспортів. Тоді за кожним фотографом закріплювали село. Моє було Сошників. Це зараз там багата сільрада, гарна школа, а тоді завели мене в якусь напіврозвалену хатинку з чорного входу, де прийомщиця постійно топила піч, аби ніхто не замерз. Поглянула, а в передпокої стільки старих людей понаходило, і всі вони сидять у куфайках. У бабусь уже по дві волосини, тому хусток знімати не хочуть, обурюються... Таких людей щодня було по 100-150 душ.

— Згідно з Вашими спостереженнями, якими людей бачить камера?


— Люди можуть одягати хоч 150 масок, утім у момент спрацювання фотокамери, кожен відключає напускне і стає собою. За багато років з різним стикалась: нерідко чиновники ставали простачками, а прості з вигляду люди нерідко мали вигляд міністра. Зазвичай, люди бачать себе іншими, іноді, сфотографувавшись, на сьомому десятку раптом відкривають для себе, що у них рот перекошений. Це непрофесійно, проте часом доводиться і до дзеркала підводити. Узагалі, вже з порога відзначаємо, що і від кого можна чекати, хоча достукатись порадами, аби знімок вийшов вдалим і завуалював очевидні недоліки, вдається не до всіх.

— Який він сьогодні, ваш клієнт?

— Люди дуже різні. Наприклад, нещодавно були у нас мама з дитиною. Вони тут і сідали, і лягали хвилин 40, а потім мама сказала, що все ж щось не те зі знімками, тому прийдуть іншим разом, як зачіску перероблять. І раптом: «Фі, так у вас же Canon.» І вже до доньки: «Пойдьом отсюда!» Але, звичайно, клієнти у нас головно хороші. Наприклад, є такі, які в дитинстві самі у нас тут фотографувались, а зараз приводять уже власних дітей, запитують: чи є літачок чи стільчик, в які самі сідали малими, чи хоча б пищавка, якою привертали колись їхню увагу? Останнім часом почали приности на реставрацію старі фото своїх дідів-прадідів. І, знаєте, часто ці іще дореволюційні знімки, які нам і самим приємно розглядати, бувають геть до дір потерті і порвані, що нерідко виливається у надскладну роботу, але сама ініціатива дуже гарна, бо свідчить, що у людей прокидається почуття спорідненості. Узагалі, ми дуже раді, що до нас ідуть люди, добре знають і не забувають. Користуючись нагодою, хотіли б подякувати райраді і міській владі за те, що вони підтримують нас, адже завдяки цьому ми досі тут.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Вопрос: 156+2
Ответ:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введите код:
Календар публікацій
«    Жовтень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031