Надія Семчик — директор НВК «Ліцей «Дизайн-Освіта» та депутат від політичної сили «Слуга Народу». Які сподівання мають освітяни новоствореної Бориспільської ОТГ та у чому вбачають головні проблеми освітньої галузі — у розмові з «Вістями».
— Ви стали депутатом уперше. Що можете сказати про свої враження, в тому числі від сесій?
— Я б сказала, що змінився стиль проведення сесій. Я добре пам’ятаю роботу минулого скликання — під час онлайн-трансляцій ми всі могли спостерігати постійні сварки, з’ясування стосунків, взаємні звинувачення, шоу на публіку та піар. Наразі цього немає. І це допомагає злагоджено та плідно працювати.
— Чи отримують вчителі міста обіцяні минулого року надбавки?
— Так, з 2021 року здійснюються доплати вчителям міста у розмірі 25%, а директорам шкіл та заступникам у розмірі 50%. У селах такі доплати і преміальні здійснювалися і раніше за рахунок коштів районної ради. Таким чином, зараз зарплати сільських і міських педагогів «вирівнялися». Пам’ятаю, що сільські педагоги мали побоювання, що їхні доплати уріжуть, але цього не сталося, ніхто нічого не втратив.
— Чи вдалося вирішити питання перевезення дітей та проблеми, що виникали через коронавірусні обмеження у громадському транспорті, адже карантин все ще діє?
— Так, це було перше прохання, з яким звернулися директори шкіл під час зустрічі з представниками міської влади ще наприкінці минулого року — допомогти добиратися на навчання дітям, які живуть далеко від шкіл. В зв’язку з карантинними обмеженнями водії в час пік часто виганяли учнів з автобусів, внаслідок чого вони не могли приходити до школи вчасно. Ситуація ускладнювалася під час несприятливих погодних умов. Крім того, друга зміна закінчується пізно, і поночі добиратися додому небезпечно, це хвилювало батьків. Тоді напружену ситуацію вдалося розв’язати секретарю міської ради Владиславу Байчасу, він домовився з перевізниками про перевезення дітей до шкіл.
— Як ви оцінюєте теперішній стан матеріального забезпечення закладів освіти?
— Пам’ятаю, після створення Бориспільської ОТГ ми зустрічалися з директорами сільських шкіл, і були здивовані, навіть вражені тим, що там вчасно фінансуються та робляться ремонти, а класи обладнані всім необхідним. Не всі школи Борисполя мають подібне забезпечення. Видно, що районна влада дійсно дбала про освітню галузь. А ще школи району мають свої відокремлені бухгалтерії, тоді як у Борисполі цим можуть похвалитися лише дві школи. Фінансова автономія дає змогу оперативно вирішувати щоденні питання та бути більш мобільними.
На зустрічі з освітянами, яку проводив секретар міської ради, нам пообіцяли, що протягом року в міських школах буде проведено огляд меблів, техніки, стану приміщень, щоб вивчити проблеми кожної школи. Адже комфортні умови навчання однаково важливі для вчителів і дітей — це і нормальний ремонт без обшарпаних стін, і сучасні вбиральні, і тепло в приміщеннях, і наявність роздягалень і їдалень, і працюючі електромережі та техніка. Сподіваюсь, новообраний голова теж не залишить без уваги ці питання.
— Яке питання освітньої галузі міста вважаєте вартим вирішення в найближчій перспективі?
— Дуже актуальним є питання другої зміни, яка діє в усіх школах міста, крім ЗОШ №7. На жаль, друга зміна часто знижує якість навчання, адже відомо, що людина має найбільшу працездатність у першу половину дня. Крім того, діти не мають змоги відвідувати гуртки та спортивні секції, розвивати свої таланти та здібності. Ця ситуація має вирішуватися комплексно. Ідея добудови НВК ім. К. Могилка гарна, але цього потребують і інші школи. Надзвичайно перевантажена гімназія «Перспектива» (школа №4), адже розширився район Розвилки, у центрі теж багато новобудов. Таку ж проблему мають і столичні школи, і вони вже почали її вирішувати. Наприклад, у Києві минулого року тільки за літній період шляхом добудови до існуючої школи реконструювали чотири заклади середньої освіти.
— Які ще надії освітяни покладають на нову владу?
— Школи потребують молодих спеціалістів. Щоб вони йшли працювати в навчальні заклади Борисполя, їм потрібна мотивація, заохочення. Зараз у кожній міській школі є вчителі, що приїздять щодня на роботу із сіл чи інших міст — Боярки, Переяслава, Яготина. Крім того, що шлях займає багато часу, це ще й важко. Проблему могла би вирішити програма соціального житла, яка б мотивувала працювати тут, розвиватися, а не витрачати по 4-6 годин щодня на тривалі переїзди. Як варіант, це могло б бути надання кімнати в гуртожитку чи зйомного житла або допомога в його оплаті. В розвинутих країнах комфорту праці та відпочинку надається велика увага, адже спеціаліст починає цінувати своє місце роботи, працює з більшою віддачою. Та й психологічний стан теж має велике значення — коли вчитель упевнений та має позитивний настрій, до дітей він іде з посмішкою та гарним настроєм.
коментарі