Бориспiль
C

Головні новини

Бориспіль: форпост на підступах до Києва


Бориспіль: форпост на підступах до Києва

18 вересня в Борисполі святкуємо День міста. Багато хто не знає історію місцевості та визначні події, саме тому «Вісті» вирішили відвідати Бориспільський державний історичний музей та розповісти деякі цікаві факти про наш край.

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Довідково. Рік заснування: 1015 р.
• 11 ст. — перші згадки про Бориспіль.
• 1590 р. — в документах згадується назва міста Бориспіль.
• Початок 17 ст. — землі належали магнатам Жолкевським.
• 1783 р. — Бориспільське староство стало частиною Російської імперії.
• 1802 р. — Бориспіль став волосним центром Полтавської губернії.
• 1921 р. — Бориспіль став частиною Київської губернії.
• 1923 р. — Бориспіль — центр Бориспільського району.
День міста приурочено до визволення міста від німецьких окупантів 23 вересня. День міста святкують в третю суботу вересня. Цьогоріч подія припадає на 18 вересня. З 2022 року планується організовувати святкування не лише в суботу, а і в неділю.

Історія міста

Перша літописна згадка про місцевість відноситься до 1015 року, коли на цьому місці був вбитий Борис — син Київського князя Володимира. «Важливо розуміти, що мова йде про місцевість, а не про місто, — розповідає директор Бориспільського державно-історичного музею Наталія Йова. — Тут уже були поселення. Як свідчать археологічні дослідження, люди тут жили завжди. Бо знаходимо на території дуже багато поселень — і давні трипільські, і слов’янські. Наприклад, у мікрорайоні Сині балки у нас були величезні черняхівські поселення, а саме місто виникло як форпост на підступах до Києва».

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Пам’ятки скіфської культури

Кургани для України — поширене явище. Більшість із них знаходиться на сільськогосподарських землях і зазвичай вони заховані на полях. На жаль, чимало курганів розорано. Це стародавні земляні насипи над будівлями різного призначення. В основному кургани — це надмогильні пагорби, споруди з землі, каміння, дерева над похованням. Перші з них відносяться до пізнього неоліту і енеоліту.
«Найвідоміші на території Бориспільщини кургани знаходяться на полях: під Іванковом багато, під Любарцями, — розповідає директор музею. — У районі Горобіївки, Сеньківки, Артемівки, Кучакова, там багато на полях ще залишилося. Зараз, на жаль, вони руйнуються, тому що їх розорюють, землі розпайовані. За законом їх збереження відбувається лише на державному рівні». Здебільшого це поховання скіфів-воїнів. Наприклад, цікавим є жіноче поховання, яке археологи виявили і дослідили поблизу Мирного.
«В залі археології представлена колекція, яку почав збирати перший директор музею Віктор Йова, — розповідає Алла Ярмоленко, головний зберігач Бориспільського державного історичного музею. — Він сам брав участь у цих експедиціях. Унікальна експозиція тим, що зібрана на території саме Бориспільського району.
Ми є нащадками великої войовничої скіфської держави. І на території Бориспільщини знайдено кілька жіночих поховань, у музеї вони відтворені в ескізах. Жінка-скіф’янка мала такі ж права, як чоловік, на рівні з ним захищала землю, ходила у військові походи, мала військові обладунки. Одночасно зі зброєю у неї були і прикраси, і дзеркальце — саме такі експонати є в нашому музеї». В Бориспільському державному історичному музеї маємо серед експонатів і багато стародавніх жіночих прикрас. Наприклад, намисто зі скловидної пасти, яке було знайдено на території Бориспільського району в Рогозові. Є ще унікальний експонат — скіфський казан, який реставрували кілька років тому. І, звісно, різноманітні вістря для стріл, кинджали тощо.

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Найдавніші у Бориспільському державному історичному музеї— рештки кісток мамонта, уламок бивня мамонта, зуб.

Місто при дорозі

Вся історія і сучасність — це місто при дорозі. Наразі місто з’єднує столицю зі Східною Україною. А історія заснування містечка — це було розташування між двома мегаполісами, Києвом та Переяславом.
І ось це описано у літописах: князі зупинялися тут на півдорозі, щоб перепочили коні. Ось так з часом тут виникло укріплене поселення.
Звісно, також відомою є історія про вбивство князя Бориса. Це загальновідома інформація, описана в літописі 1015 р.

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Давня Русь

Князь Володимир Мономах, який правив Руссю у першій чверті 12 ст., освятив місце, де була збудована Летська божниця (поруч із сучасною Європейською площею).
Він визнав його як місце, де було вбито князя Бориса, і поставив тут церкву. Це була перша кам’яна споруда Борисполя. Згадки про неї знаходимо в літописах.
А в документах 17 ст. є згадки про її руїни, де говориться, що з того матеріалу поляки у Києві збудували костьол.
Церква на цьому місці відбудовувалася ще не раз, аж поки в 30-х роках 20 ст. її не зруйнували більшовики. Зруйновано було тоді і дві сусідні церкви. На фундаменті Михайлівської церкви фактично стоїть ЗОШ №1.
1117 рік — рік будівництва Летської божниці. «Окрасою нашого музею є діорама «Будівництво Летської божниці ХІІ ст.», — розповідає Ярослав Костін, заступник директора з наукової роботи. — В цій експозиції бачимо споруду майбутньої церкви, княжий терем, водну смугу — річку Альта. Територія сучасного центра міста Борисполя зображена півостровом. Умовно річка протікала по Київському Шляху. Навіть до 18 ст. вона ще існувала.
Коли приїжджали археологи, ми проходили по цьому давньому городищу, вони намагалися зрозуміти, де знаходяться межі річки. В ході обстеження, дослідження, замірювання з’ясувалося, що Альта була багата на рукави, то ось якраз два рукави охоплювали городище.
Там, де зараз міська рада, один рукав йшов, а інший рукав — це вулиця Небесної Сотні.
Виходила річка там, де наразі Олесницьке озеро».

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Період Козацтва

Козацьке повстання 17 ст., Визвольна війна, утворення Бориспільської сотні — про ці та інші події на території Бориспільщини з захопленням розповідають екскурсоводи Бориспільського музею. В музеї багато представлено зброї. Показано життя козацької старшини. Один з експонатів — кахлі Сулимівського маєтку. Ядра гармат, шаблі, козацькі люльки (кожен козак власноруч виготовляв собі люльку, тому всі вони різні). Є в музеї і фрагмент одягу із сулимівських поховань. А прослідкувати родовід деяких бориспільських сімей можна по реєстру козацької сотні, у якому зафіксовано архівні дані про 194 особи.

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Архітектурна пам’ятка

У нас у с. Сулимівка є унікальна пам’ятка — Сулимівська церква, це пам’ятка архітектури 17 століття. Ця церква була збудована за життя Івана Сулими. Це одна з перших кам’яних мурованих церков на Лівобережній Україні. І наразі вона єдина, яка збереглася. Довго зберігався, але, на жаль, зруйнований маєток Сулими. В Бориспільському державному історичному музеї збереглися кахлі з цього маєтку.   

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Ремесла 

На території Бориспільщини проживали в основному ремісники та селяни, які займалися хліборобством. Активно, жваво велася торгівля хлібом. Шевці, кравці, бондарі. Гончарне виробництво у нас було тільки до 17 століття. Потім воно поступово зникло, і посуд нам уже возили з Чернігівщини. Славився Бориспіль чоботарями. Чоботи з Борисполя — це чогось вартувало.
«В Галавурові було знайдено залишки гутньої майстерні, в якій виготовляли скло, — розповідає Алла Ярмоленко, головний зберігач Бориспільського державного історичного музею. — І лише коли почалося масове виробництво скла, гутні майстерні занепали. Це сталося десь в середині 19 ст. Гутнє скло відрізняється від справжнього тим, що воно не прозоре і на ньому є всередині пухлики з повітрям, яке залишилося».
Є в музеї і старовинний човен-довбанка, періоду 19 ст., виготовлений із суцільного дерева. Його знайдено в Кийлові рибалками у річці. В таких човнах рибалили ті, хто не міг дозволити собі чогось кращого. Адже в ньому дуже не зручно було виходити на воду, тому що він не стійкий, потрібно було бути вправним, щоб не перевернутися.

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Оригінальні традиції

«Найдовше збереглася в Борисполі, хоча була на всій території України, унікальна традиція понеділкування, розповідає директор музею Наталія Йова. — Якщо згадати Івана Котляревського та його славнозвісну «Енеїду», то там маємо згадку про цю традицію: «Іди, небого, не журися, попонеділкуй, помолися, все буде так, як я сказав». Понеділкування — простий жіночий звичай: щопонеділка жінки збиралися, йшли на базар продавали різне начиння і потім збиралися та відпочивали. У понеділок вони були звільнені від всіх робіт. До речі, цей звичай зберігся в Борисполі до початку 20 ст.».
Взагалі в Борисполі жінка мала статус. До неї прислухалися, вона була господиня.
Жінки в понеділок збиралися гуртами — подруги, куми, сестри пили-відпочивали, але без розпусти.
«Як засвідчує очевидець, цей звичай жінки успадковували, — розповідає директор музею. — Навіть на сватанні обговорювали, що понеділкувати буде жінка обов’язково. «Наші баби понеділкували, так і нам заповіли», — говорили на сватанні. І понеділкували тільки заміжні жінки. І на ці їхні гурти не дозволялося входити чоловікам. А якщо він з’явиться, то його засміють та виженуть».

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Видатні постаті

Картина із зображенням Тараса Шевченка у музеї нагадує про те, що він зупинявся у Борисполі та згадував про нього у своїй поемі «Сотник». У місті він бував разів чотири, подорожуючи Україною.
Є в музеї скульптурна робота з дерева Верни, який зобразив погруддя Шевченка.
Цікава експозиція, присвячена Павлу Чубинському.
Відомий факт про Бориспіль — у роки Першої світової війни тут бував Ярослав Гашек.
У Борисполі та районі працювали та проживали письменники та поети нашого краю 20 століття. Наприклад, Петро Засенко, уроженець Любарець, Іван Солдатенко, Євген Бандуренко, Олесь Бердник, один із найвідоміших письменників-фантастів країни.
А ще Василь Швець, Микола Карпенко, Іван Чумак, Борис Мамай та інші.

Бориспіль: форпост на підступах до Києва

Творення незалежної держави

Бориспіль сьогодні — це понад 63 000 мешканці. Пережито період Великої Вітчизняної війни, післявоєнну відбудову міста, часи перебудови — всі ці періоди залишили свій відбиток в історії Борисполя. Проте наостанок хочеться згадати про те, як відбувалося створення незалежної держави на Бориспільщині восени 1991 року та святкування Дня міста Борисполя у незалежній державі.
«Рішення Верховної Ради про призупинення діяльності компартії без зволікань було виконане у Борисполі, — розповідає Ярослав Костін, заступник директора музею з наукової роботи. — 26 серпня, відразу ж після виходу відповідного Указу Президії ВР, комісія у складі заступника голови міськради В. Волошина, міськрайонного прокурора Б. Денисюка, заступника начальника МРВВС А. Максимчука та голови комісії по законодавству міськради С. Захарченка опломбувала кабінети міськкому КПУ та приміщення гаражів з автомобілями парткому. Вже у середині жовтня у звільнене приміщення міськкому партії «переселився» міськвиконком».
2 вересня у школах Бориспільщини розпочався новий навчальний рік, перший у незалежній Україні. І першим уроком став Урок України.
На початку вересня відбулася позачергова сесія Бориспільської міської ради. На порядку денному єдине питання: «Про невідкладні заходи по зміцненню державної влади і попередження антиконституційних дій в м. Борисполі».
«Перед початком сесії пролунала пропозиція на час її роботи внести до зали національний блакитно-жовтий прапор, а також підняти його на щоглі біля Будинку Рад, — розповідає Костін. — Після нетривалої дискусії депутати погодилися встановити прапор у сесійній залі, поряд з погруддям Леніна. Згадане ж питання депутати розглядали майже сім годин. У результаті депутатами ухвалено рішення, однойменне з питанням порядку денного, у якому підтримано рішення ВР УРСР про проголошення незалежності України».
Вже близько року блакитно-жовтий прапор майорів над Гнідинською школою, а після відновлення незалежності України його підняли над сільською радою Гори та у Щасливому. 8 вересня, у неділю, вже бориспільці зібралися на центральній площі — біля будинку районної та міської рад, щоб стати свідками підняття національного прапора.
За два тижні, у неділю 22 вересня, Бориспіль відзначав своє головне свято — День міста. Воно проходило під гаслом «І оживе добра слава — слава України».

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: