Бориспiль
C

Головні новини

Куди дзвонити, коли не віриш поліції?


Проблеми з відчуттям безпеки не зациклюються тільки на війні

Українці схильні довіряти тільки собі та своїй сім'ї. І аж ніяк не формальним інститутам. У такій відсутності довіри до інституцій, дещо незвично виглядає висока довіра до армії та церкви, але на цьому перелік структур з позитивним балансом є практично вичерпним.
Було би дивно, якби на такому фоні всезагальної недовіри до правоохоронців сформувався би позитивний баланс. І такого, вочевидь, не сталося. Згідно з останніми наявними даними до жодного правоохоронного органу в Україні немає позитивного балансу довіри у громадській думці (різниця оцінок між тими, хто довіряє і тими, хто не довіряє). Для Національної поліції він становить (-31%), стільки ж і до СБУ. Далі - ще гірше: МВС та ДБР — (-43%), НАБУ — (-49%), САП — (-52%).

Чому так трапилось?

Ситуація відсутності довіри до певної інституції найчастіше виникає тоді, коли запит з боку населення до певної інституції не співмірний з результатом, який ця інституція показує. За результатами опитування Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, в цілому по країні найбільший розрив між констатацією важливості проблеми та оцінкою роботи правоохоронців спостерігається за такими позиціями:

—  Поширення і вживання наркотиків (39% респондентів вважають це серйозною проблемою, тоді як лише 5% відзначають роботу правоохоронців з припинення таких злочинів).

—  Водіння автотранспорту водіями у нетверезому стані (36% вважають проблему важливою і лише 12% відзначають успішну боротьбу з нею).

—  Корупція (24% опитаних вважають серйозною проблемою, тоді як лише 2% відзначають роботу правоохоронців з припинення таких злочинів).

—  Пограбування помешкань (31% і 5% відповідно).

—  Шахрайство (23% і 5% відповідно).

—  Розбійні напади на громадян (10 і 4% відповідно).

З цього можна зробити кілька висновків. По перше, населення загалом скептичне стосовно ефективності роботи правоохоронців. По суті, ми потрапляємо у ситуацію замкнутого кола: громадяни не довіряють правоохоронним органам, водночас останнім важко буде збільшити рівень довіри навіть за умови покращення своєї роботи, оскільки показник довіри до правоохоронців формується на основі не тільки об'єктивних показників. Так, ситуацію з порядком і безпекою в рамках країни громадяни оцінюють більш песимістично ніж ситуацію у своєму місті чи мікрорайоні, відповідно, можемо говорити про те, що негативні упередження проти правоохоронних органів підсилюють самі себе і створюють ситуацію, коли неможливо забезпечити швидку зміну ставлення до цих органів.

До чого це призводить?

Без довіри до правоохоронної системи неможливо забезпечити реальну фізичну безпеку людей. А це ой як важливо. Безпека є однією з найбільш важливих цінностей для українців в концепції прав людини. Так, в опитуваннях 2016−2020 років проведених Фондом Демократичні ініціативи на замовлення Програми Розвитку ООН в Україні, цінність безпеки незмінно залишалась у трійці найбільш згадуваних, поступившись лише «свободі» та «справедливості». І це не дивно: в країні, у якій триває війна цінність безпеки просто не може артикулюватись нижче. Саме фізична безпека і виступає основною частиною загальної безпеки людини, оскільки без її забезпечення неможливо говорити про будь яку іншу сферу безпеки, будь то економічна незалежність чи ефективна система охорони здоров’я.

І проблеми з відчуттям безпеки не зациклюються тільки на війні. Українська правоохоронна система залишається вкрай неефективною і не може створити у громадян віри у безпечність середовища їхнього проживання. Більше того, безпека у контексті правоохоронних органів не може розглядатись виключно як ефективність виконання правоохоронними органами своїх обов’язків стосовно захисту прав і свобод людини та забезпечення громадського порядку й безпеки. Як би нам не хотілось думати тільки про цей аспект, не варто забувати і про інший вимір: безпеку та захищеність людини від самої правоохоронної системи. Не існує абсолютних гарантій убезпечення людини від того, щоб стати жертвою переслідувань, репресій чи катувань з боку правоохоронців. Таке може трапитись незалежно від статусу особи, її відносин з законом чи інших аспектів. І таких ситуацій в Україні трапляється вкрай багато. Загалом, 6% українців заявляли, що стикались з незаконним затриманням, більше 3% -—з обшуком без рішення суду і приблизно стільки ж з необґрунтованим застосуванням сили з боку поліції. Навіть якщо припустити, що частина респондентів неправильно зрозуміла основу таких дій, цифри все одно залишаються високими. Так, за останні роки країною прокотилась ціла серія протестних акцій проти поліцейського свавілля та з вимогами розслідувань нападів і залякування активістів, які залишились без уваги з боку правоохоронних органів.

Але на цьому перелік проблем не вичерпується. Ситуацію погіршує і той факт, що до жодного правоохоронного органу в Україні немає позитивного балансу довіри у громадській думці (різниця оцінок між тими, хто довіряє і тими, хто не довіряє). Для Національної поліції він становить (-31%), стільки ж і до СБУ. До МВС чи до ДБР — (-43%), НАБУ — (-49%), САП — (-52%). Попри тотальну недовіру до державних органів в Україні загалом, недовіра до цих інститутів, навіть у порівнянні, залишається високою.

Чи можна виправити ситуацію з відсутністю довіри та безпеки?

Хороша новина — експерти вважають, що це можливо. А погана новина — влада поки не збирається цього робити.

Для того щоб змінити ситуацію з довірою до правоохоронних органів (передовсім до поліції, оскільки з цією інституцією взаємодіє найбільша кількість громадян) потрібно почати звертати увагу, власне, на довіру до правоохоронців (неочікувано, правда?). Говорячи про поліцію, то громадянам переважно байдуже на інші критерії оцінок: скільки справ було розпочато, скільки винних притягнуто до відповідальності тощо. Основне, що важливо людям — чи почувають вони себе в безпеці завдяки діяльності поліції і чи не бояться вони звертатись до неї та не мають упереджень стосовно їхньої діяльності. Іншими словами, людям важливо бачити результат, а не спроби його відобразити під час звітування. Так, для громадян важливо, щоб наркоторгівля чи крадіжки у їхньому районі зведені до мінімуму, в той час як практично не важливо чи більше справ стосовно наркоторгівлі розкрито впродовж календарного року чи це число навпаки зменшилось. Більше того, багато критеріїв оцінки, які зараз застосовуються для атестації поліцейських відділків, є шкідливими, оскільки змушують працівників маніпулювати, або навіть відверто фальшувати такі результати. А таким спосіб організації явно не дозволяє говорити про покращення довіри.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: