Бориспiль
C

Головні новини

Внутрішніх переселенців – 6,5 мільйона. Що з ними буде?


Яка підтримка є для переселенців, скільки це коштує країні та чому треба пришвидшити їхнє працевлаштування.

Понад 11 млн українців були змушені переселитися в безпечніші області країни чи за кордон, а хтось не зміг вибратися через окупацію рашистами або знищену дорожню інфраструктуру.

Як оптимально підтримати таких людей у воєнний період?

Реалії обліку

Щоб якісно організувати підтримку внутрішньо переміщених осіб, насамперед необхідно забезпечити об’єктивний облік. Тим більше, що поняття внутрішньо переміщених осіб (ВПО) для України не нове, як і процедура їх реєстрації.

Після анексії українського Криму та окупації путінським режимом частини територій Донецької та Луганської областей у 2014 році мільйони українців були змушені покинути свої домівки.

Тоді ж ухвалили закон "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". У 2021 році на обліку перебували майже 1,5 млн таких громадян.

Оскільки порівняно з 2014 роком бойові дії відбуваються на значно більшій території України, і є новий інструмент – портал "Дія", уряд змінив старі підходи.

З 13 березня громадяни мають право подати заяву на отримання довідки про реєстрацію як внутрішньо переміщені особи (ВПО) та претендувати на отримання допомоги від держави.

Раніше для цього потрібно було зареєструватися на неокупованій території, зібравши необхідний пакет документів.

Проте, незважаючи на спрощення процедури, кількість зареєстрованих ВПО нижча за фактичну величину.

Річ у тім, що чоловіки, які змінили місце проживання, часто не реєструються як ВПО, оскільки після цього їм потрібно стати на облік у військкоматах, але мобілізуватися готові не всі.

Окремі родини не реєструються через несуттєву, за їхніми мірками, підтримку від держави, наявність доходів чи заощаджень.

Є і психологічний фактор: не всі хочуть реєструватися як ВПО через надію, що "це ненадовго", і невдовзі можна буде повернутися додому.

З цих причин подекуди не реєструються цілі родини.

Зазвичай це стосується осіб, які самі знайшли місце проживання в приватному секторі: або в родичів чи знайомих, або орендуючи житло. За суб’єктивними оцінками представників органів місцевого самоврядування, таких 70-80%.

За даними Міністерства соціальної політики, у кінці березня як ВПО зареєструвалися лише 130 тис громадян, тоді як за підрахунками Міжнародної організації міграції, такими є понад 6,5 млн осіб.

Покращити ситуацію мають додаткові канали реєстрації. Крім органів соціального захисту, за довідкою можна звернутися до центрів надання адміністративних послуг, уповноважених осіб у громаді або дистанційно через "Дію".

Проте, як показує практика, ці процеси відбуваються з великими труднощами. Доступ до реєстру ВПО мають лише міста і райцентри, а на рівні інших територіальних громад дані вносяться довго.

Це відбувається через те, що там встановлене інше програмне забезпечення – "Соціальна громада". Воно повноцінно не синхронізується з головним реєстром, і через велику завантаженість сервери просто "лежать".

Крім того, на рівні територіальних громад досі багато ручної роботи. Потрібен єдиний програмний продукт з достатньою потужністю серверів, інакше ВПО ще довго чекатимуть на реєстрацію, а отже – на допомогу.

Мотивації переміщеним особам ставати на облік сприятимуть запроваджені урядом програми підтримки.

Як допомагатиме уряд

Підтримку ВПО, яку запустив уряд, можна поділити на три напрями.

Гроші. Запроваджена щомісячна виплата по 2 тис грн кожному, хто виїхав з районів активних бойових дій. Оформлення допомоги відбуватиметься через "Дію" з виплатою на картку.

З одного боку – жодних паперів чи бюрократії. З іншого – важливо не забути сформувати електронний варіант реєстрації як ВПО у відповідній територіальній громаді для отримання допомоги з подальшим інформуванням місцевих рад.

Крім того, запроваджена щомісячна виплата 3 тис грн на дитину батькам, які через війну вимушено переїхали в безпечні регіони. Особи з інвалідністю теж отримуватимуть по 3 тис грн щомісяця.

Така підтримка коштуватиме бюджету 13 млрд грн щомісяця.

Робота. Роботодавцям виплачують по 6,5 тис грн за кожного працевлаштованого переселенця. Ці кошти бізнес витрачатиме на оплату праці таких працівників.

Це позитивний крок, оскільки саме працевлаштування ВПО повинно бути основою їх підтримки.

Особисті резерви та можливості бюджетної підтримки поступово вичерпуватимуться, тому надзвичайно важливо сприяти самозабезпеченню переміщених осіб і водночас відновлювати економіку.

Для цього внесені зміни до законодавства щодо підтримки бізнесу: знижені податки, запроваджені доступні кредити, проведена масштабна дерегуляція (декларативна система роботи та відсутність перевірок).

Якщо припустити, що третина ВПО працевлаштується, то цей напрям підтримки коштуватиме 13 млрд грн на місяць.

Житло. Запроваджена компенсація витрат на оплату комунальних послуг родинам, які безкоштовно прихистили переселенців. Розмір компенсації – близько 450 грн на місяць (14,77 грн на день) за кожного.

Уряд також планує компенсовувати громадам витрати на комунальні послуги в місцях, де надається тимчасовий прихисток (школи, дитсадки, будинки культури). Усe це коштуватиме 2 млрд грн щомісячно.

Таким чином, якщо всі родини реєструватимуться як ВПО, потреба у видатках держбюджету становитиме близько 28 млрд грн на місяць. Наразі ця сума перебільшена та малоймовірна, але з часом вона може стати реальною.

Це підтверджують масштаби виплат одноразової матеріальної допомоги (6 500 грн) в рамках програми "єПідтримка", яка діяла до кінця березня 2022 року.

Обсяг виплат за цією програмою становив 22 млрд грн, тоді як загальна кількість зареєстрованих – близько 5 млн осіб, що вимагає виплати 32,5 млрд грн.

Що далі

Основою підтримки ВПО повинно стати сприяння працевлаштуванню. Особистих резервів в таких осіб надовго не вистачить, а коштів на подолання інших викликів, пов’язаних із війною, потрібно буде все більше, що створить додаткове навантаження на державний бюджет.

Для розуміння масштабів – за весь 2021 рік на надання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання 1,5 мільйонам внутрішньо переміщених осіб направили 3 млрд грн.

Ще одним важливим напрямом є залучення ВПО до роботи на підприємствах, які переїхали у безпечніші регіони країни. За даними Мінекономіки, 178 бізнесів повністю завершили релокацію потужностей із зон бойових дій, із них 67 вже відновили роботу на нових місцях.

Це підприємства, що можуть мати гарячі вакансії, на які можна найняти саме переміщених осіб. Для цього слід налагодити комунікацію між органами, що допомагають у релокації, та органами, що реєструють ВПО.

Збираючи дані про освіту та досвід роботи ВПО і потім грамотно її комунікуючи потенційним роботодавцям, можна пришвидшити працевлаштування переміщених осіб, а отже, зменшити потребу у їх соціальному забезпеченні. У цьому можуть допомогти державні центри зайнятості, які мають отримати інформацію про трудові можливості ВПО та пропонувати їх бізнесу, що відновлює свою роботу.

Іншою великою частиною підтримки є пряма допомога ВПО. Починаючи від будівництва житла і завершуючи наданням предметів та продуктів першої необхідності.

Щодо останнього, то тут на передовій мають бути органи місцевого самоврядування, які в результаті процесу децентралізації набули достатніх повноважень та стали суттєво спроможнішими інституційно. Сьогодні вони вирішують такі завдання:

  • максимальне сприяння реєстрації ВПО;
  • створення зручних можливостей подання ВПО документів на отримання соціальних допомог;
  • надання продуктових наборів та питної води;
  • організація надання допомоги речами (наприклад, постільна білизна, засоби гігієни тощо);
  • організація надання психологічної підтримки;
  • сприяння наданню медичних послуг (налагодження контактів з сімейними лікарями, медичний огляд, відшкодування вартості життєво необхідних ліків);
  • організація надання освітніх послуг дітям дошкільного та шкільного віку, які віднесені до категорії ВПО;
  • компенсація оплати комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих у тимчасових пунктах проживання.

На деякі з цих завдань органи місцевого самоврядування вже залучають допомогу міжнародних донорів, партнерів та міст-побратимів.

Розширення такої співпраці дозволить зменшити видатки місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок власних доходів або трансфертів із держбюджету, та зберегти фінансову спроможність для подальшої підтримки життєдіяльності громади в умовах суттєвого скорочення місцевих надходжень.

Як допомога ВПО впливає на бюджет

Надання усіх згаданих видів підтримки впливатиме на доходи і видатки держбюджету та бюджетів соціальних фондів – пільги зменшуватимуть доходи, тоді як пряма допомога збільшуватиме видатки.

Щодо втрат дохідної частини бюджету, то за розрахунками Мінфіну вони суттєві. Наприклад, березневі надходження від митниці складають лише п’яту частину плану – надійшло 6,7 млрд грн, при розписі у 32 млрд грн, за ПДВ недовиконання планових показників у березні може бути близько 7 млрд грн і т. д.

Через це уряд вже зменшив фінансування непріоритетних напрямів на 107 млрд грн. Ці кошти спрямовано до резервного фонду з подальшим фінансуванням військових потреб. Компенсувати втрати надходжень уряд зможе головним чином залучаючи пільгові позики чи макрофінансову допомогу.

У таких умовах підтримка ВПО має бути обґрунтованою, а способи її надання прозорими та ефективними. З точки зору публічних фінансів тут можливі два механізми:

  • окрема велика бюджетна програма;
  • багато дрібних бюджетних програм за різними міністерствами.

Кожен із них має свої плюси та мінуси.

Перевага єдиної бюджетної програми в оперативності. Щойно з’являється новий пріоритет – кошти можна швидко перекинути туди, де вони потрібніші. А недоліком такого механізму є менша прозорість використання бюджетних коштів.

З використанням кількох бюджетних програм у різних міністерствах ситуація протилежна. Очевидною перевагою є краща прозорість та підзвітність використання бюджетних коштів. Окрім того, буде якісніше планування підтримки ВПО у конкретній сфері.

Водночас у цього варіанту є і свої вади – ускладнена координація між відомствами, а також те, що їхня "конкуренція" за фінансовий ресурс може негативно відбитися на кінцевих бенефіціарах таких бюджетних видатків – переміщених особах.

Зваживши за і проти кожного із варіантів все ж варто віддати перевагу другому – кілька дрібних програм з відомчою відповідальністю за свою сферу.

Механізм єдиної бюджетної програми вже застосовувався – мова про ковід-фонд. Як показала практика, це був не найкращий варіант із додатковими ризиками нецільового використання.

Крім того, цей варіант не дуже релевантний до підтримки ВПО, оскільки видатки будуть дуже різні за своєю суттю. А у випадку з кількома бюджетними програмами буде мати місце профільна підтримка внутрішньо переміщених осіб.

У будь-якому разі механізм підтримки ВПО важливо детально обдумати з оцінкою наслідків на тривалішу перспективу. Адже залучення фінансових ресурсів для допомоги переміщеним особам – це лише половина справи, інша, не менш важлива, – надати таку підтримку максимально ефективно.

Тарас Маршалок, Юлія Маркуц, Дмитро Андрієнко, Центр аналізу публічних фінансів та публічного управління Київської школи економіки

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: