Влітку, 2 липня 2022 року, свій 70-річний ювілей відсвяткував Анатолій Соломін, заслужений тренер України з легкої атлетики, заслужений працівник фізичної культури України, тренер Бориспільської ДЮСШ.
Анатолій Соломін от вже 5 років працює в ДЮСШ тренером з легкої атлетики (ходьба) та близько 20 років проживає в Борисполі. Зустрівшись із ним, розумієш, що таке скромна людина, адже про свої досягнення тренер майже нічого не розповідає. В основному пишається своїми вихованцями. Але нам вдалося дізнатися про життєвий шлях цієї особистості з великої літери.
Захоплений ходьбою
Захоплення спортом почалося ще в шкільні часи, вже тоді хлопець професійно займався ходьбою у відомого в ті часи Бориса Яковлева. «Мій тренер, Борис Яковлев, з яким я багато років виступав на міжнародній арені, був мені як другий батько. Під його керівництвом я став призером чемпіонатів Європи і Кубків світу, — розповідає ювіляр свою історію. — В легкій атлетиці є 4 напрямки — біг, ходьба, метання та стрибки. Я обрав ходьбу, якій присвятив все своє життя — спочатку як спортсмен, потім і в якості тренера. Після закінчення школи в 1969 році на запрошення мого тренера я приїхав до Києва, де навчався в Київському державному інституті фізичної культури. Адже саме тут я міг навчатися у еталона того часу — Володимира Голубничого, багаторазового чемпіону та призера 5-ти олімпійських ігор».
Юніором Анатолій Соломін, коли навчався в інституті фізкультури, став переможцем матчів у ФРН, які тоді мали назву матч Дружба, а тепер — Чемпіонат Європи з легкої атлетики серед юніорів. Також він був переможцем матчів з легкої атлетики СРСР-США, які відбувалися в Сакраменто, штат Каліфорнія; тоді змагання відкривав губернатор та майбутній президент США Рональд Рейган. Після цього Анатолій Соломін ще двічі був учасником матчів СРСР-США та фінішував першим у змаганнях з ходьби.
Кохання на все життя
Закінчив інститут, закохався та одружився. Майбутня дружина займалася гімнастикою. «Я 4 роки навчався з нею в одному інституті, бачив не раз за цей час, а почали спілкуватися ми з нею лише на випускному вечорі. Гімнастки у той час були як топ-моделі — найвродливіші дівчата країни, з ними всі мріяли познайомитися. А мені випала честь одружитися з найвродливішою для мене в світі гімнасткою Ганною Максименко. Зараз ми маємо двох доньок та 6 онуків, трьох хлопчиків та трьох дівчаток. Старша донька Ганна, яку ми назвали в честь дружини, народилася в 1975-му році, менша Тетяна — у 1980-му. Таким чином, у 24 роки я вже отримав квартиру в Києві та мав красуню-дружину та дитину».
Тріумфи та поразки
1980 рік був доволі трагічним для спортсмена. Анатолій Соломін був лідером збірної команди СРСР на Олімпійських іграх і доклав максимум зусиль, щоб вибороти золоту медаль на дистанції 20 кілометрів. Чоловік лідирував із величезним відривом, але перед самим фінішом його дискваліфікували за порушення правил. Складна та трагічна ситуація — адже це перша в історії світового спорту дискваліфікація явного переможця перед фінішом. Через те, що ці ігри були першими в соцтаборі, до цього часу багато хто вважає, що тут не обійшлося і без політичної складової. До цього Анатолій Соломін вже двічі був бронзовим призером світу, двічі рекордсменом світу, тобто до олімпійських ігор спортсмен підходив на гребені перемоги.
Тренерська діяльність
Анатолій Соломін — патріот України. Ще у 1988-му році, коли був тренером збірної України зі спортивної ходьби, на змаганнях, де перемогла його вихованка, замість прапора УРСР він зробив імпровізований жовто-блакитний прапор із жовтої та синьої футболок, який майорів у його руках, коли всі вітали його вихованку з перемогою.
Було розчарування у спорті, навіть звільнявся з тренерської роботи. Але потім знову повернувся до неї. Працював у Київській обласній школі вищої спортивної майстерності, що знаходиться в Броварах. Там Анатолій Соломін виростив трьох призерів чемпіонатів Європи, двоє з них стали бронзовими призерами чемпіонатів світу. Це Людмила Оляновська та Ігор Главан — заслужені майстри спорту. Потім стали призерами Едуард Забуженко, Аліна Цвілій (бориспілька, срібна призерка чемпіонату Європи у 2018 році). Загалом тренер підготував 13 майстрів міжнародного класу. Це неабиякий результат.
Руслан Дмитренко — український спортсмен-легкоатлет, рекордсмен України, який спеціалізується на спортивній ходьбі на 20 кілометрів, володар кубка Світу 2014 року, бронзовий призер чемпіонату Європи з легкої атлетики (2014), також 6 років до того, як поїхати до Донецька, займався у тренера Соломіна.
Сьогодення
Цьогоріч у легкій атлетиці два дуже важливих змагання. Одне із них — чемпіонат світу з легкої атлетики у місті Юджин у США, який завершився 24 липня. На ньому готувалася виступити одна з найкращих вихованок Анатолія Соломіна — бронзова призерка чемпіонату світу 2015 року, заслужений майстер спорту, срібний призер чемпіонату Європи, чемпіонка Європи серед молоді 29-річна Людмила Оляновська. Шкода, але одразу після того, як спортсменка прилетіла на змагання до США, на третій день вона захворіла коронавірусом, тому не приймала участі у змаганнях.
Другий спортсмен, якого тренує Соломін — Едуард Забуженко, бронзовий призер чемпіонату Європи, ще до цього задовго також захворів коронавірусом, тому не зміг приймати участь у цьогорічних змаганнях в США.
20 серпня буде чемпіонат Європи з легкої атлетики в Німеччині, в Мюнхені, Людмила Оляновська готується прийняти в них участь.
Підростаюча зміна спортсменів
5 років тому Анатолій Соломін почав тренерську діяльність в ДЮСШ — сформував групу учнів-легкоатлетів, які й наразі займаються ходьбою. Тоді це були 8-9-річні діти, а зараз це вже спортсмени-підлітки.
«Я вже зараз бачу, що заняття мають свої результати — в мене є три дуже талановиті юні спортсмени. Всього тренується 16 дітей. А от троє дуже талановиті, — розповідає Анатолій Соломін. — У нас всі тренери в ДЮСШ оптимісти, тому, незважаючи на війну, продовжуємо тренувати своїх учнів та плекаємо в них любов до спорту».
За 20 років, які Анатолій Соломін проживає в Борисполі, він був організатором чотирьох турнірів по боксу під егідою Національного олімпійського комітету. Мав друзів — видатних боксерів, яких залучав до спортивного життя в Борисполі. «Столиця України — Київ, а для мене серце України — це Бориспіль, тому я намагаюся зробити для нього те, що можу», — підкреслює тренер.
Девіз та життєве кредо Анатолія Соломіна — намагатися бути порядним та мати жагу діяти.
Наостанок зустрічі Анатолій Соломін зазначив: «Я бажаю всім дітям продовжувати тренуватися, незважаючи на те, що через війну життя багатьох розкидало по закордонах. Без жаги перемоги в спорті неможливо рухатися вперед. Тому нехай вона стає тією силою, яка приведе юних спортсменів до нових перемог».
коментарі