Бориспiль
C

Головні новини

Волонтерський запал та мужність військових: як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині


Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Під час війни кожен українець прагне долучитися до того, аби пришвидшити перемогу. Хтось втупив до лав ЗСУ або ТРО, інші займаються волонтерською діяльністю, піднімають економіку країни чи виховують дітей патріотами. Українська нація уміє об’єднуватися. Кожен на своєму місці робить те, що може. Журналіст «Вістей» долучився до команди волонтерів з Борисполя та вирушив до прикордонників, що базуються під Миколаєвом. Про поїздку, а ще зустріч із відомим бориспільцем, заслуженим артистом України, а наразі військовослужбовцем Андрієм Луценко, читайте далі.

Тисячі кілометрів до перемоги

Мені пощастило побувати в гостях у прикордонників, які захищають Україну в складі Сил оборони. Саме тут приходить усвідомлення, наскільки сильною та злагодженою є наша армія. Ти бачиш на власні очі людей, яких об’єднує холодний розум та гаряче серце. Їм ми довірили своє життя, і вони самовіддано та професійно його захищають.

Насправді від усього побаченого душу переповнює велика любов до наших воїнів та безмежна вдячність. Щоб розповісти все, бракує слів, але написати про побачене та пережите дуже важливо.

Цього разу до прикордонників у Миколаївську область їздили Денис Пільтяй та Мар’яна Ярмак з команди волонтерського об’єднання «Свої». Саме під Миколаєвом служить старший рідний брат Мар’яни, уродженець Борисполя, а нині маріуполець, заслужений артист України, а наразі військовослужбовець Андрій Луценко. До цієї команди волонтерів в поїздку долучився і журналіст «Вістей».

В цей же день, але пізно вночі, інші четверо волонтерів, серед яких Наталія Федосова, Євген Гайдай, Іван Бибик, Станіслав Козак вирушать у чергову поїздку до деокупованого міста Ізюм, що на Харківщині, з гуманітарною допомогою для мешканців та наших військових з Борисполя, частини яких розташувалися неподалік від Ізюму.

Наш ранок починається із завершенням комендантської години. О п’ятій годині, ще досвіту, потрібно вирушати на склад, де знаходиться вантаж, який планується везти до прикордонників. На підприємстві «ICE DRIVE», яке очолює директор Володимир Бондаренко, в морозильних камерах безкоштовно зберігається м’ясна продукція волонтерів. Щоб допомогти її завантажити, о 5-й ранку на підприємство приїхав працівник Сергій Мазур.
Машина, вщент переповнена допомогою, відправилась під Миколаїв. Дорога була різною. Інколи дуже гарною, без жодних вибоїн, а місцями — з ямами та небезпечними, непомітними здалеку заглибленнями від пересування важкої військової техніки. На польових дорогах було найважче, адже місцями машина їхала по суцільній грязюці чи глині.

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Коли до пункту призначення залишилося менше 10 км, нашу машину, яка зупинилася серед поля на дорозі і не могла їхати далі через перевантаження, обігнав пікап. З нього вийшов усміхнений привітний військовий, уточнив, чи не до Андрія Анатолійовича ми прямуємо, а потім разом із колегою допоміг нам розвантажити машину. Далі волонтерська допомога їхала до місця призначення на військовій машині.
На місці дислокації ми відчули на собі всю гостинність українських військових. Нас нагодували смачним обідом, а ще розповіли історію краю. Провели навіть екскурсію до славнозвісних скіфських курганів Миколаївської області.

Час пролетів швидко. Коли виїхали у зворотному напрямку, по польовій дорозі нас знову супроводжував пікап військових. Тільки наступного дня, прочитавши новини, ми зрозуміли, що потрапили до прикордонників у гарячий день, і той супровід був справжнім подарунком від військових, які хотіли убезпечити волонтерів.

Так легко жити в іншій реальності, де не стріляють, не руйнують міста та села, не вбивають. І лише провівши 1000 кілометрів та 17 годин у дорозі, побувавши там, де точаться бої, починаєш так сильно цінувати мир та прагнеш допомогти усім, чим можеш, аби лише закінчилася війна.

Людські долі

Під час дороги спілкуюся з волонтерами. 36-річний Денис Пільтяй до війни займався нерухомістю. Має родину: дружину та 6-річну доньку. З початком війни Денис відправив родину в Прагу, а сам вирішив бути корисним своїй країні. «Хотів іти воювати, але мене не взяли, тому й присвятив себе волонтерській діяльності», — говорить чоловік.

Він неодноразово здійснював поїздки на деокуповані території, але особливо запам’яталася одна. «Це була поїздка у Харків. Місто стояло в тумані та диму від ракетних ударів та вибухів. Все потрібно було робити швидко. Коли розумієш, що поруч небезпека, де і сили беруться. За 15 хвилин ми удвох із іншим волонтером розвантажили 3 тонни гуманітарної допомоги. Ще запам’яталися молоді хлопці з організації «Харків help», які займаються евакуацією людей із щойно звільнених територій. Вони безстрашно роблять свою роботу під вибухами та обстрілами, і за півроку вивезли у безпечні місця понад 6 тисяч людей. Для мене ці хлопці — приклад сміливості, відваги та наслідування».

Мар’яна Ярмак за освітою юрист. У мирному житті працювала у сфері нерухомості та інвестиційних проектах, а з початком війни стала волонтером. З міста жінка не евакуювалася, має тут стареньку маму, якій уже більше 80 років.

«Коли почалась війна, ми побачили, що допомоги потребують не тільки військові та тероборона, а й цивільні люди. Без опіки рідних, що виїхали з країни, залишилось багато людей поважного віку, інвалідів, самотніх, частково дієздатних. По «сарафанному радіо» вони знаходили наші контакти та просили допомоги, — розповідає Мар’яна Ярмак. — Перші півтора місяці небайдужі люди несли все, що було, відгукувалося багато підприємств. Із квітня попит на допомогу став настільки великим, що ми вирішили розширитися та систематизувати свою волонтерську роботу. Із командою однодумців заснували волонтерське об’єднання «Свої» та почали співпрацювати з такими великими благодійними організаціями, як фундація «Дім Рональда МакДональда» та World Food Programе. До сьогодні ми допомагаємо ВПО та людям на деокупованих територіях. Перші поїздки були в Чернігів, а також у селища неподалік Борисполя — Перемогу, Димерку, Бобрик, Квітневе, Шевченкове та інші, у Вишгородському районі — Макарів, Бородянку, Андріївку.

Якщо наразі під Борисполем не ведуться бойові дії, це не означає, що в Україні завершилася війна. Багато людей досі потребують води, їжі, ліків, тому волонтери досі потрібні. Вважаю, нашу діяльність треба продовжувати до остаточної перемоги.

Коли я бачу наших воїнів, їх позитивний настрій, це дає надію та підкріплює віру. Це не високопарні слова, а реальність, яка надихає. Коли бачиш їх, думаєш — як я можу втомитися, якщо вони не томляться в окопах, під обстрілами та вибухами. За сім місяців війни мені вперше випала нагода відвідати підрозділ старшого брата Андрія Луценка, який служить прикордонником, і це справжнє щастя».

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Ізюм — місто, яке потребує допомоги

Волонтери Наталія Федосова та ще троє чоловіків — Євген Гайдай, Іван Бибик та Станіслав Козак — на минулому тижні відвідали Ізюм. Ще під час попередньої поїздки тиждень тому тут лунали вибухи, але це не зупинило волонтерів, адже вони везли допомогу — продуктові набори від фундації «Дім Рональда Макдональда».

Під час першої поїздки волонтери заблукали, заїхали на непідконтрольну Україні територію та потрапили під обстріли. Але все обійшлося. На другу поїздку Станіслав Козак із іншими хлопцями зібрали кошти та придбали нашим військовим супутникову систему Starlink, щоб вони мали зв'язок, та разом з іншою допомогою повезли його в Ізюм. Для цивільних знову везли продуктові набори, ліки.

«Коли ти дивишся новини — це одне, а коли бачиш на власні очі цих людей та умови, в яких вони виживають, твоє серце прикипає до них і хочеться допомогти. Місто дуже зруйноване. Майже всі приватні будинки вщент рознесені. Немає ні світла, ні газу, ні зв’язку. Із 100-тисячного населення залишилося 15 тисяч. Комунальники роблять колосальну роботу. Ми їздили з різницею в тиждень, за цей час розбиту військову техніку прибрали з основної дороги, із заїздів до міста. Видно, що місто оживає. Оператори будують нові вишки для зв’язку, оскільки попередні невідновні.

Коли їдеш в такі місця, крім того, що пам’ятаєш про населення, розумієш, що тут також можуть бути і бориспільські військові. Тому ми дізналися, де є наші хлопці, і вдруге підготували допомогу і їм також. Дуже багато хлопців з Борисполя наразі воюють на харківському напрямку, зокрема, біля Ізюму», — розповідає Наталія Федосова.

Волонтери розуміють, наскільки актуальним є питання безпеки, тому дотримуються усіх розпоряджень військових. Ще одна проблема у щойно звільнених містах — це колаборанти, які мають відповісти за свої дії. А для цього потрібно не заважати військовим їх вишукувати та арештовувати, адже вони небезпечні не лише своєю позицією, їхні дії приносять смерть оточуючим. Тому наразі не в усі звільнені міста пускають людей. Адже потрібно зачистити місто від вибухівки та колаборантів. А для цього потрібен час. Все це робиться задля безпеки.

У підсумку: Про діяльність волонтерського об’єднання «Свої» легше сказати у цифрах: більше 100 тисяч проїханих кілометрів та близько 800 тонн розданих продуктових наборів.
Волонтерське об’єднання «Свої» дякує за допомогу та підтримку продуктами, паливом, складами, морозильними приміщеннями. Зроблене було б неможливим без підтримки Володимира Борисенка, Євгенія Грони, Ігоря Шалімова, Миколи Грони. Окрема подяка Василю Штефану та Олександру Напеню за складські приміщення, Олександру Кирію, Андрію Бурому, Віктору Кирію, Ігорю Островському та всій його команді, Денису Пільтяю, Івану Бибику за транспорт, погрузку-вигрузку та поїздки, директору ISE DRIVE Володимиру Бондаренку та Сергію Мазуру, підприємству «Промінь Фуд», фундації «Дім Рональда МакДональда» та всім-всім, хто причетний до справ, які пришвидшують нашу спільну перемогу.

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Волонтерський запал та мужність військових:  як «Вісті» побували в гостях у прикордонників на Миколаївщині

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
Календар публікацій
«    Грудень 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031