Вже втретє поспіль кожні 10 років Вороньківська школа відзначає подвійний ювілей. Дві події відбулися з інтервалом у 130 років — у 1842 році в містечку Вороньків було засноване початкове училище, а у 1972 році школа отримала своє нове сучасне приміщення. З цієї нагоди на початку листопада школа знову зібрала гостей.
Першопрохідці в освіті регіону
Автор цих рядків була гостем на всіх цих зустрічах як випускниця школи. І кожного разу відкривала для себе нові грані історії рідного навчального закладу, про які свого часу рідко замислювалася у круговерті шкільного життя. І у розповідь нинішню вплітаються сторінки, про які згадувалося 20 і 30 років тому.
Коли у 1842 році в містечку Вороньків було засноване початкове училище для хлопчиків з трирічним терміном навчання, того ж року сіли за парти і бориспільські школярі. Решта сільських шкіл відкрилися значно пізніше. Село Вороньків за кількістю учнів у перші роки не відставало від Борисполя, який сьогодні є майже 70-тисячним містом. У 1860 році у Воронькові навчалося 59 учнів, тоді як у Борисполі 77. У 1862 навчатися пішли вже 105 вороньківців, а у Борисполі здобували знання ті ж 59 учнів. У 1863 році приступили до навчання 112 вороньківців і 75 бориспільців. У історичних довідках 1964 року серед чотирьох найбільших приходських шкіл Полтавської губернії називали і Вороньківське училище Переяславського повіту. Цей запал першості вороньківська освіта зберігала завжди. Школа — тепер уже Вороньківський ліцей — і сьогодні залишається на передових позиціях освітнього процесу.
• Хімічний гурток, 1977 рік
• Шкільний піонерський табір, 1977 рік
Тепло зустрічі
Тепла атмосфера зустрічі розворушила спогади, пов’язані зі школою. Гості мали змогу не лише поспілкуватися між собою, з педагогами, але й залишити свої побажання.
Коровай від учнівського та педагогічного колективу вручили людям, які прославили школу та якими пишається наша держава — це Герой України Володимир Петренко та Відмінниця народної освіти Ольга Карпенко.
Герой України, кандидат технічних наук, багаторічний керівник ВАТ «Київметробуд», почесний громадянин Бориспільщини Володимир Петренко у своєму вітальному слові зазначив: «Я щасливий від того, що в історії літопису Вороньківської школи були й мої роки. Велика романтика була в тому, що за знаннями доводилося щодня їздити за 8 кілометрів. Школа випустила багато людей, які чимало зробили для того, щоб Україна процвітала».
Директор школи Сергій Марченко розповів про сьогодення школи. Зараз у ній навчається 562 учні. Працює стабільний, досвідчений колектив, який нараховує 44 педагогічних працівники. Школа має добре обладнані кабінети, комп’ютерні класи, спортивний зал, Steam-центр, спортивний майданчик зі штучним покриттям. У закладі діють музеї, екскурсоводами яких є і вчителі, і учні: музей літератури рідного краю, перша в Київській області Світлиця рідної мови, кімната-музей шкільного театру «Барвінок», музей шевченкознавства, краєзнавчий музей, краєзнавчий музей ужиткового мистецтва, музей історії школи.
• Літературний вечір, 1979 рік
• Автор статті під час навчання у Вороньківській школі
Гортаючи шкільний альбом…
Так назвала свій короткий екскурс в історію школи учитель історії Наталя Петренко.
У 1842 році було відкрито трикласну школу — там навчалися лише хлопчики, а педагогами були чоловіки.
Лише у 1889 році серед 80 учнів з’явилася перша дівчинка. Тоді ж було дозволено вчителювати і жінкам. А вже у 1893 році запрацювала церковно-приходська школа-училище для дівчат.
У 1914 році коштом земства у Воронькові відкрилася перша кам’яна школа. До 1917 року вона вже випустила 66 учнів. Перший випуск відбувся у 1939 році, а всього до Другої світової війни було випущено близько 100 учнів.
У 1941-1943 роках село перебувало в окупації. Під час війни німці, як не намагалися, так і не змогли відновити навчання у Воронькові. Відступаючи, 20-22 вересня вони спалили село та зруйнували школу. Але вже 15 жовтня навчання розпочалося в одному з уцілілих приміщень на Романкові. Холодні класи, скибочка хліба, намащена олією — реалії навчань тієї зими. Але незважаючи ні на що, у 1944 році вже відбувся перший повоєнний випуск — 48 дітей.
Відбудову школи очолив тогочасний директор Микола Кривенко. На відбудові працювали і учні, і їхні батьки. Добудували шкільні столярну і слюсарну майстерні, на площі 2,5 га заклали фруктовий сад, звели теплиці.
У 1972-му році свої двері гостинно відкрило приміщення нової школи — будівля на три поверхи і 960 місць. У перший рік вона прийняла 895 дітей, яких навчали 56 учителів. Тоді ж школі довелося виконати складну задачу — перейти на кабінетну систему. Це інноваційне рішення було визнане на загальнодержавному рівні.
Микола Володимирович Кривенко був незмінним директором школи з 1949 по 1976 рік. До 170-річного ювілею освіти йому було відкрито меморіальну дошку.
У 1976 році навчальний заклад очолив Віктор Миколайович Пихтін, який залишався на директорському посту до 2005 року. За часів його керівництва відбулося переоформлення школи та навчальних кабінетів, їх оснащення технічними засобами для навчання. Все нове, що з’являлося в галузі освіти, впроваджувалося у Вороньківській школі. Вона стала однією із передових у Бориспільському районі та Київській області. Саме у Воронькові було створено перший на Київщині телецентр, з якого у кабінети транслювалися навчальні та виховні передачі. Усі передові ідеї директора активно підтримував Михайло Якович Корніяка, який тривалий час очолював освіту Бориспільського району.
У 2016 році відбулася нова шкільна реформа. Школа одна з перших у області набула статусу опорного навчального закладу. У 2017 році привітати учнів з 1 вересня до школи приїздила тодішній Міністр освіти Лілія Гриневич.
• Святкування ювілею, 2022 рік
«Учителем школа стоїть»
«Дух учительства — це не про надавача знань. Дух учительства там, де вчаться, отримують знання. Вчаться як жити, як себе поводити, як любити своїх батьків, свою землю. Це дуже велика, дуже потужна і дуже шляхетна справа. Бажаю, щоб цей дух учительства ніколи не зникав у наших школах», — так охарактеризував основи життя Вороньківської школи під час свого виступу Микола Неруш, який свого часу очолював освіту Бориспільського району.
Любов Лозян, яка 20 років працювала інспектором освіти Бориспільщини, відзначила особливість роботи колективу, який був у школі і який зберігся до цього часу. Тут діє правило: «У нас завжди все добре. Ми все вміємо. Ми живемо, як одна сім’я». І в районі ніколи не знали про негаразди, які часом траплялися у школі.
Серед численних вітань, квітів і подарунків, з якими гості прийшли до школи, був і традиційний подарунок випускника навчального закладу, художника-анімаліста, орнітолога високого рівня Ігоря Землянських, автора ілюстрацій до книг та плакатів про природу. Зображеннями його авторства оформлено кабінет біології.
«Учителем школа стоїть» — цими словами Івана Франка ознаменувала свій виступ учитель-методист, Заслужений учитель України Надія Гриценко, зазначивши, що свого часу завдяки учителям школа відстоювала право бути українською.
«Наприкінці 19-го та початку 20-го століття у розкладі школи не було й натяку на українське читання. Вчитель Іван Омелянович Коновал, якого ми знаємо як поета Івана Вороньківського, створив молодіжний хор, який виконував українські пісні. Після арешту в школу повернутися він більше не зміг. Проте іскра любові до України, до української мови, української пісні залишилася в серцях учнів.
Репресований Іван Іванович Рожденський, повернувшись до Воронькова, разом із учнями посадив великий сад і викопав криницю на краю лісу, на виїзді з Воронькова у бік Кийлова», — розповіла про віхи повернення до українських традицій Надія Гриценко.
• У шкільному музеї
коментарі