Нещодавно Бориспільський міський голова Володимир Борисенко зустрівся з усіма місцевими ЗМІ, щоб розповісти про те, які кроки зроблено на його посаді з початку каденції, які наразі найбільші проблеми та завдання та які обіцянки вдалося втілити в життя під час головування.
— Які були основні пункти вашої передвиборчої програми та як відбувається процес втілення їх в життя?
— Я передвиборчу програму підготував власноруч, не звертався до політологів та консультантів. Основні спрямування програми були на екологію, соціальну сферу, медицину, благоустрій, культуру, транспорт.
Розпочали роботу з усіх напрямків. Станом на 2021 рік бюджет абсолютно повністю міг покривати на п’ятирічку, тобто на мою каденцію, зрушення з місця деяких питань та вирішення повністю якихось із них.
Важливою була реформа місцевого самоврядування, яка розширила наші межі аж до 18 сіл. Тому в перший рік каденції я зосередився на розвитку сіл. Ми заклали дві амбулаторії — в Рогозові (на сьогодні 95% готовності) та в Сеньківці, де амбулаторія згоріла, там була найскрутніша ситуація. Паралельно первинка працювала в амбулаторіях у громаді.
Це був час епідемії, тому на медицину (зокрема ББЛІЛ) потрібно було виділяти левову частку коштів. Важливим на той час було проектування пологового корпусу разом з лікувальним та діагностичним. На це були закладені кошти і навіть проведено тендер та розпочато роботи, нам не вистачило лише одного місяця, щоб закласти капсулу. Це мало статися в березні 2022 року, проте війна завадила цим планам.
Навіть Президент Володимир Зеленський, коли приїздив до Борисполя, ставив перед головою КОДА завдання відродити пологове відділення в Борисполі. На сьогодні судові справи із забудовником майже завершені, відбувається повернення коштів до бюджету. У нас є ідея зі старого зруйнованого пологового корпусу зробити реабілітаційну установу. Були перемовини з цього приводу із КОДА, також маємо співпрацю з австрійцями, які допомагають лікарні та хочуть долучитися до цієї справи. Вже йде стадія попереднього проектування. Ми надали їм креслення. Найбільшою проблемою, звісно, є те, що приміщення було підтоплене та має хиткий фундамент, який потрібно буде підсилювати.
Що стосується соціальної сфери, реформа в об’єднанні міністерств дала нам можливість об’єднати завдання з охорони здоров’я та соціальної сфери. Це дало можливість оптимізувати процеси та створити управління соціального захисту та охорони здоров’я.
З 2014 року для нас внутрішньо переміщені особи — це великий кластер роботи. На той момент їх було близько 4 000. На сьогодні їх офіційно близько 13000, але неофіційно — це більше 20000 людей. Саме тому робота з переміщеними особами була головною в соціальній сфері. Зараз до неї додалася робота з військовими, що потребують реабілітації.
Екологія також була в пріоритеті моєї програми, оскільки у Борисполі досі діє сміттєвий полігон. У минулому році Верховною Радою було прийнято закон про поводження з твердими побутовими відходами, в якому зазначено, що виділення земель під полігони заборонено з 2021 року, і вже з 2025 року не будуть створюватися нові. З 2027 року ми маємо перейти на закриті форми сортування сміття, а з 2030-го відкрити заводи по переробці сміття. Натомість сміттєві полігони мають бути закриті та рекультивовані.
Що стосується транспортної галузі, ми маємо місто з головною транспортною артерією — вулицею Київський Шлях. Для мене було принципово втілити в життя її реконструкцію. Завдяки острівцям безпеки на реконструйованій ділянці її аварійність знизилася майже в 3,5 рази.
Заплановане будівництво кільцевої дороги навколо Борисполя зменшить вплив на довкілля, завантаженість міських доріг, але потрібно також розуміти, що таким чином ми позбавимося доходів від проїжджих, які користуються послугами наших магазинів та закладів.
Розвиток столиці йде в руслі винесення індустріальних об’єктів за межі міста. Саме тому в нас уже є проект індустріального парку біля Епіцентру, що займатиме близько 50 га. І для цього було б добре зробити кільцеву дорогу. Це б дало нам додаткові робочі місця та розвиток економічної сфери.
Проте найбільшою проблемою нашого міста є інвестиційна непривабливість бізнесу. Нам не вдалося реалізувати ідею «Місто в сматфоні», картку бориспільця. Не вдалося розробити інвестиційний паспорт нашого міста та зробити його публічним, щоб показати, яка кількість вільної землі та якого цільового призначення, яка кількість сільськогосподарських земель, приміщень для оренди та де вони знаходяться та ін. Поки цього не зроблено.
— В передвиборчій програмі ви наголошували, що згідно правил благоустрою на одного мешканця забудованої території має припадати 20 кв метрів зелених насаджень. Чи відповідають ці цифри реальності у нашій громаді?
— Ні, не відповідають. Але я знаю, як це втілити в життя.
— Також ви зауважували, що за висадженими деревами не доглядають, внаслідок чого вони часто гинуть. Щось змінилося за час, поки ви очолюєте громаду?
— Кожне висаджене дерево одразу потрапляє на утримання тієї чи іншої установи, інколи навіть приватних, і вони за ними доглядають за певним графіком. Пам’ятаємо алею сакур на Гульківці. На жаль, дерева всохли, але ми вчасно звернулися до спеціалістів, які змогли їх реанімувати. Виявилося, що ґрунт навколо Гульківки не підходить для цього виду дерев. Потрібно було його закислити, щоб їх реанімувати. Тому в цьому році вже будемо спостерігати цвітіння сакур.
— У передвиборчій програмі ви наголошували, що «озера міста перетворилися на помийні ями». Чи покращилася ситуація? Чи виявлено причину нещодавнього масового мору риби на Олесницькому озері? Чи отримала міська рада результати досліджень?
— Дійсно, наші озера — це помийні ями. У них виведено багато фекальних труб від приватного сектора, зливна каналізація від організацій та підприємств. Це стосується і міста, і старостинських округів. На сьогодні кожне озеро проінспектоване і фекальні труби заглушені. Зразки води взято на початку моєї каденції і повторно в цьому році. Наприклад, у Рогозівському та Іванківському озерах ситуація покращилася за рахунок того, що фекалії просто перестали туди зливати.
А от загальне покращення можливе лише при комплексному підході до охорони флори та фауни. Організація роботи озера — це ціла наука. В будь-якому озері має контролюватися не тільки популяція та кількість риби, а й їхніх видів та підкласів. В озері має бути певне біоплато, природна система фільтрації.
Була проблема з очисткою Олесницького озера — його почистили трактором і не вклали кошти в правильну аерацію, не порадились із іхтіологами, не завели правильну популяцію риби та зелені, не облагородили територію зеленими насадженнями. На виході ми маємо задуху, яка відбувається раз на 5-7 років і риба гине. Мор риби наша санстанція перевірила. Зразки отримані, отруєння немає. Труби заглушено. І наразі стан води легко контролювати.
— Ви планували створити ландшафтні парки та релаксаційні зони біля озер. Чи були здійснені якісь перші кроки в цьому напрямку?
— У Нестерівці люди самостійно зробили проект благоустрою зеленої зони та виграли конкурс у програмі Громадського бюджету. Причому замість запропонованого ними 1 млн грн ми вирішили виділити 1,5 млн грн, щоб додатково встановити дитячий майданчик. Це приклад того, як у кожному мікрорайоні можна зробити зону відпочинку із зеленими насадженнями.
— Як просуваються справи із анонсованим будівництвом сміттєпереробного заводу?
— В квітні буде остаточне рішення — Фастів, Бровари чи Бориспіль стане пілотним містом для будівництва сміттєпереробного заводу. Глибоцький сміттєвий полігон — найзабрудненіше місце нашої громади, а будівництво сміттєпереробного заводу дасть можливість рекультувати та покращити там екологічну ситуацію. Найбільшою проблемою є те, що поруч знаходиться аеропорт. Проте, приміром, у Відні сміттєпереробний завод зі схожою технологією знаходиться в центрі міста і нікому не заважає.
Наразі етап передпроектної пропозиції, вже погодженої з Міністерством екології. Наразі замовлено детальний план території, вивчається вплив на довкілля, готуються громадські слухання. Якщо Бориспіль оберуть пілотним містом, виділять кошти і почнуть проектування. Це займе 6-9 місяців. Якщо в цьому році приймуть рішення щодо проектування, то в 2025 році завод почне функціонувати, лінії будуть запускатися по черзі.
— Чи вдалося здійснити наміри щодо паспортизації та інвентаризації територій?
— Паспортизація парків, скверів, зелених насаджень та доріг — велика проблема. Адже, наприклад, в паспорті доріг вказана її довжина, ширина та горизонти. І коли, приміром, виставляється тендерна документація на ремонт дороги та її асфальтування, водопониження, водовідведення, капітальний чи поточний ремонт, при відсутності паспорта маємо тендер «пальцем у небо». Через це ми витрачаємо зайві кошти. Більше того, наприклад, ливнівка може опинитись у найвищій частині дороги, оскільки вона так по проекту зроблена. Відповідно, свої функції вона не виконуватиме. Без паспорта ми не бачимо ні геології, ні геодезії. Звісно, на паспортизацію вулиці потрібні кошти. Це значна сума, але я взяв для себе за правило: ті дороги, які підлягають капітальному ремонту, спочатку проходять паспортизацію. Так було з Київським Шляхом. І в подальшому, коли будемо щось покращувати, добудовувати, розширяти, звужувати, додавати велосипедну доріжку, ми будемо менше коштів витрачати на тендер, будемо чітко знати, де горизонт, а це допоможе уникнути багатьох проблем. Також в цю паспортизацію входять проблемні ділянки, такі як перехрестя. Так само паспортизація стосується скверів, парків, зелених насаджень. Якщо дерево не знаходиться на балансі, за ним не будуть доглядати, воно може захворіти, а потім його потрібно буде зрізати. Щоб уникнути нищення дерев, робиться просторовий план розвитку нашої громади. Це не генеральний план, а значно більше. І він дуже актуальний. Адже в місті паспортизовано лише приблизно 5% вулиць та парків. Це вкрай мало.
— На початку каденції ви заявили, що нинішній склад міської ради має всі шанси увійти в історію як один із найконструктивніших. Чи не змінили своєї думки? Що скажете щодо активної зміни депутатського складу?
— Ще на початку каденції я наголошував, що бачу своєю командою 38 депутатів разом із міським головою. За кожним депутатом є тисячі виборців і нехтувати ними не можна.
Активна зміна депутатського складу має причину. Основна — відсутність їх у місті під час подій 2022-го року. Вони не несли свою функцію депутата та не працювали по округах або не відвідували пленарні засідання. У нас ці вибори відбулися за партійними списками. І партія має прерогативу — без жодних пояснень змінити депутата, призначивши наступного в списку по кількості голосів. Коли депутат не працює на окрузі, його функції бере на себе голова фракції. А це велике навантаження.
Стосовно складу та конструктивізму я недарма так сказав, адже я досить давно в місцевому самоврядуванні, ще 2010 року вперше став депутатом. Тому можу сказати, що в склад цієї каденції не увійшло жодного популіста, активного пропагандиста будь-чого. Кожен із депутатів має принаймні вищу освіту, а були раніше каденції, коли третина депутатів взагалі не мала вищої освіти. Кожен має свою історію успіху — є керівником або працює у складі команди, яка є успішною. Всі депутати розуміють, для чого прийшли. У нас є депутати і в ЗСУ. Честь їм та шана. Це Роман Заєць (партія «Наш край»), Юрій Ликов («Слуга народу»), Ілля Луців та Рустам Хамракулов («ЄС»), а ще В’ячеслав Деркач, що служить в роті охорони військкомату. Якщо депутат на передовій, я особисто беру опіку над мешканцями його округу.
— Чи задоволені ви професіоналізмом ваших заступників та чи не думали їх замінити?
— Під час війни вони показали, що можуть працювати понаднормово. Замінювати нікого з них я не планую. Ті напрямки, які зараз між ними розподілені, не перетинаються та виконуються. Адже успіх міського голови — це успіх команди.
— Нещодавно містяни обговорювали питання зарплат заступників міського голови. Чи доцільні премії у військовий час?
— З моменту повномасштабного вторгнення особисто я відмовився від всіх надбавок. І зарплата міського голови у відомостях нижча, ніж у моїх заступників. До речі, зарплата міського голови — це 16500 грн без усіх рангів, вислуг та премій. На сьогодні я її приблизно таку й отримую. Законодавством урегульоване це питання таким чином, що зарплату можна підвищити за рахунок премій. На мою думку, не може керівник отримувати зарплату нижчу за фрілансера, який сидить вдома та працює.
З іншого боку, в країні війна, і керівники не можуть отримувати надприбутки. Це питання державного рівня. У нашій громаді депутати вирішують, який процент премій отримує міський голова та заступники. І вже потім у рамках цього я можу преміювати працівників.
На мою думку, якщо бюджет з кожним роком збільшується, то і зарплата мера та заступників може збільшуватися. Ось такі прямі ринкові відносини — все повинно залежати від того, наскільки ти корисний для громади та можеш розвивати власне місто. Все повинно бути прямо пропорційно. На жаль, зараз такого немає. Хоча, можливо, це й правильно.
Що стосується виплат березня 2022 року, тоді була невизначеність, ворог був поруч і ми з депутатами прийняли рішення видати всі стимуляційні виплати, щоб жінки, особливо ті, які мають дітей, мали змогу виїхати та бути хоч якийсь час забезпеченими фінансово. Були виплати і на оздоровлення, і матеріальна допомога — було нараховано всі можливі надбавки. Ніхто не знав, що буде завтра, тому вважаю, що це рішення було правильним з точки зору норм моралі. На сьогодні той рівень зарплат та премій, які є в нашій міській раді, не перевищує норм.
Для мене зарплата міського голови не є джерелом прибутку, оскільки я йшов у владу вже далеко не бідною людиною. Я працював у бізнесі, і ті кошти дозволяють мені та моїй родині нормально себе відчувати фінансово по сьогоднішній день.
Поки не закінчиться війна, особисто я жодних премій брати не буду. Я б відмовився і від заробітної плати, але законодавче поле не дає такої можливості. Тому свою зарплату міського голови я витрачаю на волонтерство.
— Ви назвали цьогорічний бюджет бюджетом виживання. Які його найбільші статті витрат?
— Ми не досягли позначки у 105%, потрібної для бюджету розвитку. Але 100% виконання бюджету було в минулому році і планується в цьому році. Збудувати щось із нуля, наприклад, садочок, школу, лікувальний корпус, амбулаторію, реконструювати повністю парк ми не можемо. Але є об’єкти, наприклад, дві амбулаторії та дитсадок «Казка», які майже готові, на них ми закладаємо кошти, чекаємо коли дозволять капітальні видатки і ми зможемо почати роботи.
Цей рік для громади буде роком благоустрою. У нас є можливість привести сквери, парки, деякі озера, дороги до ладу (спочатку ямковий ремонт, а якщо вийде, то й капітальний). В Рогозові плануємо реалізувати проект парку, залишилося вкласти десь 30% запланованого бюджету. В Кучаківському та Іванківському старостинських округах теж займатимемося озерами. В Глибокому ще перед війною була ідея по встановленню дитячого майданчика, ми його перенесли до будинку культури, де є гарний сквер із озером, на які також було закладено кошти.
Тому цей рік в основному буде направлено на благоустрій та на акумуляцію коштів для того, щоб в 2024 році, коли, я вірю, у нас вже буде довгоочікувана перемога, почнеться відродження громади. Багато коштів залучається по грантах, зокрема, по тепломережі та водоканалу. Залучаємо кошти американців, які нам допомагають за програмою енергоефективності. Наприклад, за той рік ми залучили 80 млн грн коштів на покращення енергоефективності. Війна внесла свої корективи, але вона не має вплинути на розвиток нашої громади.
— Дороги громади потребують ремонту. Що зможемо зробити в цьому році?
— Є ідея «відкапіталити» Київський Шлях від 35 км до залізничного переїзду. Заклали для цього кошти. Є проект. Спробуємо провести тендер. Є нюанс: дорогу можна капітально ремонтувати лише на 10% від її довжини. Київський Шлях має 7 км, саме ці 700 м проходять по стандарту. Тому було закладено кошти по 400 000 грн на кожен депутатський округ та 3 млн грн коштів додатково на місто. Як показала практика на вулиці Момота, ямковий ремонт не є ефективним, часто він не тримається й року. Тому будемо брати найбільш аварійні ділянки доріг та приводити їх до ладу — міняти дорогу кластерно. На сьогодні вже укладено 38 договорів із різними організаціями, які одразу за сприятливих погодних умов почнуть свою роботу на дорогах міста.
— Вже давно йдуть розмови про зміну автобусних маршрутів міста. На якому етапі це питання?
— Нова транспортна сітка міста є. Так, маршрут №8 накатується за новим маршрутом, один з яких довгий. На сьогодні маємо 25 маршрутів, проте, на мою думку, їх потрібно 7-8.
Щоб накатати нові маршрути, потрібно повністю відмовитися від старих. Проте якщо одночасно відмовитися від старих маршрутів, це призведе до збоїв, до транспортного колапсу.
Ми звернулися до профільного інституту і нам запропонували два варіанти маршрутів. Перший варіант — робиться кільцевий маршрут з усіх існуючих близько 8 маршрутів. Єдиний мінус — необґрунтована ціна, яку доведеться піднімати. Мені б не хотілося такого варіанту.
Другий варіант вказує на іншу проблему. Бориспіль — це проїзне місто. Згідно чинного законодавства, будь-які маршрути, наприклад, з Харкова, Полтави, Березані, не мають права забирати тут пасажирів та везти до Києва, таким чином, банально забираючи хліб у наших перевізників. І це є великою проблемою. У разі, якщо весь пасажиропотік на столицю буде через місцевих перевізників, ситуація зміниться. Наприклад, 316, 317, 318 маршрути будуть мати кінцеву зупинку на автостанції і звідти без зупинок по місту везтимуть пасажирів до столиці. Так у нас відкриється можливість зробити іншу схему маршруту по Борисполю. Вона нагадуватиме павука. Маємо Київський Шлях та ряд вулиць, які перетинають його або дотикаються. Наприклад, Броварська, Запорізька, Момота, Лютнева, Головатого, Європейська, Ватутіна, Бежівка, Глибоцька та ін. Можемо зробити всі маршрути за принципом поділу міста на 4 частини-квартали. І з цих 4 кварталів усі маршрути будуть сходитися в центральну частину міста — на вул. Київський Шлях — і це дасть можливість навіть знизити вартість проїзду, тому що відстань буде коротшою. Ці маршрути не будуть перетинатися між собою. Але в столицю можна буде доїхати лише з автостанції біля ТРЦ Аеромол та з кінцевої зупинки на вул. Каховська. Це непопулярне рішення, але з часом воно принесе плоди.
Ця друга схема мені більше до вподоби. Для її втілення потрібно попрацювати з Укртрансбезпекою, залучити Київську обласну адміністрацію, адже вона надає маршрути.
Плануємо протягом цього літа перейти на нову схему маршрутів. Який з двох варіантів, ще не визначено. Є маршрути популярні та непопулярні. І при їх розподіленні між перевізниками буде зобов’язання — на два популярних маршрути додатково взяти один непопулярний. Це буде зазначено в умовах тендеру. Нові маршрути матимуть вимоги до водія, до транспортного засобу, до музики і навіть до форми одягу водія.
— На питання «Чи плануєте ви кадрові зміни у виконавчому комітеті?» на початку каденції ви відповіли: «Я планую оптимізувати штатний розклад. На мою особисту думку, він «роздутий». Наприклад, у виконавчому комітеті разом із старостами буде 29 осіб. Я планую скоротити його до 18-ти». Чи втілили ви в життя ці плани?
— Це питання можна розділити на дві частини. Тому що є виконавчий комітет як орган, в ньому дійсно було 29 чоловік. Ми зменшили його кількість до 20. Цей орган збирається раз на тиждень, ним приймаються рішення щодо матеріальної допомоги, щодо запуску опалювального сезону, щодо будь-якої надзвичайної ситуації, яка відбувається в місті тощо.
Що стосується штату міської ради, також був він дещо роздутий. Кількість управлінь у нас збільшилася, але кількість відділів, які були автономні та незалежні, підкріпили під ці управління. Згідно штатної чисельності у нас працює 121 людина, а коли я прийшов на посаду, було понад 160 працівників.
— Ви зауважували на початку каденції, що у керівний склад міської ради входить радник на платній основі і ви ще не визначилися, чи лишати цю посаду, чи відмовитися від неї взагалі та взяти три радника, але на добровільних засадах. Що вирішили з цього питання?
— На сьогодні є одна посада консультанта — її займає Дмитро Гопанчук, оскільки він був заступником міського голови з минулої каденції.
— Що побудовано в громаді за час вашої каденції?
— Майже завершили будівництво амбулаторії в Рогозові, розпочато будівництво в Сеньківці. Добудовується дитячий садок «Казка». Планується реконструкція пологового та будівництво нового лікувального корпусу.
А от в ментальному плані побудована нова структура підходу до управління містом та громадою. Додалися старостинські округи, налагоджена взаємодія між депутатським корпусом та міською владою таким чином, що депутати формують бюджет міста Борисполя спільно з міським головою та виконавчим комітетом.
— Часто політики прописують у своїх передвиборчих програмах такі обіцянки, які не підпадають під компетенцію їх майбутньої посади. Чи були у вас такі обіцянки? Що ви сьогодні, у 2023 році, обіцяєте виборцям виконати до кінця своєї каденції?
— Я намагався нічого не обіцяти. Але навіть ті аспекти діяльності, на які не впливає міський голова, наприклад, відсутність світла у місті, це моя проблема. Посада голови передбачає й таку співпрацю. Наприклад, обіцянка з приводу аквапарку була не в моїй компетенції. Але я маю право знайти інвестора, який захоче його побудувати в нашому місті. Перед війною на одній із сесій була презентація одного з таких інвесторів. Немає нічого простішого, ніж пообіцяти. Проте нового обіцяти не хочеться. Хоча в мене наразі є ряд ініціатив, але я їх планую презентувати, коли буду впевнений в їх реалізації на 90%. Потрібно відштовхуватися від бажань та потреб громади.
— Як вважаєте, що після закінчення війни першочергово потрібно буде зробити для покращення життя громади?
— Потрібно буде очистити владу, мають відбутися вибори на всіх рівнях. Нам буде потрібно зробити велике відновлення. Я вірю, що наше місто не постраждає від руйнувань. Перед нами буде виклик — допомогти відновлювати постраждалі деокуповані міста та села. Ті генератори, що ми придбали під час війни, навіть людські ресурси, потрібно буде направити в ті міста, які потребують першочергового відновлення через війну. І це буде правильно. Я вірю, що наші генератори поїдуть в Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ і будуть відновлювати їхню інфраструктуру. Згуртувавшись разом, за кілька років відбудуємо всю країну.
— Чи плануєте балотуватися наступного разу та на яку посаду?
— Я маю плани на політичне майбутнє. Свого часу балотувався депутатом до Верховної Ради. Я не обмежую себе посадою міського голови чи депутата ВР. Є ще робота в міністерствах, КМУ. Я дуже хочу працювати в команді однодумців та бути частиною великого механізму, який буде рухати Україну після закінчення війни в бік євроінтеграції.
коментарі