Хай здійсниться правосуддя! Fiat iustitia!
Нещодавно журналіст «Вістей» завітав до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, щоб поспілкуватися з його новим керівником Дмитром Ткаченком та дізнатися про судочинство на Бориспільщині.
Досьє: Дмитро Ткаченко — новий голова Бориспільського міськрайонного суду. Народився у м. Кременчук на Полтавщині в 1985 році в родині вчителів музики. Після навчання в гімназії вступив до Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого в Харкові на факультет підготовки кадрів до органів прокуратури. Працював на дочірньому підприємстві НАК «Нафтогаз» України головним фахівцем, захищав інтереси компанії в господарських судах.
Після цього з 2008 по 2010 рік працював помічником судді в господарському суді Київської області. Через деякий час Дмитро Ткаченко став помічником судді Вищого адміністративного суду України. Дмитро Ткаченко вже понад 10 років, а саме з 2012 року, працює в Бориспільському міськрайонному суді. Починав з розгляду цивільних справ. Сьогодні суддя-криміналіст та голова Бориспільського міськрайонного суду.
— Дмитре Володимировичу, розкажіть про ваші перші кроки на посаді судді.
— Раніше, тобто до 2010 року, порядок зайняття посади судді суттєво відрізнявся від діючого сьогодні, оскільки ключову роль у призначенні судді на посаду відігравав голова відповідного суду. Я ж був одним із суддів, які призначались вже за новою процедурою, що передбачала конкурсний відбір. Так, у віці 25 років я вирішив взяти участь у доборі кандидатів на посаду судді. Зазначу, що тоді Конституція України дозволяла стати суддею громадянину, який досяг двадцятип’ятирічного віку, а сьогодні на посаду судді може претендувати особа, яка досягла тридцятирічного віку. Успішно склавши відбірковий іспит та зайнявши гідне місце у відповідному рейтингу серед декількох тисяч бажаючих, я зрозумів, що маю шанс зайняти посаду судді. У подальшому були іспити, бали, рейтинги та зарахування в резерв. Потім оголосили конкурс і я вирішив обрати своє подальше місце роботи — Бориспіль. Бориспільщина була зовсім незнайомим для мене регіоном. Рідні та близькі особи у цьому районі не працювали і не проживали. Мешкав я з дружиною та дітьми в Києві. Я не був знайомий з жодною посадовою особою державного органу чи місцевого самоврядування, які працювали в Бориспільському районі. З урахуванням всіх вказаних обставин я мав можливість бути неупередженим, об’єктивним, безстороннім під час здійснення правосуддя. Отже, на підставі Указу Президента України від 12 березня 2012 року мене призначено на посаду судді Бориспільського міськрайонного суду.
— Чи була потреба зміни голови суду?
— Законодавство чітко встановлює, що суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати її більш як два строки поспіль. Колишній очільник суду Сергій Вознюк обіймав посаду голови суду два строки поспіль, а тому, керуючись вимогами закону, добровільно склав повноваження та скликав збори суддів. Хочу звернути увагу на те, що виключно зборами суддів обираються голова місцевого суду та його заступник. Саме тому 9 червня 2023 року відбулися збори суддів нашого суду, на яких мене було обрано головою суду, а заступником — суддю Віталія Журавського.
— Розкажіть про повноваження голови суду, чи має він вплив на суддів, на розподіл справ?
— Голова суду представляє суд як орган державної влади у відносинах з іншими органами влади, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами. Він контролює ефективність діяльності апарату суду, його керівника та заступника, організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства, сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів.
Головне, що потрібно розуміти — голова суду не здійснює жодного впливу на суддів, не контролює ухвалення ними судових рішень.
Розподіл судових справ між суддями також здійснюється без участі голови суду, а за допомогою автоматизованої інформаційної системи. Цікаво, що наразі кожен громадянин має можливість на сайті «Судова влада України» самостійно перевірити, яким чином розподілялися конкретні судові справи між суддями та з'ясувати, хто із суддів брав чи не брав участі у авторозподілі. Наприклад, якщо в суді працює чотири судді, які розглядають кримінальні справи, і у відповідний день жоден із них не перебував на лікарняному чи у відпустці, то розподіл кримінальної справи в цей день мав відбутися саме серед цих чотирьох суддів. Якщо ж у звіті системи авторозподілу буде виявлено розподіл справи лише серед двох суддів чи навіть одного судді, то є підстави говорити про можливе втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, за що передбачена кримінальна відповідальність. Все прозоро. Тому кожен може відслідковувати цей процес.
— Чи стикалися ви з організаційними проблемами у своїй роботі на новій посаді?
— Лише пару місяців пройшло з моменту обрання мене на посаду голови суду, а тому говорити про якісь проблеми ще зарано. Наразі я перебуваю в стані вивчення поточної ситуації. Водночас, вже довелось вирішувати багато різних питань, пов’язаних із відрядженням суддів, ефективністю діяльності апарату суду, ремонтом фасаду будівлі суду, благоустроєм території тощо. Для мене це нова посада і нові виклики.
— Розкажіть, які саме справи розглядаються в суді?
— Бориспільський міськрайонний суд розглядає цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.
Наприклад, у порядку цивільного судочинства суд розглядає справи, що виникають з земельних, трудових, сімейних, житлових правовідносин. Також суд розглядає вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій. Поширеними є адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, в тому числі патрульної поліції, у справах про притягнення громадян до адміністративної відповідальності, а також справи, пов’язані з виборчим процесом. Ну і, звісно, наш суд розглядає кримінальні справи щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку або злочину на території Бориспільського району. Також судді нашого суду розглядають величезну кількість справ про адміністративні правопорушення, а саме: вчинення домашнього насильства, дрібні крадіжки (якщо вартість викраденого майна не перевищує 269 грн), зберігання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах, правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, в тому числі керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
— Яка сьогодні кількість суддів у громаді?
— По штату в нас має бути п'ятнадцять суддів, проте фактично працює лише десять, з яких чотири судді спеціалізуються на розгляді кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення і шість суддів, які розглядають цивільні та адміністративні справи. Але цікаво, що з урахуванням нормативів судового навантаження у Бориспільській громаді має працювати двадцять чотири судді. У майбутньому в рамках оптимізації мережі судів планується створення Бориспільського окружного суду, до якого мають приєднати інші суди Київської області. На жаль, у зв’язку із війною цей процес призупинено, конкретна модель оптимізації суду до сих пір не обрана.
— Чи є в Борисполі судді, які перебувають в лавах ЗСУ?
— Жоден суддя нашого суду не перебуває у складі ЗСУ, адже закон про правовий режим воєнного стану зобов’язує суддів працювати та здійснювати правосуддя. У зв’язку із цим, усі судді чоловіки заброньовані в установленому порядку. Не дивлячись на це, наші судді у різний спосіб допомагають ЗСУ. Одні роблять добровільні внески шляхом перерахування частини суддівської винагороди на військові потреби, інші допомагають волонтерам, донатять на необхідну техніку, генератори, військове обладнання. Наприклад, я є одним із добровольців добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) міста Києва «Мрія». Це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України. Зі зброєю в руках ми чергуємо на відповідних вогневих позиціях зі знищення ворожих БпЛА та захищаємо небо нашої столиці. Бойові чергування сьогодні я планую переважно на вихідні дні, щоб це жодним чином не зашкодило роботі.
— Чи змінилася робота суду під час війни?
— Наш суд не зупиняв свою діяльність, навіть в період ведення активних бойових дій на території Київської області. Відбулись деякі законодавчі зміни, пов’язані з особливостями розгляду певних категорій судових справ. До суду почали надходити справи про воєнні злочини, а також справи про військові правопорушення.
— Як ви вважаєте, присяжні допомагають чи заважають системі правосуддя? Можливо, вони недієві взагалі?
— Скажу відверто, що у тому вигляді, в якому сьогодні функціонує суд присяжних в Україні, то присяжні неефективні. Залучені до участі в складних кримінальних справах присяжні часто не усвідомлюють свою роль та головну місію — здійснювати правосуддя разом із суддями. Троє присяжних разом із двома суддями і є судом присяжних. Цікаво, що діючий закон допускає випадки ухвалення рішення лише трьома присяжними, тобто взагалі без голосу суддів. У такому випадку, головуючий суддя лише зобов’язаний надати допомогу присяжним у складенні судового рішення.
— Які ваші плани на посаді?
— Місія будь-якого судді — щоденною чесною і сумлінною працею зміцнювати довіру суспільства до суду та судових рішень, демонструвати справедливість, пояснювати ухвалені судові рішення. Я поділяю думку, що довіра до суду є запорукою незмінного курсу нашої держави на набуття членства України в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору. Разом із тим, зауважу, що судді не мають звітувати за свої рішення, в тому числі перед суспільством, однак комунікація з громадськістю має бути на високому рівні. Ну а плани — наполегливо і віддано працювати і цим наближати перемогу України. Мені подобається латинський вислів: «Право є мистецтво добра i справедливості». Тому вважаю: щоб здійснилося правосуддя, потрібно враховувати ці два важелі.
— Скажіть, що вас надихає в роботі, як ви удосконалюєтеся в професії?
— Надихає мене в роботі мій колектив, колеги та працівники апарату суду, які щиро й натхненно люблять свою роботу, які працюють із задоволенням, усміхаються на своєму робочому місці, а не скиглять і скаржаться на гірку долю.
Щодо самовдосконалення, то вже багато років я викладаю в Національній школі суддів України. Також я є співзасновником Правничої асоціації «Добросуд», що об’єднує правників, які працюють або прагнуть працювати в системі правосуддя України та поділяють судові цінності задля ефективного захисту прав людини через судові провадження. А ще я випускник міжнародної сертифікатної програми з верховенства права, яка реалізована Університетом Південної Кароліни (США) та Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Активну участь приймаю в різноманітних судово-юридичних форумах, тренінгах, семінарах. Наприклад, зараз проходжу дуже цікавий авторський курс Джеймса Комі (колишній директор Федерального бюро розслідувань (ФБР) США). Метою курсу є широке обговорення концепції державного управління Джеймса Комі, в основі якої лежить ідея етичного лідерства, за якими рішення ухвалюються відповідно до вищих цінностей, а не власних переконань.
коментарі