Хода похоронної процесії змусила стискатися груди та плакати серце кожного, хто прийшов до Книшового меморіально-паркового комплексу провести в останню путь у вічність воїна, захисника, 41-річного Сергія Шадуру з Борисполя. Невимовна туга і нестерпний біль, що гинуть наші захисники, виборюючи перемогу для нашої країни, переповнювала кожного.
На Харківщині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7, молодший сержант, номер обслуги зенітного ракетного взводу стрілецького батальйону Сергій Шадура. Він народився 1 травня 1983 року у Борисполі. Після закінчення школи він вирішив пов’язати своє життя з залізницею. Спочатку навчався у Київському професійному коледжі залізничного транспорту, а потім були фахові вищі навчальні заклади Києва та Дніпра.
25 лютого 2022 року повідомив родину, що добровільно пішов до військкомату та приєднався до лав Збройних Сил України, щоб боронити країну.
Сергій ніс військову службу на Донецькому та Харківському напрямках. Був майстерним корегувальником вогню, незадовго до загибелі опанував безпілотні технології.
Рідні згадують, що Сергій дуже піклувався про родину і часто не казав, де саме перебуває, аби вони не хвилювалися. Ще наприкінці серпня захисник був у відпустці в рідному Борисполі, а вже 31 серпня 2024 року внаслідок ворожого вогнепального поранення на Харківщині життя нашого захисника обірвалося.
«На жаль, ми втратили ще одного захисника. У скорботі на вічний спочинок ми знову проводжаємо Героя-захисника, який віддано служив Батьківщині і мужньо захищав нас від ворога. Ми втратили ще одну добру та щиру людину, вірного сина України. У небесну височінь на службу до легіону Захисників навіки у стрій став назавжди вірний Україні і присязі, воїн Сергій Шадура, — висловила думку всіх присутніх Ольга Борисенко, начальник управління культури. — Наш воїн був добрим, спокійним, дуже стриманим, цілеспрямованим, напрочуд відповідальним і надійним. Сергій був людиною слова. Він ніколи не зраджував своїм принципам».
Велику частину свого життя Сергій Шадура присвятив роботі на залізниці, де сумлінно піднімався угору кар'єрними сходами, водночас здобуваючи безцінний досвід і авторитет фахівця своєї справи, до порад якого постійно дослухалися. З початком повномасштабного вторгнення Сергій одразу ж пішов добровольцем до військкомату, бо прагнув захищати Україну від ворогів. Неймовірно любив, цінував рідних і прагнув їх захистити. Це було його свідоме рішення. Сергій із побратимами невтомно відвойовував нашу свободу. Донеччина, Харківщина... Щоразу безстрашно йшов у бій, де максимально нещадно до ворога застосовував свої таланти з коригування вогню.
Його небагатослівність, вдумливість і стриманість дуже ставали у нагоді у всіх перипетіях війни. Зустрічі з рідними були нечастими, але теплими.
Сергій ясним промінчиком у житті вважав свою донечку, яку дуже любив і вболівав за її долю. І ніколи Сергій не засмучував родину розповідями про війну. Мовчки повертався знов у її пекло...
31 серпня ворожий обстріл обірвав життя нашого воїна-захисника. Він поклав своє життя в боротьбі за свободу народу України.
«Висловлюємо найщиріші співчуття родині, близьким та друзям, розділяємо разом із вами безмежне горе і просимо, нехай Бог дарує Сергієві спочинок у мирі, а його сім'я нехай знаходить силу і тепло у спогадах про нього. Щиро дякуємо вам за нашого Героя! Тепер до алеї прапорів з іменами полеглих додається ім'я Сергія Шадури. Ми передамо цю пам'ять у спадок майбутнім поколінням, щоб вони ніколи не забували, якою ціною здобувається воля й проходить становлення України», — зауважила Ольга Борисенко.
Громада віддала шану Героєві у церемонії військового поховального ритуалу. Передачу Державного Прапора України провели військовослужбовці Бориспільського гарнізону. Чин похорону відправило духовенство Свято-Миколаївського храму.
Після прощання, схиливши коліна, громада провела Героя у його дорозі у вічність, щиро дякуючи за мужність, захист і важливий внесок у майбутню Перемогу України.
коментарі