Сергій, позивний «Дуб», служить головним сержантом у 7-му батальйоні 114 ОБр ТрО. Його основна робота — підготовка новоприбулих бійців та підтримка навчального рівня тих, хто вже служить. Каже, що ця справа подобається, хоч і має свої складнощі: робота з людьми завжди нелегка.
У військо він пішов 25 лютого 2022 року — наступного дня після початку повномасштабного вторгнення. Тоді приєднався до територіальної оборони, що згодом стала 137-м батальйоном. Рішення було непростим: Сергій сам виховував сина, якому на той час було 17 років, і розумів усю відповідальність. Проте вагань не залишилося — він вважав, що це правильний крок.
За час служби побував на різних напрямках: Сумщина, Харківщина, Донеччина, Херсонщина. Найважче, зізнається, було на Донбасі, особливо під час боїв за Кліщіївку й Андріївку. Найболючіше для нього — втрачати тих, з ким починав службу. З часом з’явилася певна «профдеформація», яка дозволяє сприймати це трохи легше, але на початку все давалося важко.
Сергій має захоплення, які допомагають тримати рівновагу: читає книги, переважно психологічні, і грає на гітарі ще зі школи. Зізнається, що саме завдяки цим заняттям зберігає ясність думок у військовій буденності. Серед останнього прочитаного — «48 законів влади». Він свідомо обирає нон-фікшн, бо вважає, що для роботи з людьми потрібно розуміти психологію. Ще до війни встиг здобути кілька сертифікатів із цього напрямку.
На запитання про майбутнє війни Сергій відповідає прямо: домовленостей не визнає, бачить лише перемогу. Хоча розуміє, що в реальності все складніше, і прогнозів не будує. Його принцип — робити свою роботу тут і зараз.
У 2023 році він мав можливість навчатися у Великій Британії та Німеччині — його готували на посаду головного сержанта і потрібні були відповідні курси. Каже, що навчання дало багато, але ще більше цінності — у спілкуванні й обміні досвідом із сержантами з інших підрозділів. Британські та німецькі інструктори часто демонстрували свої методики, але водночас уважно переймали український досвід, який став для них не менш важливим. Сам Сергій визнає: ці курси дозволили йому по-іншому подивитися на військову справу і зрозуміти, що вчитися завжди варто.
У мирному житті він бачить себе поза армією. Каже, що після війни повернувся б у цивільну сферу. Але зараз його місце — поруч із побратимами, у строю.
коментарі