Андрій Кулагін звернувся до «Вістей» із листом вдячності до наших сімейних лікарів. Приємно, коли люди помічають не лише недоліки, а цінують роботу лікаря. Саме тому, до Дня медика, який відзначають 27 липня, хочеться написати листа подяки всім лікарям, і, зокрема, Златі Лелеці — вона надихнула своїх пацієнтів на те, щоб не мовчати, а сказати «дякую» лікарям.
«Сучасна людина за перших ознак нездужання часто розгублюється: до якого лікаря записатися, які аналізи здати, чи варто вірити статтям в інтернеті? Сімейний лікар позбавляє цієї тривоги. Він бере на себе роль персонального гіда маршрутом здоров'я.
Медицина — це глибоко особиста сфера. Розповідати про свої проблеми та страхи щоразу новій людині психологічно важко. Особливо це важливо для дітей і людей похилого віку. Діти знають свого лікаря і не бояться оглядів, щеплень та білих халатів. Літні люди отримують не лише кваліфіковану допомогу, а й дефіцитну в нашому світі увагу, чуйність та психоемоційну підтримку. Сімейна медицина повертає нас до витоків земської медицини, коли лікар був невід'ємною частиною сім'ї та оберігав спокій домочадців.
У Борисполі є лікар, до якого багато хто не раз приходив на прийом, телефонував їй посеред ночі і вона, кидаючи все, уважно вислуховувала і потім приймала те єдине правильне рішення. Лелека Злата Володимирівна.
Добре пам'ятаю перше спілкування з нею. Нездужання, сильна пітливість, температура невисока. Вона уважно оглянула, послухала фонендоскопом і сказала: «Я чую запалення легенів, наскільки воно сильне, давайте подивимося на КТ». Усе підтвердилось. Як важливо у перші хвилини не прогаяти час. За десятиліття нашого спілкування таких випадків було багато. Відрядження до Німеччини, а я відчуваю постійний біль у спині, йду до хвалених клінік, залишаю за прийом тисячі. Мене гнуть, мнуть, розтирають, але, крім аптеки, ліжка та втраченого часу нема чого згадати. Телефоную Златі Володимирівні, вона по телефону, на підставі симптомів каже, що купити в аптеці. Так після трьох копійчаних таблеток відрядження стало реальністю, правда, там ще довелося випити ці ліки, і знову повноцінна творча робота без болю в спині. Один приклад однієї сім'ї. На її рахунку їх сотні. Люди виходять із її кабінету завжди з піднятим настроєм, бо кожна зустріч починається усмішкою лікаря. У кожного з нас — чи то педагог, чи начальник на роботі, чи прибиральниця в під'їзді — повз ім'я є коротке визначення суті, нашої особистості. Лелека! Так коротко ми говоримо про неї, коли потрібна допомога. Під крилом Лелеки — у цьому весь сенс. А її кредо — допомогти кожному…», — пише Андрій Кулагін.
коментарі