Похмурий хол однієї з бориспільських шкіл на два дні став схожим на торгівельну залу «Продається все». На засланій буряковою скатертиною парті при вході розмістилася «каса»: калькулятор, склад коробок, різнобарвних бантиків на картонних смужках, колгот та інших дрібниць. У самому фойє — ряд синьо-чорних тканин, а під дверима з табличкою «Кабінет педагога-організатора» — ціла гора картатих сумок.
Виставка-продаж шкільної форми для бориспільців — річ уже звична. Однак попри яскраві вивіски й оголошення цьогоріч покупців можна на пальцях порахувати. Майже всі — постійні клієнти і кожен має свій чіткий список шкільної амуніції. «Вісті» також пройшлися торгом, аби поглянути, що з краму нині в моді і наскільки товстим має бути гаманець батьків, аби їхні діти були у повній готовності до навчального року.
Торги без аншлагу
До першого вересня залишилося всього три тижні, а ажіотажу на ярмарку немає: можливо, покинути домівки завадила надмірна спека, а може, батьки ще не встигли усвідомити, що наступний навчальний рік не за горами. Щоправда, дехто вирішив відмовитися від великих покупок, обмежившись найнеобхіднішим, мовляв, минулорічний одяг ще можна причепурити. А ось на першокласниках, як правило, не заощаджують ні копійки, адже потрібно все: від бантиків до портфелів. По кишені це б’є, але інакше ніяк.
Поки покупці намагаються знайти на імпровізованих вітринах щось недороге і по фігурі водночас, в іншому кутку фойє жінка здивовано знизує плечима й, показово вдивляючись у шви сарафану, вимовляє: «Китай Китаєм! Синтетика! А пошито як…» Через кілька хвилин вона невдоволено покидає торг, та ніхто на таку реакцію не зважає. Інші клієнти вихваляють і асортимент, і якість.
На ярмарку знайти до школи можна майже все: окрім традиційних блуз, вишиванок, жилетів та костюмів, гольфики всіх кольорів веселки, спортивний одяг, метелики, шкіряні ремені, панчохи тощо.
Жаль лише, що «магазин» без примірочних. Діти вдягають костюми поверх власних футболок, а щоб роздягнутися, ховаються за рядами одягу, хоча порожніх кабінетів вистачає на першому поверсі. Вочевидь, адміністрація навчального закладу і організатори виставки-продажу не перейнялися цим питанням або побоялися, що від сторонніх людей постраждають меблі у класах.
Батькам слово
«Ой, що вже про ту ціну казати! Тут би щось вибрати: те велике, те широке, а того, що підходить, немає в двох однакових розмірах», — зауважує кореспондентові «Вістей» мама двох двійнят. Терпіння не вистачає ні їй, ні дітям, тому виходять зі школи з порожніми руками. А от більш витривалим за характером щастить більше.
Бориспілька Світлана привела на ярмарок сина — п’ятикласника Микиту, аби купити костюм: вподобаний хлопцем не «сів», а от схожий виявився «як на нього шитий». Микита не дуже говіркий щодо шкільної форми, та щиро радіє іншій обновці: спортивній сумці. Куди йти за покупками, родина довго не думала: «Я тут уже два роки купую. Асортимент подобається. Якість хороша: речі гарно перуться і не скачуються, — розповідає Світлана. — На ціни увагу не звертала. Знаю, що якість хороша, й купую. Хоча вони, порівняно з минулим роком, зросли. Батькам зараз важко, особливо, якщо вони працюють у державних структурах. Обіцяють зарплату 3200, а її ж нема, тож збори до школи дорогувато обходяться. Та іншого виходу немає».
Для майбутнього першокласника Владика виставка-продаж — справжнє свято. Він чи не найдовше приміряв запропоновані товари, поки зовсім не стомився, але своїм першим діловим костюмом задоволений. Батьки хлопчика Віта й Ігор сміються: «Спочатку дитину вдягаємо до школи, а потім почнемо думати, де вийде відпочити». Ніни витратили на хлопця близько двох з половиною тисяч гривень, та ще не купили все необхідне. Знайомі розповідали, що сьогодні на першокласника треба, щонайменше, шість тисяч. Подружжя не прицінялося в магазинах, подивилися на середні ціни в телепередачах. На ярмарку переконалися: вартість речей така ж, як і йшлося по телевізору. «Дешевше можна щось знайти, але постає питання якості, потрібно ж, щоб воно і пралося нормально, і мало вигляд товарний», — зауважує Віта й не приховує захоплення від торгу: «Не сподівалися побачити в українського виробника такий вибір. Жаль тільки, що у фабрики немає постійного місця продажу, тільки перед Днем знань по Україні їздять та, кажуть, що можна замовляти товари «Новою поштою». Якщо нам сподобається покупка, так і будемо робити».
Ще один першокласник Денис охоче позує перед фотоапаротом кореспондента «Вістей», хизуючись костюмом, який вибрав разом із мамою. Пані Євгенія жваво розповідає: «Товар перевірений роками. Одяг для сина купувала тільки тут. Зараз він навчається в коледжі. А я ось привела невістку з племінником, вони задоволені, носом не крутять».
Навіщо витрачати гроші?
Представники виробників одягу знизують плечима, дивуючись від втрати інтересу бориспільців до ярмарку: «Минулими роками у нас тут, як у метро у час «пік» було, а зараз практично нікого немає», — кажуть вони.
Охоронець школи ситуацію дивною не вважає, переконуючи: шкільна форма дітям не потрібна. Мимоволі, непомітно для всіх, він сам стає консультантом, просуваючи протилежну від виробників політику: «Дітям у молодшій школі тільки б гасати! Вони ж не розуміють, що то форма. Батьки наївні купують на виріст, а потім приходять знов. Ви бачили б, що діти на перервах витворяють: волочать ту форму по підлозі, бігають так, що білі колготи чорними стають! А мати потім чортів дає за це. От і зникає бажання і форму носить, і в школу ходить. Питають батьки: «Ти знаєш, скільки той костюм коштує?» Хіба діти розуміють значення 900 гривень? Інше діло на випуск — вдягнув і пішов красуваться. А так навіщо форма? Вона на дисципліну не впливає і знань не додає!».
Та поки дискусія на цю тему розгорається між дорослими, майбутні першачки з радістю крутяться перед дзеркалом і з усмішкою вигукують: «Хочу в школу!»
до теми
Ціна питання
Старший менеджер Володимир Шинкаренко на власному досвіді переконався, що найбільший попит у Борисполі на чорні кольори. Останнім часом почали активну купувати речі в темно-синіх тонах. Світлих й коричневих костюмів у нашому місті, зазвичай, не «розмітають». Не цікавляться й формою радянського зразка, тому вона скромно лежить у торбах (хоча одна розважала містян біля вивіски на воротах ЗОШ №1 28-29 липня — авт.). Придбати її все ще можна за 270 гривень, якщо сукня з довгим рукавом — за 340. Щоправда, коли мова заходить про таку, продавці трохи ніяковіють. Про різновиди інших ділових костюмів розповідають без обмежень і з задоволенням.
Цінова політика коливається від кількох сотень до понад тисячі гривень, залежно від розміру і складності пошиття виробу.
Костюм-«четвірку» для учнів 5-7 класів (жакет, жилет, спідниця, штани) віддають по акції за 400 — 550 гривень, бо це останки з минулорічної колекції. Такий комплект одягу більших розмірів можна купити за 850 — 900 грн (рік виготовлення 2015).
Костюм для старшокласників обійдеться 1100 — 1800 грн (склад найдорожчої моделі:
45 % вовни, 25% віскози, 30% поліестру). Один піджак, в середньому, коштує 500 грн.
Картату спідницю продають за 240 — 250 грн, жилет до неї — 220 — 260, піджак — 360 — 400. Чорна спідниця «кльош» з вишивкою (маки й пшениця) коштує 260 грн. Спортивні костюми від 380 до 600 грн.
Цінники дівчачих сарафанів різноманітні: від 340 до 510 грн. Можна знайти сарафан розміру 42 — 44 і за 70 грн. Продавці кажуть: віддають за безцінь, бо залишилося всього кілька штук, однак ярликів зі складом тканин саме на цих сарафанах немає.
Трикотажний гольфик, виготовлений у 2011, котує 100 грн, блузки — від 180 до 320. Хлопчачу вишиванку можна купити за 300 грн, дівчачу від 370. Найдорожча і найбагатша на вигляд (вінок з соняхів та квітів маку) коштує 750 грн (рік виготовлення – 2017). Серед трикотажних вишиванок (вартість 280 — 300 грн) знайшлася і кілька футболок «Ukraine-2012» вартістю 180 грн.
За краватку доведеться віддати 70 грн, метелик — 40, шкіряний ремінь — 150, бантики від 10 до 40 гривень.
Висновок напрошується сам собою: ціна ще залежить від року виробництва. За нещодавно пошите доведеться віддати більше. Є й один величезний плюс: можна торгуватися.
Павлина ОСТРОЗОРА,
фото автора
коментарі